Розділ «3.4. Регіональна економіка найбільших міст та агломерацій України»

Міста Підгородне і Верхньодніпровськ значно відстають від ядер агломерування за обсягами реалізованої продукції. А Синельникове і Новомосковськ, хоча й утримують паритет з ядром агломерації, але внаслідок недосконалості галузевої структури промисловості і непристосованості її до ринкових умов характеризуються досить низькою рентабельністю й економічною ефективністю господарювання.

Отже, нові перспективи лідерства в агломерації одержало м. Дніпродзержинськ, яке в останні роки демонструє високі показники фондоозброєності, фондовіддачі і продуктивності праці. Його металургійні комбінати, а також хімічні підприємства змогли уникнути різкого падіння обсягів виробництва завдяки дії сприятливих факторів, зокрема таких: близькість до Дніпропетровська як до центру комерційної і міжнародної активності, наявність достатньої кількості дешевих трудових і природних ресурсів при високій кваліфікації промислового персоналу, порівняно низька земельна рента, висока концентрація капіталу українських компаній і промислових груп.

Таблиця 3.12. Обсяги виробництва в ядрі Дніпропетровсько-Дніпродзержинської промислової агломерації, 2006 р.

Найвищий рівень економічної ефективності виробництва агломерації припадає на трикутник Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ-Підгородне (останнє місто потрапило туди завдяки винятково тісним зв'язкам з обласним центром). Інші міста агломерації, крім Новомосковська, не отримали відповідних високих показників ефективності виробничої діяльності. У цілому, це характерно для більшості промислових агломерацій України, однак, тільки в Дніпропетровсько-Дніпроддержинській агломерації спостерігається така різниця між містами ядра і навколишньою периферійною зоною.

Отже, ефективність промислового виробництва Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації ґрунтується на спільному використанні сукупних ресурсів міст її ядра. Тут немає явного лідера, такого як Київ, Донецьк, Харків або Львів. Тут через переважання підприємств важкої індустрії, що потребують тісної кооперації виробництва, прибутковість підприємницької діяльності більшою мірою залежить не від приватного підприємництва або ініціатив малого, середнього бізнесу, а від тісних виробничих зв'язків і чітких дій великих монополій різних форм власності.

У світі є два варіанти розвитку промислових агломерацій такого типу: 1) за рахунок високої монополізації і концентрації капіталу (переважно агломерації США - Чикаго, Детройт, Клівленд), 2) за рахунок ліквідації нерентабельних матеріало- і енергозатратних виробництв та розвитку малого і середнього бізнесу, підприємницької ініціативи і конкурентного середовища (переважно агломерації Великої Британії, Франції, Італії).

У першому випадку формування монополій веде до чіткої організації технологічних і організаційних зв'язків, а в результаті до істотної економії витрат на сировину, матеріали, інфраструктуру і т. д., що було так характерно для державної монополії в СРСР. Але, на відміну від радянської системи, ці монополії будуть діяти в ринкових умовах, що значно оздоровить промислові підприємства, надасть їм якісно нових елементів розвитку, властивим компаніям, заснованим на комерційній прибутковості і конкурентоспроможності. Такий шлях обрали в Сполучених Штатах, де на старопромислових територіях були задіяні ресурси таких всесвітньо відомих гігантів: "Western Electric", "General Electric", "General Motors", "International Harvester".

Другим варіантом розвитку Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації є переорієнтація виробництва із застарілих технологій на сучасні інноваційні види діяльності. Це шлях деяких європейських агломерацій Руру, Саару, Ельзасу, Лотарингії, Півночі Італії і т. д. Немає впевненості, що цей шлях на даному етапі розвитку підходить до наших умов. Він, скоріше за все, більш ефективний за наявності інших інноваційних стратегій формування виробничого комплексу держави.

Найближчою тактичною метою розвитку Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації є підтримка і збереження високих темпів розвитку головної експортної галузі України - металурги, при поступовому переході на наукомісткі виробництва, винесенні і перепрофілюванні нерентабельних підприємств, при якому їх прибутковість і економічна ефективність господарювання будуть набагато вищими. У цьому випадку Чиказький варіант розвитку є найбільш оптимальним. І пошук шляхів його реалізації становить важливу частину в плані розвитку Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації.