Розділ 8

— Ріо. Казкове місто. Я жила у двокімнатці поряд з Копакабаною. П'ять хвилин ходу до Атлантики. Гольф і купання майже щодня. Таких розкошів я ніколи вже не матиму.

— Не будь песимісткою,— сказав я і цокнувся з Маргрет. Ненавиджу гольф.

Її блакитні очі чудово відтінювало золотаве вино. Чи не ховає вона, така схожа на Лукрецію Борджу, отрути в персні? Їй пасувало б стояти проти стрілистого вікна, в якому під прозорим небом і тосканським сонцем синіють далекі пагорби.

Я поставив фужер і з Тоскани повернувся в «Естер'єк». Дзенькіт порцеляни, брязкіт виделок і ножів. Надворі всміхалося сонечко, блідо, але обіцяюче.

— З Лейфом я проводила багато часу і навіть заручилася була з ним. Але з того дива не вийшло пива. Лейф був не з тих, що одружуються.

— Це ж чому?

— Домашнє вогнище не для нього. Він якийсь дивний. Відчувалося, що в його душі криється щось руйнівне, неспокійне, потяг до непевних людей і сумнівних оборудок. І той бунт проти батька і всього оточення.

— Комплекс Едіпа, можливо?

— Я не психолог,— тихо відповіла Маргрет, креслячи пальцем кола на скатертині,— але в мене склалося враження, що він свідомо відмовляється від нормального життя. В нас була мова про те, щоб одружитися й повернутись до Швеції, жити по-людськи. Та коли доходило до діла — Лейф бісився і псував наші стосунки. Наче мусив робити щось упоперек душі. А ці підозрілі особи, з якими він спілкувався! Я впевнена, що Лейф брався за просто-напросто кримінальні затії.

— Які, наприклад?

— Не знаю. Я покинула його й не хочу ворушити старе. Він злигався з непевними людьми; не сказавши мені ані слова, рушав у якісь подорожі. Бувало, я не бачила його цілими тижнями. Серед ночі — кудись телефонує, ні звідти ні звідси — заробив гроші. Деколи він позичав у мене на квартплату, а деколи смітив тисячами доларів.

— У Ріо ти теж познайомилася з Андерсом Гольмстремом?

— Так. Він приїхав туди з Лейфовою сестрою. А потім життя пішло іншою колією: ми з Андерсом маємо намір одружитися.

— Але хіба Андерс не був заручений з Лейфовою сестрою?.. Вибачай, так мені видалося.

Тіціанівські очі знов потемніли.

— Можливо. Тепер — ні.

Я не смів запитати, чи розрив з Лейфом стався до милих зустрічей Маргрет і Андерса на Копакабані. Навіть моя нетактовність мусить мати межі.

— Дивна річ,— зауважив я. — Менш ніж годину тому я зустрів Андерса Гольмстрема в Інгрід.

— Таке скажеш! Цього не може бути. Сьогодні ми з Андерсом мали пополуднувати, але він перед тим мусив поїхати до клієнта подивитися картини. Андерс не спілкується з Інгрід.

— Пробач, якщо не туди загнув, але я зрозумів це так: Андерс допомагає Інгрід з похороном. Може, в них якісь ділові проблеми?