Розділ «Становище ускладнюється»

— Як онкілонам! — перервав його Костяков зі сміхом. — Якщо одне озеро витекло, а інше припинило пузиритись, то нам від цього ані тепло, ані холодно. Усе інше ж лишилося.

— Зачекайте сміятися. Нам може зробитися дуже холодно, — продовжував Ордин серйозно. — Чим зумовлено чудовий теплий клімат цієї улоговини серед полярних льодів? Виключно підземним жаром, який ще виділяється з надр згаслого вулкана. Без цього тепла улоговину було б поховано доверху під масами льодів і снігів, які поступово б накопичилися.

— Ось як! — сказав Костяков, й обличчя його стало серйозним.

— Так! І землетрус, порушивши підземний режим, тобто закривши тріщини, які відводять тепло з надр, може зумовити в найближчому ж майбутньому різку зміну клімату улоговини…

— І загибель усіх тварин, рослин і людей! — перервав його Горюнов.

— Так, загибель всього живого вже протягом цієї зими. Ми знаємо, яка тепла була тут зима, що дозволяла тваринам добувати корм з-під снігу.

— Але ж головний жар дає північна частина улоговини, а не озера, що пузиряться. Там, можливо, все лишилося як і раніше?

— Щось мене беруть сумніви. Перший землетрус ми пережили саме там. Можливо, що ще не всі тріщини, які виводять киплячу воду й пару, закрилися. У такому разі зміна клімату буде не такою різкою. Але хто поручиться, що наступний землетрус не завершить цю роботу?

— Знаєте, нам необхідно ще раз відвідати долину Тисячі Димів і з’ясувати, що там сталося.

— Так, це було б корисно. Але я боюся, що Амнундак не дозволить нам.

— Чому це?

— Тому що перший землетрус стався якраз тоді, коли ми були там. Беручи до уваги забобонність онкілонів…

— Розумію. Ну, підемо потайки — однаково дружба наша зіпсована, гірше не буде.

— Але без конвою боязко. Можемо зустрітися з вампу, — заявив Костяков.

— Вони втечуть від першого ж пострілу, а від засади й уночі нас вбережуть собаки. Якщо йти порожняком, можна обернутися за два дні й ночувати коло останньої води. Дуже далеко забиратися в долину Тисячі Димів і не доведеться — одразу буде видно, чи триває виділення парів і гарячої води.

— Правильно! — вирішив Горюнов. — Завтра ж у путь і якнайраніше. Горохова знову лишімо тут і жінок, звичайно, теж.

— Ні, Аннуїр я хотів би взяти із собою.

— Навіщо? Вона обмежить нашу свободу.

— Аніскільки, ходок вона чудовий. І, крім того, якщо ми підемо одні, це викличе підозру в онкілонів, через стійбища яких нам доведеться йти. Аннуїр буде немов би нашим конвоєм.

— Баба як конвой при трьох чоловіках! — розсміявся Костяков.