Розділ «Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА»

Згідно з цим же законом місцеві ради забезпечують реалізацію екологічної політики України, дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій у порядку, визначеному законом; затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планування і забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів; затверджують місцеві екологічні програми; організовують в разі необхідності проведення екологічної експертизи; забезпечують інформування населення про стан навколишнього природного середовища, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем; організовують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, і громадян; приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та виконують низку інших функцій. Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснює реалізацію екологічної політики; забезпечує розробку державних цільових, міждержавних і регіональних екологічних програм; координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України у питаннях охорони навколишнього природного середовища; встановлює порядок утворення і використання фонду охорони навколишнього природного середовища у складі Державного бюджету України та затверджує перелік природоохоронних заходів; встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів; встановлює порядок визначення збору та його граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього; приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, про зупинення (тимчасово) діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Є головним органом спеціального призначення в галузі реалізації державної екологічної політики. Основними його функціями є проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища; забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища; досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України.

Створення ефективної державної системи охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів України має на меті:

— формування і впровадження державної політики в галузі охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів;

— створення наукового і технічного потенціалу в природоохоронній діяльності;

— створення умов для ефективної дії правового забезпечення екологічної політики та ядерної безпеки;

— вирішення питань підготовки кадрів для забезпечення природоохоронної діяльності та здійснення політики регулювання екологічної та ядерної безпеки.

Функції державної екологічної політики реалізуються на національному, регіональному та місцевому рівнях [4; Ст. 33]. На національному рівні виконуються такі завданнях

— розроблення методологічного, нормативного та правового забезпечення;

— розроблення політики регулювання ядерної безпеки;

— проведення держаної екологічної експертизи;

— формування економічного механізму природокористування;

— регулювання використання природних ресурсів та запобігання забрудненню довкілля;

— ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності;

— державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;

— встановлення нормативів якісного стану природних ресурсів;

— формування та використання державних фондів охорони довкілля;

— регулювання використання ресурсів державного значення;

— державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, в тому числі ядерної та радіаційної безпеки;