На нинішньому етапі практично повного контролювання радіоекологічної ситуації, наявності величезних масивів даних щодо забруднення екосистем та їх елементів, зібраних протягом 17 років, прогнозування розвитку радіоекологічної ситуації та наукового обґрунтування заходів щодо реабілітації радіаційно забруднених територій є головною передумовою мінімізації антропогенного втручання у техногенно перевантажене навколишнє середовище, що дає змогу запобігти марному витрачанню коштів.
Екологічна оцінка наслідків техногенного забруднення навколишнього середовища, прогнозування змін його якості пов'язані з аналізом і узагальненням надзвичайно різнорідної, багаторівневої інформації, що охоплює різні сфери наукових знань. Різнобічність підходів і багатоваріантність існуючих на цей час принципів екологічного аналізу багато в чому визначаються методами та цілями дослідження. Проте всіх їх об'єднує необхідність функціонального струк- турування екологічного простору, що полягає у виборі такого способу групування природних, техногенних, соціальних і господарчих чинників, який послідовно підводить до вирішення прикладної або теоретичної проблеми.
Специфіка радіоактивного забруднення, його динаміка, надзвичайна різноманітність геоекологічних ситуацій, чинників і процесів природокористування на території Українського Полісся зумовлюють необхідність їх дослідження у різних часових зрізах, на різних територіально- ієрархічних рівнях. Тому в методичному аспекті широке коло теоретичних і прикладних проблем, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи, доцільно вирішувати засобами системного аналізу [188, 310]. В основу дослідження і оцінки еколого-радіогеохімічних ситуацій покладено концепції:
• цілісності природи, взаємозв'язку компонентів ландшафту, чим зумовлено проявлення “ланцюгових” реакцій в усій природній системі внаслідок впливу на один з її компонентів [151];
• стійкості природних ландшафтів до техногенезу [66];
• територіальної диференціації природних і соціально-господарчих умов, необхідності їх врахування у цілях регіонування екологічної політики [294, 351].
Самоочищення радіоактивно забруднених екосистем відбувається під дією широкого комплексу фізико-хімічних, фізико-географічних, педогео- хімічних і біогеохімічних процесів міграції та інактивації забруднювачів, що зумовлюють виведення їх за межі трофічних ланцюгів [42, 105]. Тому першорядного значення набуває розробка способів взаємного пов'язування різноманітної і часто різноякісної інформації з різних сфер наукових знань, а також “ущільнення” інформації, зведення її у невелику кількість ємних інформативних параметрів та інтегрованих показників [288]. Першим етапом є групування численних чинників природного середовища, показників фізико-хімічних змін, міграційних процесів тощо у невелику кількість видів, що в цілому відображає тематичний зміст і ідеологічну концепцію досліджень (рис. 7.1).
За класифікаційними ознаками виділено два основних критерії самоочищення: радіаційне та геохімічне поле ландшафту. На формування радіаційного поля впливають техногенні та фізико-географічні чинники, геохімічного – геохімічна активність ландшафту та динамічність міграційних потоків. Процеси радіоактивного розпаду та деструкції випадінь, які відбуваються незалежно від умов середовища, пов'язані з фізико-хімічними чинниками самоочищення. Геохімічна активність ландшафту визначається фізико-хімічними властивостями середовища, які спричинюють процеси трансформації радіонуклідів. Динамічність міграційних потоків визначається ландшафтно-геохімічними умовами. Критеріями, за якими проводиться оцінка швидкості самоочищення, є константи швидкості фізико-хімічних і геохімічних процесів трансформації і міграції забруднювачів.
Варіант системної організації ландшафтів радіоактивно забруднених територій наведено в табл. 7.1. Виділено п'ять ієрархічних рівнів системної організації природних ландшафтів: речовинно-фазовий, ґрунтово-профільний, біогеоценотичний, ландшафтний і геосистемний. Кожному рівню відповідають певні системи і підсистеми сполук хімічних елементів, а також тих природних і техногенних чинників, що характеризують буферні властивості і механізми, які стабілізують екологічну самоорганізацію біогеоцено- зів, як початкову ланку трофічного ланцюга.
