Трансформація радіонуклідів у поверхневих водних системах

Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи


Формування радіоактивного забруднення каскаду дніпровських водосховищ


Близько 30 млн жителів України, Росії та Білорусі споживають дніпровську воду для питного та технічного водопостачання. Саме тому з перших днів після Чорнобильської катастрофи особлива увага приділяється проблемам забруднення річок Дніпровського басейну радіонуклідами.

Уже 3 травня 1986 р. піл керівництвом академіків НАН України В.І. Трефілова, В.Г. Бар'яхтара і В.П. Кухаря було створено Постійно діючу комісію НАН України з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Міжвідомча комісія з проблем водопостачання і захисту водних ресурсів при Відділенні наук про Землю, очолювана академіками НАН України В.М. Шестопаловим і Е.В. Соботовичем, уже з середини травня – на початку червня 1986 р. уживала заходів щодо зниження первинного і попередження вторинного радіоактивного забруднення водних мас річок Прип'ять і Дніпро [20].

Основне надходження радіонуклідів у водозбори Дніпровського басейну відбулося внаслідок випадіння радіоактивних аерозолів у період активного викиду з аварійного енергоблока Чорнобильської АЕС, унаслідок чого вода і донні осади були забруднені всім спектром штучних радіонуклідів. Найбільш забрудненими виявилися території в зоні протікання р. Прип'ять та її заплави з численними озерами і старицями, водойма-охолоджувач Чорнобильської АЕС та верхів'я Київського водосховища (табл. 6.1) [264].

Ці водозбірні території стали джерелом тривалого формування радіоактивного забруднення вод басейнів Дніпра і Прип'яті. Приблизна оцінка сумарного вмісту радіонуклідів у басейнах основних приток верхнього Дніпра становила, Бк: 137Cs – (1,0-1,1)1016; 90Sr - (3,0-3,7)1014 [387].

Сучасними джерелами забруднення дніпровської води радіонуклідами є їхнє винесення водами малих річок із забруднених водозборів, лівобережної заплави р. Прип'ять, ґрунтовим стоком та з донних відкладів. Накопичення радіонуклідів у донних відкладах відбувається внаслідок твердого стоку річок Прип'ять і Дніпро.

Радіоактивне забруднення донних відкладів Дніпровських водосховищ

Формування забруднення донних осадів переважно завершилося до літа 1987 р. – протягом 1 року річками Дніпро і Прип'ять було винесено близько 80 % l37Cs і 60 % 90Sr від їхньої загальної кількості, винесеної за 4 післяаварійні роки (табл. 6.2) [353].

Основним джерелом забруднення Київського водосховища виявився стік р. При п'ять (табл. 6.2). Винесення радіонуклідів малими річками істотно не впливало на забруднення водосховища (табл. 6.3).

На 1990 р. запаси 137Cs у донних осадах Дніпровських водосховищ оцінювали у 1,4 • 1014 Бк, з яких близько 70 % знаходилося в Київському водосховищі (табл. 6.4). Запас 90Sr у донних осадах каскаду в 1986–1987 pp. становив менше 4 • 1013 Бк, з них 2,6 • 1013 Бк – у Київському водосховищі. У 1990 р. запас 90Sr у донних відкладах водосховищ Дніпровського каскаду оцінено близько 3 • 1013 Бк.

Таблиця 6.1

Запаси радіонуклідів у ґрунтах водозборів р. Прил ять та малих річок Зони відчуження

ВодозбірПлоща, км2Запас радіонуклідів, п • 1014 Бк
137Cs90Sr
р. Прип'ять108 00092,521,5
30-км зона ЧАЕС*280070,716,3
р. Нижня Брагинка155734,73,4
р. Ілля3862,80,11
р. Сахан2224,40,33

" Сума ізотопів Pu становить 4,4 • 1013 Бк.

Таблиця 6.2

Надходження 137Cs І 90Sr з річок Прип'ять і Дніпро у Київське водосховище після Чорнобильської катастрофи, Бк (за даними праці [353])

Рікl37Cs90Sr
РозчинЗавись
1986*8,14 • 10134,44 • 10123,72 • 1013
19871,63 • 10131,24 • 10131,57 - 1013
19881,30 • 10135,55 • 10122,28 • 1013
19899,06 • 10124,26 • 10121,11 • 1012
Усього1,20 • 10142,70 • 10138,68 • 1013

* Оцінку винесення у 1986 р. виконано приблизно за обмеженою кількістю даних.

