Розділ «3.4. Регіональна економіка найбільших міст та агломерацій України»

Рівень економічної ефективності розвитку промисловості Одеси нижчий, ніж у її сателітів. Трансформація галузевої струк-

Таблиця 3.9. Характеристика промислового комплексу міст Одеської області, 2007 р.

тури істотно позначилася на абсолютних і відносних показниках розвитку її промислового комплексу. Через недостатню активізацію підприємницької ініціативи і ринкових відносин, збереження застарілих збиткових підприємств радянського типу Одеса одержала досить низький рівень рентабельності промислового виробництва та інших показників економічного розвитку.

Усі ті міста, що характеризуються підвищеним рівнем ефективності виробництва, утримують сучасні комерційно спрямовані промислові підприємства. Так, в Іллічівську функціонує консервний завод "Атлантика", у Южному і в Білгород-Дністровському - хімічне виробництво і ряд припортових служб, в Біляївці - підприємства харчової промисловості. У ринкових умовах вони підпадають під дію агломераційного ефекту Одеси, що і визначає високу економічну ефективність функціонування промисловості завдяки дії багатьох факторів, зокрема таких: низька земельна рента в периферійний зоні агломерації, специфічний ринок праці, насичений пропозицією робочої сили, відносно низькі витрати на оплату праці, низькі витрати на соціальне обслуговування працівників і їх домогосподарств, а також на виробничу інфраструктуру підприємств тощо.

Останнім часом добре помітна тенденція до зростання ефективності індустріального розвитку навколо міста Одеси і найближчих міських поселень. У зону найвищого агломераційного ефекту потрапили Іллічівськ, Теплодар, Южне і Білгород-Дністровський. У формуванні високих показників розвитку промисловості Іллічівська і названих вище двох останніх міст області важливе значення зіграло приморське положення, що власне й зумовило зростання агломераційного ефекту і спеціалізацію промислових підприємств на високорентабельних, міжнародно-орієнтованих видах діяльності. Теплодар має значно менші показники економічної ефективності виробництва, однак характеризується підвищеним рівнем рентабельності завдяки розвитку енергетичної сфери. Унікальним високоприбутковим промисловим комплексом володіє місто-порт Южне. У ньому склалися не тільки одні з найбільших в Україні показників рентабельності, але також високий рівень продуктивності праці і фондоозброєності. Основним фактором економічного зростання Южного є хімічна промисловість (Одеський припортовий завод) і морепромисловий комплекс.

Важливим завданням подальшого розвитку Одеської агломерації є стимулювання формування його агломераційного потенціалу. Крім рекомендацій з оздоровлення фінансово-інвестиційного клімату регіону, створення прозорого ринку земельних ресурсів і зменшення рівня корумпованості влади, варто обов'язково сказати про необхідність надання приміській зоні Одеси економічних пільг і пріоритетів у розвитку промислового виробництва, переважно морського, машинобудівного, нафтохімічного профілю. Велике значення для агломерації буде мати розвиток інноваційних галузей машинобудування, електроніки й електротехніки, заснованих на потужній науково-технічній базі Одеси і діяльності морських комунікацій. Значний розвиток хімії і нафтохімії буде зумовлено активізацією роботи Одеського нафтового термінала і нафтопроводу Одеса - Броди - Ґданськ.

Донецько-Макіївська промислова агломерація - найбільш потужне багатогалузеве промислове утворення в центральній частині Донецької області із широко розгалуженою мережею залізничних і автомобільних магістралей, завдяки яким формуються інтенсивні комунікації між промисловими центрами.

Усі промислові підприємства Донецько-Макіївської агломерації функціонують як єдиний промисловий комплекс, доповнюючи і підтримуючи одне одного взаємними поставками енергії, сировини, металу, машин і устаткування. Тісні виробничі зв'язки цих міст сформували єдину структуру виробництва, орієнтовану на профільні галузі промисловості. Однак нові ринкові умови господарювання внесли істотні корективи в цю структуру.

Якщо подивитись на статистичні дані промислового виробництва в ядрі Донецько-Макіївської агломерації (табл. 3.10), то, крім харчової промисловості, найбільшу частку в структурі промислового виробництва займають чорна металургія, машинобудування і металообробка. У Макіївці значного розвитку набуває хімічна промисловість (в основному коксохімія). Видобувна промисловість і енергетика відходять на другий план, поступаючись місцем більш прогресивним інноваційним та споживчо-орієнтованим галузям господарства.

