Суть балансового підходу до оцінки перерозподілу l37Cs у лісових екосистемах полягає у визначенні часток його загального запасу між складовими біогеоценозу. Загальний запас (Ззаг) радіонукліда в біогеоценозі, з якого не відбувається видалення активності штучним шляхом, на певний момент становить:
(5.18)
де Звих – вихідний запас 137Cs за станом на 1986 р.; Зрр – запас активності, втрачений ландшафтом унаслідок радіоактивного розпаду; Звм – частка запасу, виведена за межі ландшафту внаслідок вертикальної міграції радіонукліда (інфільтраційний потік у підземні води); 3^ – частка запасу, виведена за межі ландшафту в процесі горизонтальної міграції радіонукліда (стік талих вод і зливневий стік); Зтс – частка запасу, виведена за межі ландшафту внаслідок твердого стоку; Звп – частка запасу, виведена за межі ландшафту вітровим перенесенням.
Головним фактором у зменшенні запасу радіонукліда є радіоактивний розпад. На 2000 р. унаслідок розпаду запас 137Cs скоротився на 29,3 %.
Інтенсивність горизонтальної міграції 137Cs у поліських ландшафтах невелика через домінування незначних нахилів поверхні, відкладів легкого механічного складу та закріплення поверхні лісовим і лучним рослинним покривом і не перевищує часток відсотка за рік [352].
Отже, основний запас 137Cs розподіляється між складовими біогеоценозу за схемою
(5.19)
де Згр – запас 137Cs у ґрунті (мінеральна і органічна складові, лізиметрична вода і поровий розчин, а також запас 137Cs, що знаходиться в опаді та мікрофлорі); Зрос – запас 137Cs у деревній, чагарниковій, трав'яній та мохово-лишайниковій рослинності.
Перерозподіл 137Cs у ґрунті зумовлюється процесами радіальної гравітаційної та дифузійної міграції, які, у свою чергу, залежать від інтенсивності трансформації форм знаходження радіонуклідів у часі. В монографії використано емпіричний підхід, який побудовано на фактичному (на цей час) розподілі активності радіонукліда у ґрунтовому профілі. Основна маса кореневих волосинок, через які відбувається мінеральне живлення рослин, розташована в гумусовому шарі ґрунту [232]. Тому для екологічної оцінки результатів перерозподілу запасу радіонукліда в ґрунтовому профілі пропонується використання параметра Z, що дорівнює відсотку величини запасу глибше 12–15 см від сумарного запасу по профілю. Цей параметр кількісно характеризує перебіг автореабілітаційних процесів у ґрунті.
Розподіл запасу 137Cs по структурних блоках лісових екосистем і окремих компонентах біогеоценозу наведено в табл. 5.27. У цілому він відповідає ландшафтним закономірностям біологічного колообігу. Так, найменшою біомасою і, відповідно, найменшою поглинутою часткою запасу активності відзначаються ті типи сосняків, що ростуть на ґрунтах із найбільш проти-
Таблиця 5.27
Розподіл запасу 137Cs за структурними блоками лісових екосистем Житомирського Полісся
| Ярус | Фракція (шар ґрунту) | ||
| Сосняк лишайниковий (едафотоп A1) | |||
| Деревний | Консервативна | 9,0 | 1,64 |
| Вегетативна | 0,8 | 0,15 | |
| Трав'яно-чагарничковий | Середньозважена | 0,12 | 0,02 |
| Мохово-лишайниковий | Середньозважена | 9,2 | 1,69 |
| Ґрунтовий | Підстилка | 76,31 | 13,93 |
| 0–12 см | 434,75 | 79,38 | |
| 12–30 см | 17,48 | 3,19 | |
| Усього | 547,66 | 100,0 | |
| Сосняк чорнично-зеленомохівниковий (едафотоп В3) | |||
| Деревний | Консервативна | 901,4 | 9,53 |
| Вегетативна | 172,4 | 1,82 | |
| Трав'яно-чагарничковий | Середньозважена | 66,7 | 0,71 |
| Мохово-лишайниковий | Середньозважена | 1010,0 | 10,68 |
