Розділ «3.4. Регіональна економіка найбільших міст та агломерацій України»

Проте вже помітні чіткі тенденції зростання рівня рентабельності в малих і середніх містах України, особливо в західних прикордонних регіонах нашої держави та в зоні впливу міст-мільйонерів. Причиною цього в останньому випадку є розвиток сучасних, ринково орієнтованих підприємств комерційного типу, що беруть на себе функції містоутворюючих виробництв. Вони отримали додаткові переваги розвитку завдяки викладеним вище передумовам і факторам. Ці підприємства спрямовані переважно на виготовлення товарів широкого вжитку і високотехнологічних продуктів харчування (Тернівка, Любомль, Устилуг, Гребінка). Частина з них також задіяна в галузях лісового господарства (Тлумач). Цікавим моментом є те, що чотири з десяти міст України, рентабельність яких перевищує 200 %, знаходяться поблизу державного кордону з Польщею (Рава-Руська, Белз, Устилуг, Мостиська). Це свідчить про істотний розвиток транскордонного співробітництва з цією державою, в межах якого формуються висококонкурентні, ринково орієнтовані виробництва.

Серед міст України, що знаходяться поблизу ядер агломерування, високими показниками рентабельності (125-189 %) відзначаються Южне, Мар'їнка, Вишгород, Бориспіль, Мерефа, Іловайськ, Харцизьк, Кам'янка-Бузька, Новояворівське. їх рентабельність вища за показники Києва та інших міст-мільйонерів. Незважаючи на те, що підприємства цих міст характеризуються меншим рівнем прибутковості, ніж малі і середні міста, що були проаналізовані вище, в них розвиваються сучасні комерційні підприємства завдяки формуванню агломераційного ефекту території. Високорентабельними в цих містах виступають галузі харчової промисловості (Мерефа, Мар'їнка), хімічного комплексу (Вишгород, Новояворівське), лісового господарства (Кам'янка-Бузька), а також комерційні виробництва, пов'язані з роботою транспорту та міжнародною діяльністю (Южне, Іловайськ, Бориспіль).

В Україні виділяється група міст (45), які отримали вкрай низькі показники рентабельності (менше 100 %). Переважно це міста - центри гірничої промисловості та енергетики (Красний Луч, Шахтарськ, Димитров, Селидове, Торез, Сніжне, Брянка, Теплодар, Бнергодар та ін.), міста Львівщини і Причорномор'я, в

Рис. 3.5. Рівень рентабельності промислових підприємств міст України, 2006 р. (Розроблено на основі матеріалів КВЕД.)

яких недостатньою мірою розвиваються містоутворюючі промислові підприємства комерційного типу (Сокаль, Судова Вишня, Новий Буг, Генічеськ), а також міста-курорти (Алупка). Ці населені пункти потребують істотної трансформації галузевої структури промисловості (там, де це не суперечить профільним господарським функціям), створення ринково орієнтованих підприємств комерційного спрямування, що супроводжуватиметься формуванням конкурентного середовища на основі залучення іноземних інвестицій, приватизації і розвитку ринкової інфраструктури.

Таким чином, території підвищеного промислового потенціалу нашої держави, які сформувались в щільно урбанізованому, неоднорідно скупченому і висококомунікативному середовищі навколо великих соціально-розвинених міст, характеризуються високими показниками економічної ефективності промислового виробництва.

3.4.3. Промислові агломерації України

Київська промислова агломерація є найбільш потужним агломераційним утворенням в Україні, в межах якого зосереджено близько 500 відносно великих підприємств. Провідними галузями її виробництва є передові і прогресивні види машинобудування (виробництво точних машин, приладів, комп'ютерної й оргтехніки), а також інноваційні галузі хімічної, легкої і харчової промисловості, які сконцентровані переважно в ядрі тау найближчих до нього поселеннях. Периферійні райони утримують додаткові і допоміжні галузі. Це лісопромисловий комплекс, виробництво будівельних матеріалів, металургія, енергетика, середнє машинобудування, харчова промисловість та ін.

Частка машинобудування в столиці становить 20 % від загальних обсягів промислового виробництва, а сама галузь за цим показником займає друге місце після харчової промисловості (табл. 3.2). У столиці також склалася висока концентрація галузей хімічного і нафтохімічного комплексу, енергоємних і ресурсномістких галузей. Останні не є профільними для столичної агломерації і поступово мають витіснятись інноваційними передовими галузями господарства та галузями, продукція яких орієнтована на масового споживача (легка, харчова промисловість тощо).

