TextBook «Лайно.»
«Так? А ти тоді чого хочеш?»
«Сховатися.»
«Ти жалюгідний гівнюк. Тобі треба випити ще.»
«Добре.»
Принесли ще пива.
Ми сиділи мовчки. Я відчував як Бекер думав про те, як він їже кудись сам, про те, як воно бути морпіхом, про письменництво, про злягання. З нього вийде хороший письменник. Його просто розпирало від ентузіазму. Йому подобалось багато речей: сокіл в польоті, клятий океан, повний місяць, Бальзак, мости, театральні постанови, Пулітцерівська премія, фортепіано, клята Біблія.
У барі було маленьке радіо. Саме грала популярна пісенька. Раптом ефір перервали на середині. Диктор оголосив, «Увага, термінове оголошення. Японці атакували Перл Харбор. Повторюю: Японці атакували Перл Харбор. Всі військовослужбовці повинні негайно з’явитися на своїх базах!»
Ми поглянули одне на одного, не зовсім розуміючи, що ми щойно почули.
«Що ж,» сказав Бекер тихо, «мені пора.»
«Допий пиво,» сказав я йому.
Бекер зробив ковток.
«Господи, уявляєш, якийсь сучий виродок наставляє на мене кулемет і тисне на гачок?»
«Може й таке статися.»
«Хенку…»
«Що?»
«Поїдеш зі мною на базу?»
«Я не можу.»
Бармен, мужик десь 45, з пузом як кавун і каламутним поглядом, підійшов до нас. Він поглянув на Бекера. «Що, хлопче, схоже, що тебе викликають на базу?»
Це вивело мене з себе. «Послухай, пузаню, дай йому спокійно допити пиво.»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „58“ на сторінці 6. Приємного читання.