Донні осади Київського водосховища та річок і озер Чорнобильської зони відчуження з їх значним запасом радіонуклідів завжди викликали неоднозначні оцінки. Донні осади як накопичувач або абіотичне депо радіонуклідів у водній екосистемі з часом, за певного зниження концентрацій радіонуклідів у поверхневих водах, тобто досягнення достатніх градієнтів концентрації, стають джерелом їх вторинного забруднення. При цьому визначити зміни напряму градієнта концентрації забруднювача за лабораторними експериментами або математичними моделями досить важко.
Інтенсивне накопичення радіонуклідів у донних відкладах Київського водосховища продовжувалось до 1987 р. Основну роль у формуванні забруднення донного комплексу верхньої частини водосховища (вище с. Страхолісся) відігравали зависі р. Прип'ять, що мали значну питому активність, переважно за рахунок гарячих частинок. У період 1987–1991 pp. осадження радіоактивної суспензії, тобто її накопичення в донних осадах, майже зрівноважувалося розпадом радіонуклідів, а з 1991 – 1992 pp. домінуючим став процес розпаду та винесення радіонуклідів у нижні шари руслових ґрунтів. Отже, у 1990 р. на дні водосховища ще залишалось близько 26 ТБк 90Sr, 96 ТБк 137Cs. Основні запаси найбільш рухливого водного мігранта – 90Sr –
Таблиця 6.14
Склад донних відкладів меліоративних каналів лівобережної заплави р. Прип'ять
| Mg(e) | мг-екв/100 г | 0,14 | 0,60 | Н. в. |
| Са(е) | мг-екв/100 г | 2,38 | 6,8 | |
| Na(e) | мг-екв/100 г | 0,051 | 0,077 | |
| К(e) | мг-екв/100 г | 0,02 | 0,085 | |
| Н+ | мг-екв/100 г | 2,19 | 7,3 | |
| ΣΕ | мг-екв/100 г | 4,74 | 15,6 | |
| рНе | мг-екв/100 г | 5,4 | 3,57 | |
| pHw | мг-екв/100 г | • 5,1 | 3,3 | |
| 137Cs | МБк • м-1 | 15 | 330 | 1200 |
| 90Sr | МБк • м-1 | 0,68 | 16,5 | 67 |
Примітка: Н. в. – не визначено.
зосереджено у верхній частині Київського водосховища. На 1990 р. до 60 % цього нукліда знаходилося в донних відкладах у необмінних фізико-хімічних формах.
У середній і нижній частинах водосховища поступово почав переважати процес сорбції продуктів поділу урану з водного розчину частинками верхнього шару донних відкладів, сформованих продуктами ерозії берегів і наносів р. Дніпро. Ці самі новоутворення відіграють нині роль екрана і значно уповільнюють процес десорбції радіонуклідів з донних відкладів. У районах інтенсивного осадонагромадження радіоактивне забруднення мулу відносно рівномірно розподілено в шарі до 15 см, на деяких ділянках шар найвищого забруднення заглиблений на 15 см і більше [341].
Інтенсивним осадонагромадженням відрізняються меліоративні канали Чорнобильської зони відчуження, де у верхніх б'єфах гідротехнічних споруд за час після аварії накопичилось до 60 см мулуватих осадів. Незважаючи на різні фізико-хімічні властивості донних відкладів, що були відібрані в меліоративних каналах лівобережжя р. Прип'ять у 2000 р., відношення вмісту 137Cs/90Sr у них становить 20 ± 2 (табл. 6.14). З урахуванням того що первинне співвідношення цих радіонуклідів на території лівобережної заплави р. Прип'ять (зона паливних випадінь) становило приблизно 1:1, цей факт свідчить про винесення переважної частини 90Sr, який первинно містився у донних осадах, водним шляхом вниз по Дніпровському каскаду. Частка 90Sr, яка лишилася у донних відкладах, не перевищує 5 % первинних випадінь.
Форми знаходження радіонуклідів у донних осадах визначали за методиками, розробленими в процесі вивчення міграції продуктів поділу урану в радіаційно забруднених ґрунтах [96, 235]. Вилуговування проводили в статичних та динамічних умовах. В статичних умовах послідовно визначали вміст водорозчинних, обмінних, рухомих і сорбованих форм.
Водорозчинні форми відділяли шляхом вилуговування радіонуклідів з твердої фази повітряно-сухих донних відкладів дистильованою водою протягом 1 доби за нормальних умов і періодичного перемішування. Співвідношення твердої і рідкої фаз 1:5 за об'ємом. Через добу залишок відділяли від розчину на фільтрі “синя стрічка”. Залишок двічі промивали дистильованою водою (50 мл), фільтрат об'єднували та визначали вміст 137Cs (радіо- спектрометрично) і 90Sr (радіохімічно).
Обмінні форми виділяли шляхом вилуговування залишку після водного вилуговування 1 М розчином ацетату амонію (CH3COONH4) протягом 1 доби за нормальних умов і періодичного перемішування. Співвідношення твердої і рідкої фаз 1:5 за об'ємом. Через добу залишок відділяли від розчину на фільтрі “синя стрічка”. Залишок двічі промивали дистильованою водою (50 мл), фільтрат об'єднували, визначали вміст радіонуклідів у фільтраті.
Рухомі форми виділяли у залишку після відділення обмінних форм шляхом вилуговування 0,1 н соляною кислотою (НС1) протягом 1 доби за нормальних умов і періодичного перемішування. Співвідношення твердої і рідкої фаз 1:5 за об'ємом. Через добу залишок відділяли від розчину на фільтрі “синя стрічка”. Залишок двічі промивали дистильованою водою (50 мл), фільтрат об'єднували, визначали вміст радіонуклідів у фільтраті.
Сорбовані форми (повне вскриття) виділяли із залишку після відділення рухомих форм шляхом вилуговування концентрованою азотною кислотою (HN03) протягом 1 доби за нормальних умов і періодичного перемішування. Співвідношення твердої і рідкої фаз 1:5 за об'ємом. Через добу залишок відділяли від розчину на фільтрі “синя стрічка”. Залишок двічі промивали дистильованою водою (50 мл), фільтрат об'єднували, визначали вміст радіонуклідів у фільтраті.
Після відділення рідкої фази негідролізований залишок висушували у сушильній шафі за температури 95 ± 5 °С, у сухому залишку визначали вміст l37Cs (радіоспектрометрично) і 90Sr (радіохімічно).
Водне вилуговування в динамічних умовах застосовували для визначення параметрів трансформації радіонуклідів з твердої фази донних відкладів у водорозчинну форму.
Наважку повітряно-сухої проби змішували з дистильованою водою у співвідношенні 1:1, суспендували і кількісно переносили у бюретку 2 з фільтром (рис. 6.13).
До бюретки приєднували склянку Марінеллі 7, наповнену дистильованою водою. Струмінь промивної води регулювали так, щоб за добу у стакані 3 збиралося 200–300 см3.
Починаючи пропускання води через тверду фазу осаду, фіксували час початку експерименту.
Відбір проб води проводили з періодичністю: 1-й тиждень – щодоби; 2-й тиждень – тричі на тиждень; 3-й тиждень – двічі на тиждень; 4-й та 5-й тижні – один раз на тиждень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка вторинного радіаційного забруднення поверхневих вод за рахунок донних осадів“ на сторінці 1. Приємного читання.