Для Київської агломерації актуальними є питання подальшого розвитку легкої промисловості (яка зараз сягає 3,4 % від обсягів виробництва Києва та 2,5 % виробництва периферійної зони),

Таблиця 3.2. Частка окремих галузей Київської агломерації у загальному обсязі промислового виробництва, %

виробництва інноваційних будівельних матеріалів (6,1 та 3,3 % відповідно), деревообробної і целюлозно-паперової промисловості (4,2 та 16,4 %), високоточного машинобудування (20,9 та 13,1 %), виробництва ЕОМ, побутової техніки, наукомістких технологій.

Галузева структура промислового комплексу Києва і периферійної зони зазнала істотних змін протягом останніх 10 років. Частка машинобудування і легкої промисловості в м. Києві істотно знизилася. Разом з тим майже в 4 рази зросли обсяги виробництва лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловостей. Поступове підвищення показників розвитку спостерігається в галузі електроенергетики, хімії і нафтохімії, харчовій промисловості.

Різке скорочення частки машинобудування і металообробки викликане насамперед загальним падінням обсягів виробництва, масовим закриттям підприємств і вивільненням робочої сили, а також низькою конкурентоспроможністю галузі в ринкових умовах. Водночас, підвищення ролі харчової, хімічної, целюлозно-паперової промисловості і виробництва будівельних матеріалів можна пояснити інтенсивними ринковими перетвореннями, у яких ці галузі виявилися найбільш прибутковими.

Однак така структура промислового комплексу Києва є нераціональною. Економічне зростання наведених вище галузей орієнтоване на негайне одержання високих прибутків, але не враховує майбутніх перспектив розвитку Києва і його місця в міжнародному поділі праці. Тому інтереси країни в цілому та інтереси окремих підприємців завжди потребуватимуть узгодження і пошуку оптимальних варіантів розвитку.

У галузевій структурі промислового комплексу периферійної зони Київської промислової агломерації за останні 10 років значно скоротилися обсяги виробництва електроенергії, чорних металів, продукції хімії і нафтохімії, будівельних матеріалів, легкої і харчової галузей. Проте істотно зросло виробництво в поліграфічній промисловості (за рахунок розвитку комбінату в м. Вишневе), у машинобудуванні (після створення нових підприємств у Бородянці, Боярці, Фастові, Броварах і модернізації діючих), а також у лісовій, деревообробній і целюлозно-паперовій галузях.

У периферійній зоні поступово підвищується частка високотехнологічних галузей харчової промисловості, що орієнтовані на забезпечення потреб столиці й інших міст у продуктах глибокої переробки ("Кока-Кола", смт В. Димерка, "Крафт-Фудз", с. Петрівці), хімічної і парфюмерно-косметичної промисловості ("Хенкель" Вишгородський район), виробництва будівельних матеріалів. Зростає роль також ринково орієнтованих галузей машинобудування, переважно за рахунок недержавних підприємств (ВАТ "Борекс" (сільськогосподарське обладнання), АТ "Візар" (медичне устаткування) та ін.),

У цілому в Київській агломерації відбувається поступове перепрофілювання промислових функцій ядра і винесення нестоличних галузей господарства в периферійну зону. Прикладом таких перетворень є розміщення в найближчому сусідстві від столиці галузей середнього машинобудування, побутової хімії, харчової промисловості, будівельної індустрії. Цей процес формує значні ринкові переваги промислового розвитку периферійного поясу, сприяє зростанню його інвестиційної привабливості.

У тих районах периферійної зони, де були розміщені підприємства, що обслуговують потреби столиці, обсяги промислового виробництва за останнє десятиліття зросли в 2-4 рази. У містах - великих промислових центрах агломерації обсяги виробництва наблизилися до показників 1990 р. (Фастів, Ірпінь), а іноді і перевищили їх (Бориспіль). Це зростання відбувалося переважно за рахунок утворення СП з іноземним капіталом, що виготовляють високотехнологічні товари народного споживання при участі світових торговельних марок.

На інших територіях периферійної зони Київської агломерації триває спад промислового виробництва. В їх промисловому виробництві давно не відбувалось оновлення основних фондів, залишаються застарілі технології, а продукція не може конкурувати в ринкових умовах.