Причини цього криються в підвищенні значимості Донецька і Макіївки в системі загальнодержавного поділу праці. Сформувавшись наприкінці 70-х років як велика промислова агломерація, ця територія поступово позбавлялась низькорентабельних, сировинномістких, забруднюючих виробництв, замінюючи їх сучасними галузями господарства, що вимагають підвищеної кваліфікації працівників і підготовки наукових кадрів. Ці галузі отримали у свій час інвестиційну підтримку від російських, англійських і німецьких компаній, що інвестували чималі кошти в металургійний комплекс і первинну металообробку. Розвиток вуг-

Таблиця 3.10. Обсяги виробництва в ядрі Донецько-Макіївської промислової агломерації, 2006 р.

левидобутку, енергетики та інших сировинних галузей, який був "а підйомі в кінці XIX ст. - на початку XX ст. наразі знижується за рахунок того, що ті ж інвестори-англійці розпочали закриття нерентабельних шахт і перерозподіл працівників на інші місця роботи, змінивши у такий спосіб акцент у сторону виробництва більш вигідної продукції. У результаті гірничодобувна промисловість перемістилася в периферійні райони Донецько-Макіївської агломерації і поступово втрачає свою рентабельність.

Значною проблемою розвитку Донецько-Макіївської агломерації залишається порівняно низький науково-інноваційний рівень промисловості території. З 53 міст Донецької області тільки 13 впроваджують нові технології на виробництві і фінансують інноваційні розробки в промисловості. Однак загальний рівень витрат на інновації в області не перевищив у 2006 р. 600 млн грн, причому на Донецько-Макіївську агломерацію приходиться понад половину цієї суми.

Ще однією важливою проблемою розвитку агломерації є екологічний дисбаланс. Основні виробничі фонди промислових підприємств Донецько-Макіївської агломерації не оновлювалися дуже давно, технічні засоби виробництва застаріли на 15-20 років і зносилися на 75-80 %. У результаті аварійні викиди забруднюючих речовин у цьому регіоні одні з найбільших в Україні.

У межах Донецько-Макіївської агломерації сформувались території підвищеного рівня економічної ефективності виробництва. Крім ядер агломерування, до них належать міста Авдіївка, Харцизьк, Ясинувата. їх основні індустріальні потужності, як видно з табл. 3.11, припадають на обробну промисловість, основну частку в якій займає металургія і коксохімія, а також на виробництво і розподілення енергії, газу і води.

За показниками продуктивності праці лідирують Донецьк і Макіївка, а також Авдіївка (в обробній промисловості), Ясинувата. Периферійні міста агломерації (Амвросіївка, Моспине, Красногорівка, Мар'їнка та ін.) одержали вкрай низькі показники індустріального розвитку. За останні 10 років обсяги промислового виробництва в них скоротилися майже вдвічі.

Найбільший потенціал та економічна ефективність розвитку промислового виробництва характерні навіть не для самого Донецька, а для Макіївки. Це місто отримало більше можливостей для розвитку індустрії, тому що має у розпорядженні вільні земельні ділянки, забезпечено кваліфікованими кадрами, потужною науково-конструкторською базою. А у самому Донецьку ці ресурси практично вичерпані.

Таблиця 3.11. Характеристика промислового виробництва найбільших міст Донецької області. 2007 р.

Дніпропетровсько-Дніпродзержинська промислова агломерація сформувалася на основі територіальної близькості і тісних сировинних, технологічних та інфраструктурних зв'язків промислових підприємств Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська, а також Підгородного, Верхньодніпровська і Синельникового. У радянський час тут ефективно розвивалися чотири великих металургійних підприємства, виробництва важкого машинобудування, хімії і коксохімії, будматеріалів. Промисловий комплекс функціонував завдяки чітко налагодженій системі планового господарювання, директивно встановленим нормам і стандартам випуску продукції, а також завдяки великим державним дотаціям. У ринкових умовах, незважаючи на високий експортний потенціал металургійної галузі, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська агломерація різко знизила показники економічної ефективності виробництва.

У межах сучасної Дніпропетровсько-Дніпродзержинської агломерації склалася типова картина падіння обсягів виробництва провідних галузей господарства, притаманна перехідному періоду розвитку економіки. Так, обсяги реалізованої продукції на підприємствах машинобудування зараз не перевищують 1,6 млрд грн (15 % від загальних показників). Гірничошахтне, металургійне устаткування, важкі верстати і преси, трубопрокатні стани, навіть електровози і радіотовари за відсутності держзамовлення стали неконкурентоспроможними (табл. 3.12).