Формування радіоактивного забруднення каскаду дніпровських водосховищ
Близько 30 млн жителів України, Росії та Білорусі споживають дніпровську воду для питного та технічного водопостачання. Саме тому з перших днів після Чорнобильської катастрофи особлива увага приділяється проблемам забруднення річок Дніпровського басейну радіонуклідами.
Уже 3 травня 1986 р. піл керівництвом академіків НАН України В.І. Трефілова, В.Г. Бар'яхтара і В.П. Кухаря було створено Постійно діючу комісію НАН України з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Міжвідомча комісія з проблем водопостачання і захисту водних ресурсів при Відділенні наук про Землю, очолювана академіками НАН України В.М. Шестопаловим і Е.В. Соботовичем, уже з середини травня – на початку червня 1986 р. уживала заходів щодо зниження первинного і попередження вторинного радіоактивного забруднення водних мас річок Прип'ять і Дніпро [20].
Основне надходження радіонуклідів у водозбори Дніпровського басейну відбулося внаслідок випадіння радіоактивних аерозолів у період активного викиду з аварійного енергоблока Чорнобильської АЕС, унаслідок чого вода і донні осади були забруднені всім спектром штучних радіонуклідів. Найбільш забрудненими виявилися території в зоні протікання р. Прип'ять та її заплави з численними озерами і старицями, водойма-охолоджувач Чорнобильської АЕС та верхів'я Київського водосховища (табл. 6.1) [264].
Ці водозбірні території стали джерелом тривалого формування радіоактивного забруднення вод басейнів Дніпра і Прип'яті. Приблизна оцінка сумарного вмісту радіонуклідів у басейнах основних приток верхнього Дніпра становила, Бк: 137Cs – (1,0-1,1)1016; 90Sr - (3,0-3,7)1014 [387].
Сучасними джерелами забруднення дніпровської води радіонуклідами є їхнє винесення водами малих річок із забруднених водозборів, лівобережної заплави р. Прип'ять, ґрунтовим стоком та з донних відкладів. Накопичення радіонуклідів у донних відкладах відбувається внаслідок твердого стоку річок Прип'ять і Дніпро.
Радіоактивне забруднення донних відкладів Дніпровських водосховищ
Формування забруднення донних осадів переважно завершилося до літа 1987 р. – протягом 1 року річками Дніпро і Прип'ять було винесено близько 80 % l37Cs і 60 % 90Sr від їхньої загальної кількості, винесеної за 4 післяаварійні роки (табл. 6.2) [353].
Основним джерелом забруднення Київського водосховища виявився стік р. При п'ять (табл. 6.2). Винесення радіонуклідів малими річками істотно не впливало на забруднення водосховища (табл. 6.3).
На 1990 р. запаси 137Cs у донних осадах Дніпровських водосховищ оцінювали у 1,4 • 1014 Бк, з яких близько 70 % знаходилося в Київському водосховищі (табл. 6.4). Запас 90Sr у донних осадах каскаду в 1986–1987 pp. становив менше 4 • 1013 Бк, з них 2,6 • 1013 Бк – у Київському водосховищі. У 1990 р. запас 90Sr у донних відкладах водосховищ Дніпровського каскаду оцінено близько 3 • 1013 Бк.
Таблиця 6.1
Запаси радіонуклідів у ґрунтах водозборів р. Прил ять та малих річок Зони відчуження
| 137Cs | 90Sr | ||
| р. Прип'ять | 108 000 | 92,5 | 21,5 |
| 30-км зона ЧАЕС* | 2800 | 70,7 | 16,3 |
| р. Нижня Брагинка | 1557 | 34,7 | 3,4 |
| р. Ілля | 386 | 2,8 | 0,11 |
| р. Сахан | 222 | 4,4 | 0,33 |
" Сума ізотопів Pu становить 4,4 • 1013 Бк.
Таблиця 6.2
Надходження 137Cs І 90Sr з річок Прип'ять і Дніпро у Київське водосховище після Чорнобильської катастрофи, Бк (за даними праці [353])
| Розчин | Завись | ||
| 1986* | 8,14 • 1013 | 4,44 • 1012 | 3,72 • 1013 |
| 1987 | 1,63 • 1013 | 1,24 • 1013 | 1,57 - 1013 |
| 1988 | 1,30 • 1013 | 5,55 • 1012 | 2,28 • 1013 |
| 1989 | 9,06 • 1012 | 4,26 • 1012 | 1,11 • 1012 |
| Усього | 1,20 • 1014 | 2,70 • 1013 | 8,68 • 1013 |
* Оцінку винесення у 1986 р. виконано приблизно за обмеженою кількістю даних.
Таблиця 6.3
Джерела надходження 137Cs і 90Sr у Київське водосховище, Бк (за даними праці [353])
| Розчин | Завись | ||
| Дніпро | 4,70 • 1013 | 1,09 • 1013 | 2,66 • 1013 |
| Прип'ять | 7,27 • 1013 | 1,61 • 1013 | 6,01 • 1013 |
| Малі річки | 3,70 • 1012 | 2,22 • 1012 | 4,44 • 1012 |
| Усього | 1,23 • 1014 | 2,92 • 1013 | 9,12 • 1013 |
Формування радіоактивного забруднення донних відкладів умовно можна поділити на три етапи. Відмітною рисою першого етапу, що почався в момент аварії, виявилася наявність інтенсивних випадінь радіонуклідів, які поширювалися в атмосфері на великі відстані, на водозбірні площі та акваторії водосховищ і їхніх приток. На цьому етапі формування радіоактивного забруднення водного басейну визначалося переважно фізико-географічними чинниками (див. розд. 3.1), а ореоли забруднення водозборів відповідають західному, північному та південному слідам випадінь (див. рис. 2.2). На другому етапі, що почався одночасно зі значним зниженням інтенсивності викиду з 4-го енергоблока (див. рис. 2.1) та припадає на кінець травня – початок червня 1986 р., радіонукліди у водосховища надходили внаслідок змиву з водозбірних територій і просування забруднених водних мас вниз по каскаду. Для цього етапу характерні інтенсивні процеси перерозподілу радіонуклідів між компонентами та ділянками водосховищ. Шторми у вересні 1986 р. в основному завершили перерозподіл радіонуклідів і формування ореолів забруднення. Третій етап характеризується відносною сталістю характеру розподілу радіонуклідного забруднення донних осадів в межах акваторії водосховищ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Трансформація радіонуклідів у поверхневих водних системах“ на сторінці 1. Приємного читання.
