Унаслідок Чорнобильської катастрофи радіоактивного забруднення зазнало понад 140 тис. км2 території Радянського Союзу (табл. 2.3), понад 200 тис. км2 за межами СРСР забруднено довгоіснуючими радіонуклідами (> 37 кБк • м-2), а з урахуванням короткоіснуючих l31I, 103Ru, І32Те, 140Ва та ін. – понад 1 млн км2 [357]. З них понад 40 тис. км2 території України зараховано до зон екологічного ризику, в тому числі 6,7 млн га сільськогосподарських угідь [191]. За даними статті [326], аварійними викидами ЧАЕС на території України радіоактивно забруднено площу 53 454 км2 із 2293 населеними пунктами, в яких проживало 2,6 млн людей (в тому числі майже 700 тис. дітей).
Наприкінці 1986 р. фахівці ВГО “Північукргесшогія” та ГоловКГУ “Укр- геологія” побудували перші карти забруднення території України 137Cs (рис. 2.4). За 10 післяаварійних років поширення радіонуклідів на території країни майже не змінилося, що пов'язане зі здатністю ґрунту міцно утримувати Cs аж до входження його до структури силікатних мінералів замість K. Найбільшого забруднення зазнала північно-західна частина України (див. передній форзац: Карта- схема забруднення території України 137Cs станом на 1996 р. [363]): Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівенська, Вінницька обл., частково центральна та південно-західна: Черкаська, Івано-Франківська, Чернівецька, на сході – Донецька обл., де виявлено території зі щільністю забруднення понад 37 кБк • м-2 [363]. Відповідно до Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, території перелічених областей поділено на зони: відчуження, обов'язкового (безумовного) відселення, добровільного гарантованого відселення та постійного радіоекологічного контролю [134–137].
Найбільшого забруднення зазнала ЗВіЗБ(О)В, що розташована за 100 км на північ від Києва. Тут зосереджена майже половина аварійного викиду, а щільність забруднення території 137Cs та 90Sr сягає 37 МБк • м-2 і вище (рис. 2.5, 2.6) [2]. Територія із щільністю забруднення 137Cs понад 555 кБк • м-2, 90Sr понад 111 кБк • м-2, ізотопами Pu понад 3,7 кБк • м-2 займає понад 1800 км2
Таблиця 2.3
Радіоактивне забруднення території колишнього СРСР довгоіснуючими задіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи [357]
| 37-185 кБк • м-2 | 185-555 кБк • м-2 | 0,55-1,5 МБк • м-2 | > 1,5 МБк • м-2 | |
| Україна | 37090 | 1990 | 820 | 640 |
| Росія | 48100 | 5450 | 2130 | 310 |
| Білорусь | 29920 | 10170 | 4210 | 2150 |
| Молдова | 50 | – | – | – |
| Усього на території колишнього СРСР | 115160 | 17160 | 7160 | 3100 |
Таблиця 2.2
| l54Cs | l37Cs | |
| 6,7 • 105 | 1,2 • 106 | |
| 8,1• 10s | 1,2 • 106 | |
| 5,2 • 104 | 1,0 • 105 | |
| 2,2 • 106 | 4,1 • 106 | |
дужках – кількість проаналізованих час-
Таблиця 2.4
Запаси радіонуклідів у природних і техногенних об'єктах ЗВіЗБ(О)В станом на 1997 р. [328]
| Сумарна | l37Cs | 90Sr | ТУЕ | |
| Територія зони | 8,13 | 5,5 | 2,5 | 0,13 |
| Водойма-охолоджувач | 0,27 | 0,16 | 0,1 | 0,005 |
| ПЗРВ | 6,35 | 3,4 | 2,8 | 0,15 |
| ПТЛРВ | 1,84 | 1,1 | 0,7 | 0,04 |
| Разом | 16,6 | 10,2 | 6,1 | 0,33 |
| Об'єкт “Укриття” | 740 | 480 | 260 | 10 |
[328]. Ця територія характеризується розвинутою гідрографічною мережею, що з урахуванням високих радіаційних полів у міжріччі Дніпра, Прип'яті та їхніх приток зумовлює ризик поширення радіонуклідів водним шляхом. Загальна площа водозборів, забруднених понад 37 кБк • м-2, становить 119 тис. км2 [265]. За нашими оцінками, щорічне надходження лише умовно розчинених форм 137Cs з цієї території до Дніпровського каскаду, а зрештою до Чорного моря може становити 6 • 1011, 90Sr – 7 × × 1012 Бк [94, 103].
Радіаційний чинник досі залишається головним у визначенні потенційної небезпеки об'єктів ЗВіЗБ(О)В для населення, що мешкає на прилеглих до неї територіях, та населення України в цілому. За даними статті [328], запаси радіонуклідів на території ЗВіЗБ(О)В (за винятком радіонуклідів в об'єкті “Укриття”) станом на 1997 р. становили 1,0 • 1016 Бк l37Cs, 6,1 × × 1015 Бк 90Sr та 3,3 • 1014 Бк трансуранових елементів (ТУЕ) (табл. 2.4). Порівнюючи дані табл. 2.1 і 2.4, можна дійти висновку, що практично весь 90Sr (97 %) та близько 30 % 137Cs, що надійшли в навколишнє середовище внаслідок Чорнобильської катастрофи, зосереджено на території ЗВіЗБ(О)В. Близько половини цих нуклідів містяться у пунктах захоронения і тимчасової локалізації радіоактивних відходів (пункти захоронения радіоактивних відходів (ПЗРВ) і пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів (ПТЛРВ), решта – в екосистемах ЗВіЗБ(О)В.
У зв'язку з аварією на ЧАЕС різко загострилася проблема тритієвих відходів. До аварії тритій у вигляді НТО містився у воді ставу-охолоджувача в невеликих кількостях: 11–13 Бк • дм-3. Унаслідок аварії значна кількість тритію, утвореного в реакторі 4-го блока, була викинута в навколишнє середовище. Прореагувавши з водою, яку заливали в реактор, і вологою повітря у вигляді НТО тритій випав на землю і у водойми. Тритієва вода могла накопичуватися і у внутрішніх приміщеннях аварійного блока. Дослідженнями 1990 р. показано, що концентрація тритію (у вигляді НТО) в трапних водах блоків, які на той час експлуатувалися, становила 8–13 МБк • м-3, у во-
Рис. 2.4. Карта-схема забруднення території України 137Cs станом на 1987 р.
Рис. 2.5. Карта-схема забруднення Зони відчуження 137Cs, за даними ДСНВП "Екоцентр”
Рис. 2.6. Карта-схема забруднення Зони відчуження 90Sr, за даними ДСНВП “Екоцентр”
ді ставу-охолоджувача – 0,5-1,2, у підземних водах контрольно-спостережних свердловин – 6,3 МБк • м-3 [231].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Щільність забруднення“ на сторінці 1. Приємного читання.
