Розділ «1.7. Регіони України і світове господарство в умовах глобалізації»

Країни Центральної Америки створили Організацію центральноамериканських держав (ОЦАД) у 1951 p. у складі п'яти країн: Гватемала, Сальвадор, Гондурас, Нікарагуа, Коста-Рика. Мета - економічна і політична інтеграція, запобігання та врегулювання конфліктів.

Країни Карибського басейну утворили Карибський спільний ринок (КСР, 1974) як розвиток Карибського співтовариства (КС, 1973). У складі перебуває 14 країн: Антигуа та Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домінікана, Гренада, Гаяна, Монтсерат, Сент-Кітс та Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Суринам, Тринідад і Тобаго, Ямайка. Асоційовані члени: Британські Віргінські Острови, Теркс та Кайкос. У 1976 р. запроваджений єдиний митний тариф. У 1994 р. на конференції в Картахені розглянуто перспективи входження у НАФТА як Асоціації Карибських держав (1994), що охоплює 25 країн та 12 територій.

Країни Африки реалізують свої інтеграційні прагнення в межах Африканського союзу (2000), який раніше називався Організація африканської єдності (1963). До Африканського союзу належать всі 54 держави континенту. Штаб-квартира - у столиці Ефіопії Аддіс-Абебі. Є плани щодо запровадження єдиної валюти

- афро. Разом з цим діють і регіональні угруповання, наприклад ЕКОВАС (англ. Economic Council of West-African States, ECOWAS) - Економічна рада країн Західної Африки та Союз Арабського Магрибу (1989) у складі п'яти країн (Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс).

На теренах колишнього Радянського Союзу виникло специфічне об'єднання СНД - Союз незалежних держав. Наразі до його складу входять лише 11 країн (з колишніх 15 республік СРСР): Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Україна, Узбекистан. Основними функціями СНД є економічна кооперація, підтримка переходу до ринкової економіки, військовий союз (не у всіх країнах), а також єдиний економічний простір і зона вільної торгівлі (не у всіх країнах). Проте цей Союз майже не працює в нових економічних та геополітичних умовах розвитку його країн-членів. Його майбутнє поки що не визначено.

1.7.2. Світогосподарські зв'язки регіонів України

Продукція господарського комплексу України посідає помітне місце у зовнішньоекономічних відносинах нашої держави. За попередніми оцінками, майже 37 % від загальних обсягів виробництва України відправляється на експорт у різні країни світу. Роль нашої держави в міжнародній торгівлі посилюється у зв'язку із процесами інтеграції до європейського і світового співтовариства, вступом до COT та розвитком двосторонніх відносин із сусідніми державами в рамках єврорегіонів та спеціальних (вільних) економічних зон. Найбільшим попитом за кордоном користуються українські недорогоцінні метали та вироби з них (понад 40 % експорту), механічне обладнання, машини та механізми (10 %), продукція хімічної промисловості та мінеральна сировина і добрива (по 8 % кожна). Імпортує Україна в основному мінеральні продукти (нафту, газ), механічне обладнання і транспортні засоби, продукцію хімічної промисловості, полімери, каучук та ін.

Не менш важливою складовою міжнародної інтеграції господарства України є зростання його ролі на міжнародному ринку інвестицій та цінних паперів, особливо в галузі металургії, машинобудування та виробництва продуктів харчування. Отже, вітчизняні виробники все більше цікавлять міжнародних торговельних партнерів та інвесторів завдяки відносно низькій вартості своєї продукції, достатнім для країн-покупців критеріям якості, а також впровадженню новітніх технологій.

При детальному аналізі показників експорту й імпорту товарів у розрізі окремих областей України відразу яскраво визначається різке домінування Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей, а також м. Києва (рис. 1.14).

Території східних регіонів нашої держави характеризуються значним природно-ресурсним потенціалом та обсягами промислового виробництва, яке на сьогодні становить основу формування ВНП держави (60-65 %). Крім того, вони виготовляють основну експортну продукцію України (неблагородні метали та вироби з них) і мають тісні усталені зв'язки як із країнами СНД, так і з державами Центральної та Східної Європи. їх різке домінування визначається серйозними структурними зрушеннями в економіці України і характеризується негативним впливом у напрямі значного відставання інших областей у господарському розвитку та зовнішньоекономічній діяльності.