Таблиця 6.3

Джерела надходження 137Cs і 90Sr у Київське водосховище, Бк (за даними праці [353])

Річка137Cs90Sr
РозчинЗавись
Дніпро4,70 • 10131,09 • 10132,66 • 1013
Прип'ять7,27 • 10131,61 • 10136,01 • 1013
Малі річки3,70 • 10122,22 • 10124,44 • 1012
Усього1,23 • 10142,92 • 10139,12 • 1013

Формування радіоактивного забруднення донних відкладів умовно можна поділити на три етапи. Відмітною рисою першого етапу, що почався в момент аварії, виявилася наявність інтенсивних випадінь радіонуклідів, які поширювалися в атмосфері на великі відстані, на водозбірні площі та акваторії водосховищ і їхніх приток. На цьому етапі формування радіоактивного забруднення водного басейну визначалося переважно фізико-географічними чинниками (див. розд. 3.1), а ореоли забруднення водозборів відповідають західному, північному та південному слідам випадінь (див. рис. 2.2). На другому етапі, що почався одночасно зі значним зниженням інтенсивності викиду з 4-го енергоблока (див. рис. 2.1) та припадає на кінець травня – початок червня 1986 р., радіонукліди у водосховища надходили внаслідок змиву з водозбірних територій і просування забруднених водних мас вниз по каскаду. Для цього етапу характерні інтенсивні процеси перерозподілу радіонуклідів між компонентами та ділянками водосховищ. Шторми у вересні 1986 р. в основному завершили перерозподіл радіонуклідів і формування ореолів забруднення. Третій етап характеризується відносною сталістю характеру розподілу радіонуклідного забруднення донних осадів в межах акваторії водосховищ.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Трансформація радіонуклідів у поверхневих водних системах“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Поняття самоочищення природного середовища

  • Техногенні передумови самоочищення радіаційно забруднених наземних екосистем

  • Щільність забруднення

  • Антропогенне втручання в екосистеми на етапі ліквідації наслідків аварії

  • Фізико-географічні чинники самоочищення

  • Ландшафтно-геохімічні та кліматичні умови українського полісся

  • Типізація ландшафтно-геохімічних умов і ценозів

  • Геохімічна класифікація елементарних ландшафтів та ценозів

  • Ландшафтно-геохімічна характеристика експериментальних ділянок

  • Науково-дослідні полігони ЗВІЗБ(О)В Народицького району

  • Фізико-хімічні процеси самоочищення

  • Хімічні властивості цезію та стронцію

  • Фізико-хімічні властивості твердофазних випадінь

  • Геохімічні процеси самоочищення

  • Трансформація радіонуклідів у ґрунтах, забруднених паливними частинками

  • Низхідна міграція радіонуклідів

  • Біогеохімічні потоки радіонуклідів

  • Вплив властивостей ґрунту на надходження радіонуклідів у рослини

  • Органічна речовина ґрунту

  • Вплив біологічних особливостей рослин на накопичення радіонуклідів

  • Вплив ландшафтно-геохімічних умов на накопичення радіонуклідів лучною рослинністю дослідних ділянок

  • Властивості ҐПК, що визначають міграційні властивості радіонуклідів у ландшафтах забруднених територій

  • Коефіцієнт геохімічного переходу в системі ґрунт – рослинність

  • Баланс мобільних форм радіонуклідів у ґрунті та рослинності

  • Біогеохімічні потоки міграції радіонуклідів у лучних екосистемах Київського і Житомирського Полісся

  • Біогеохімічні потоки 137Cs у лісових екосистемах

  • Ецафотоп А2 (свіжий бір)

  • Едафотоп В3 (вологий субір)

  • Едафотоп A5 (мокрий бір)

  • Баланс перерозподілу 137Cs на геохімічних бар'єрах у лісових екосистемах

  • Геохімічні чинники біогенної міграції елементів у лучних біогеоценозах радіаційно забруднених територій

  • Трансформація радіонуклідів у поверхневих водних системах
  • Формування радіоактивного забруднення водних мас водосховищ

  • Трансформація радіонуклідів у річковій воді дніпровського басейну

  • Оцінка вторинного радіаційного забруднення поверхневих вод за рахунок донних осадів

  • Критерії самоочищення радіаційно забруднених екосистем

  • Заключення

  • Без назви