| Ґрунтовий | Підстилка | 2282,1 | 24,14 |
| 0–12 см | 4769,5 | 50,45 | |
| 12–30 см | 252,4 | 2,67 | |
| Усього | 9454,5 | 100,0 | |
| Сосняк чагарничково-пухівково-сфагновий (едафотоп А5) | |||
| Деревний | Консервативна | 4,93 | 1,71 |
| Вегетативна | 0,87 | 0,30 | |
| Трав'яно-чагарничковий | Середньозважена | 11,66 | 4,05 |
| Мохово-лишайниковий | Середньозважена | 103,81 | 36,10 |
| Ґрунтовий | 0–15 см | 141,75 | 49,29 |
| 15–30 см | 24,58 | 8,55 | |
| Усього | 287,60 | 100,0 | |
лежними типами гідроморфізму, тобто дефіцит чи надлишок вологи негативно відбивається на продуктивності сосняків. Це визначає деякі розбіжності щодо винесення радіонукліда ґрунтовим і біогенним шляхами у сильногідроморфних та автоморфних ландшафтах – на відміну від деревної фракції рослинності найінтенсивніше ґрунтове винесення спостерігається саме у найбільш зволожених умовах (A5).
Ранжування, балансову оцінку та екологічний аналіз результатів перерозподілу активності в процесі малого біологічного колообігу здійснюють таким чином, щоб визначити частку радіонукліда, що акумульована тими геохімічними бар'єрами, які властиві системі ґрунт–рослина. Ці дані використовують як інтегровані екологічні показники здатності лісових екосистем до автореабілітації і подають як похідні від зазначених гілок міграційних процесів.
До розрахунку інтегрованого показника автореабілітації лісової екосистеми S (табл. 5.28) залучено ті частки активності (W), що відчужені дере
Таблиця 5.28
Оцінка здатності лісових екосистем Житомирського Полісся до автореабілітації в умовах забруднення 137Cs, %
| A1 | А5 | В3 | |
| Латентна (L) · Мобільна (М) · Відчужена (W) · Винесена (2) · Фіксована (F) · Показник автореабілітації S=(W+Z+ F) | 15,79; 7,92; 1,64; 3,19; 71,46; 76,29 | 40,45; 0,69; 1,71; 8,55; 48,60; 58,86 | 37,35; 7,04; 9,53; 2,67; 43,41; 55,61 |
виною, винесені за межу гумусового шару (Z) та необмінно фіксовані ҐПК (F). Як випливає із цих даних, істотною складовою у безпосередньому зменшенні запасу l37Cs у гумусовому горизонті ґрунту сосняків А1 і A5, окрім радіоактивного розпаду, є радіальна міграція, пов'язана, зокрема, із заглибленням радіонуклідів унаслідок накопичення опаду. У сосняках чорнично-зеленомохівникових переважає накопичення деревинною і кореневою біомасою. Проте найбільша інактивація шляхів радіоактивного забруднення трофічних ланок відбувається внаслідок внутрішньоґрунтової трансформації – в сосняках лишайникових остання сягає 71,46 % загального запасу активності в екосистемі. За всіма цими показниками найбільш здатними до самоочищення на цей час є сосняки лишайникові. Найповільніше відновлюються умови нормального функціонування біогеоценозів у лісових екосистемах В3, що зумовлено передусім повільним розкладом лісової підстилки та мохового покриву.
Активність 137Cs, сконцентровану в підстилці та мохово-лишайниковому покриві (латентна частка запасу, див. табл. 5.28), є сенс розглядати як “відкладену міграцію” поверхневого забруднення через ґрунт у кореневу систему рослинності і ґрунтові води. Тому здатність лісових екосистем, особливо гідроморфного типологічного ряду, до автореабілітації можна повністю оцінити лише після деталізації динаміки залучення у міграційний цикл 137Cs, інкорпорованого мохово-лишайниковим покривом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баланс перерозподілу 137Cs на геохімічних бар'єрах у лісових екосистемах“ на сторінці 1. Приємного читання.