Київська область і м. Київ отримали високі показники світогосподарського співробітництва через винятково важливий розвиток столичних функцій та інтеграцію у політико-економічне життя Європи і світу. їх частка в загальнодержавному експорті й імпорті товарів становить близько 15 %. У місті працює понад 100 міжнародних організацій та дипломатичних представництв, що зумовлювало формування винятково сприятливих умов для співробітництва й інвестицій.

За даними Київського міського управління статистики, у м. Києві відбувається постійне зростання обсягів експорту й імпорту товарів, особливо на європейському векторі. Значно підвищується частка експорту наукомісткої інноваційної продукції, нових конструкційних матеріалів, електроніки та електротехніки. Розвивається співробітництво у машинобудівній, хімічній, будівельній галузях, нематеріальній сфері.

Друге місце за показниками світогосподарського співробітництва займають Львівська, Одеська, Миколаївська, Луганська, Харківська, Волинська області.

Основним фактором розвитку їх зовнішньоекономічної діяльності є прикордонне положення та розвиток партнерських відносин із сусідніми державами Східної Європи. Крім того, переважна більшість цих регіонів характеризується потужним господарським потенціалом, продукція якого (товарів хімічної промисловості, гірничого комплексу, металомісткого машинобудування тощо) має експортну орієнтацію (Львівська, Луганська, Харківська області). Розвиток світогосподарського співробітництва Одещини та Миколаївщини визначається приморським положен-

Рис. 1.14. Зовнішня торгівля товарами регіонів України

ням та значною інфраструктурою портового господарства. Виняткове місце в цьому списку посідає Волинська область. Постійне нарощення обсягів зовнішньоекономічних відносин (переважно імпортного спрямування) визначається в ній ефективною діяльністю Єврорегіону Буг. Решта областей України мають значно нижчі показники світогосподарського економічного співробітництва, їх продукція майже не надходить на міжнародний ринок. Насамперед це аграрні області Поділля, а також Полісся і Передкарпаття.

У сучасній структурі світогосподарських зв'язків регіонів України склались тенденції до стрімкого розвитку торгівлі послугами в Київській, Одеській, Полтавській, Львівській областях, а також в Автономній республіці Крим (рис. 1.15). На їх долю припадає більше 30 % експорту та 23 % імпорту. Частка прямих інвестицій в економіку інших країн з цих регіонів становить 83 % від їх загальної кількості по Україні.

Виключне положення цих областей продиктоване насамперед близькістю до державних кордонів України та потужних залізничних комунікацій (Львівська, Київська області), приморським положенням і розвитком морського транспортного обслуговування (Одеська область, Автономна Республіка Крим), значними показниками роботи трубопровідного транспорту (Полтавська область). З огляду на те, що транспортні послуги становлять 84 % у структурі експорту України, така ситуація цілком очевидна. Однак Київська область отримала додаткові тенденції до зростання експорту послуг через специфічні столичні функції Києва, що визначають спеціалізацію регіону на загальнокомерційній та банківській діяльності, послугах зв'язку, освіти, науки, туризму й екскурсій тощо.

Решта регіонів України характеризується незначним експортно-імпортним потенціалом на ринку послуг. Особливо це стосується аграрних регіонів - Житомирщини, Вінниччини та Тернопільщини, а також Сумської, Чернігівської та Рівненської областей, де вже тривалий час простежується від'ємне сальдо експортно-імпортних операцій. Ці регіони характеризуються також незначною інвестиційною привабливістю, поширенням процесів стагнації соціального комплексу, масовим прихованим безробіттям, вкрай низьким рівнем наповненості місцевих бюджетів тощо.

Отже, структура експорту-імпорту послуг майже повністю відтворює тенденції зовнішньої торгівлі товарами в Україні.