Схема ієрархічної підпорядкованості систем, підсистем і процесів відповідає можливості спряженого і разом з тим відносно автономного розгляду взаємодій природних, техногенних і господарських об'єктів у рамках систем різного рівня. При цьому стартові умови та перебіг еколого-геохімічних процесів у природно-техногенних системах визначають фізико-хімічні властивості ГПК. Саме у ґрунті відбуваються геохімічні процеси трансформації та міграції техногенних речовин, що передують надходженню в організм людини за харчовими ланцюгами і з питною водою. Тому властивості ґрунту є основою для розрахунку комплексу інтегрованих показників як природно-техногенної системи в цілому, так і окремих гілок міграційних процесів, що характеризують розсіювання і вторинну локалізацію токсикантів,
Рис. 7.1. Критерії самоочищення радіаційно забруднених екосистем:
ΣE – сума обмінних основ; Cорг – вміст органічного вуглецю; w – вміст у водній (дистильована вода) витяжці, е – вміст у сольовій (1 н. CH3COONH4) витяжці, s – загальний вміст у ґрунті
ступінь забруднення водного середовища та рослин, тобто уразливість біо- геоценозів.
На нижчому рівні ієрархії алгоритм оцінок і прийняття рішень для кожної підсистеми розробляють на основі аналізу внутрішньосистемних показників. Елементарна система сполук хімічних елементів ґрунту є компонентом систем вищого рівня (біогеоценозу, ландшафту) і, у свою чергу, може бути розчленована на підсистеми нижчого рангу: генетичного горизонту чи фаз ґрунту (мінеральна матриця, ҐПК, ґрунтовий розчин), окремих груп сполук будь-якого хімічного елемента, радіонуклідів, іонів тощо. Системотвірні відношення у кожному з рівнів підсистеми характеризуються специфічними масштабами перенесення речовин і природою взаємозв'язку компонентів. Ці ж процеси зумовлюють збереження структури і функціонування різних рівнів системи ґрунтових сполук хімічних елементів та буферні властивості ґрунту щодо зовнішньої дії в цілому [210].
Після надходження радіонуклідів в екосистему швидкість їх включення у біогеохімічний цикл залежить від швидкості розчинення матриці радіоактивних випадінь, що визначає початкову стадію процесу мобілізації. На цьо
Таблиця 7.1
Ієрархічні рівні системної організації ландшафтів, критерії і механізми геохімічних процесів самоочищення на території Українського Полісся, що забруднена радіонуклідами цезію та стронцію
| Речовинно- фазовий | Радіоактивних випадінь | Паливні, конденсаційні | Просторове поширення, склад, фізичний стан випадінь |
| Елементарна система сполук хімічних елементів та радіонуклідів у ґрунтах | Мінеральна матриця ґрунту, ҐПК, ґрунтовий розчин | Фізико-хімічні параметри ҐПК і ґрунтових розчинів, насиченість неізотопними носіями, стабільними аналогами та мікроелементами, трансформація | |
| Ґрунтово- профільний | Сполук хімічних елементів ґрунтового профілю | Морфони, горизонти, геохімічні бар'єри | Радіальна міграція, геохімічна бар'єрність, режим зволоження, трансформація |
| Біогеоцено- тичний | Сполук хімічних елементів біогеоценозу | Ґрунти, зона аерації, едафотоп | Перерозподіл речовини у біогеоценозі, забруднення трофічних ланок |
| Ландшафт ний | Сполук хімічних елементів ландшафтно- геохімічних спряжень | Геохімічне спряження елементарних ландшафтів | Міграція і акумуляція речовин у ландшафті, ємність біологічного колообігу |
| Геосистем - ний | Сполук хімічних елементів ПТК | Геохімічних ландшафтів, каскадних систем | Тип природокористування, структура водозборів |
Примітка: ҐПК – ґрунтовий поглинальний комплекс; ПТК – природно-терито ріальний комплекс.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критерії самоочищення радіаційно забруднених екосистем“ на сторінці 1. Приємного читання.
