Розділ «Пригоди Микити»

Ніч минула спокійно. Воїн, який сидів біля багаття, час від часу змінювався одним із тих, що спали; він підтримував вогонь і дрімав, прихилившись до стовпа та тримаючи в руках свій спис. Горохов спав міцно, але Раку всю ніч крутилася з боку на бік: її все-таки тривожила думка, що зробить завтра Амнундак.

Коли настав ранок, воїни пішли, але їм на зміну одразу ж з’явилися Аннуен і дві інші жінки. Горохов ще спав, але Раку одразу ж вилізла до них і почала розпитувати, що повідали духи шаману, як поставився вождь до відмови Горохова та її непокори. Але жінки, які очевидно дістали інструкції, відповіли:

— Що повідали духи, ми не знаємо. Амнундак вислухав воїна й сказав те, що переповіли послані до вашої оселі, а про тебе нічого не сказав.

Раку заспокоїлася, але Горохов, прокинувшись і дізнавшись про результати її розпитувань, не задовольнився ними — йому важливо було дізнатися, що наворожив шаман. І протягом дня, який він перебував у своїй оселі та коло неї надворі, Раку кілька разів ходила за його дорученням у землянку вождя на розвідку, але нічого не дізналася. Першого разу вона пішла з трепетом, думаючи, що жінки її зараз же схоплять, роздягнуть і висічуть за наказом Амнундака: так звичайно карали за свари, лінощі, непослух. Але Амнундак навіть не звернув уваги на її появу.

Увечері Амнундак прийшов до Горохова, усівся коло вогню й сказав:

— Ти не хотів бути гостем у мене, а я от прийшов до тебе… Ти вчора сказав, що сьогодні білі люди повернуться. Ніч уже минула, а їх немає. Що скажеш іще?

Горохов, який уже обдумав удень, що йому робити, відповів спокійно:

— Бачиш сніг на землі — іти важко, лиж у них нема, тому й спізнилися. Прийдуть уночі або вранці.

Чому не взяли лижі в онкілонів? — запитав Амнундак і, помовчавши, додав: — Зачекаю до ранку. Якщо не прийдуть, пошлю воїнів шукати їх — чи не сталось чогось із ними.

Він посидів ще трохи, поскаржився, що сніг лежить і не тане, зима настала на цілий місяць раніше, чим онкілони стривожені. Потім підвівся й пішов. Услід за ним зібралися йти й жінки відсутніх, які провели весь день у землянці. Йдучи, вони сказали:

— Раку, іди візьми там своє молоко й коржики.

Раку, захопивши посуд, пішла з ними, але не повернулася. Замість неї знову з’явилися чотири воїни на ночівлю. Горохов довго чекав на Раку й вирішив, що її не пустили. Обдумавши своє становище, він вважав його ризикованим і зрозумів, що самому йому не вдасться довго опиратися Амнундакові, що силою або хитрістю в нього відберуть рушницю і тоді зроблять із ним усе, що велить шаман. Він міг ще наздогнати товаришів, які обіцяли чекати на нього два дні, — строк закінчувався завтра ввечері. І він вирішив утікати цієї ночі.