Розділ «3.2. Природні передумови»

Географія промислових комплексів

Мінеральні ресурси у різних аспектах впливають на формування промислових комплексів і значною мірою визначають їх галузеву та територіальну структуру. Якщо переробка корисних копалин - складний кількастадійний процес, то формується цикл виробництв, що становить сукупність виробничих процесів у межах певної території, розгорнутих на основі використання базової сировини та певного виду енергії - від її видобутку, збагачення, і послідовної переробки - до одержання готової продукції всіх видів. Такі цикли виробництв є матеріально-технічною основою формування і функціонування промислових комплексів мінеральної орієнтації.

Залежно від хімічного складу і характеру використання в господарській діяльності мінеральні корисні копалини поділяють на групи: горючі (всі види мінерального палива), металічні (руди чорних і кольорових металів) та нерудні (неметалічні). Корисні копалини - це сировинна база для розвитку промисловості, мінеральне паливо - основа сучасної енергетики.

Група природних ресурсів мінерального походження утворює і визначає розвиток таких ключових галузей промисловості, як металургія, паливна енергетика, хімія і промисловість будівельних матеріалів, які є фундаментом промислового потенціалу багатьох розвинених країн. Використання мінеральних корисних копалин у промисловості постійно зростає. Всього промисловість видобуває і переробляє понад 200 видів різної мінеральної сировини.

У надрах земної кори корисні копалини залягають у певному порядку, закономірно утворюючи територіальні поєднання мінеральних ресурсів, які називають геохімічними системами. На думку О.Є. Ферсмана, залягання мінералів (систем хімічних елементів) залежить від геологічної історії, тектоніки й орографії окремих ділянок земної кулі. Він визначив такі геохімічні системи, як щити, пояси, поля і зони.

Кожній з виокремлених геохімічних систем властиві особливості залягання корисних копалин з погляду їх поширення і метаморфічного складу. Так, для щитів типовим є скупчення осадових залізних руд - магнетитів (Курська магнітна аномалія) і гематитів (Криворізьке родовище). Для полів характерні певна однорідність геохімічних елементів і широке розповсюдження таких видів мінеральної сировини, як паливо, солі, сірка та інші нерудні корисні копалини (Підмосковний буро-вугільний басейн). На їх основі виникають паливно-енергетичні та хімічні комплекси. Характерним явищем природи є накладання або зіткнення кількох геохімічних систем. У місцях зіткнення виявляються унікальні за запасами і складом поєднання мінеральних ресурсів, що особливо важливо для промисловості. Такі системи О.Є. Ферсман назвав геохімічними вузлами (наприклад, Кольський, Донецький, Уральський, Закавказький, Кузнецько-Мінусінський, Забайкальський).

Для обґрунтування розвитку промислових комплексів варто кількісно та якісно охарактеризувати родовища корисних копалин, на базі яких вони формуються. Кількісна характеристика передбачає визначення запасів сировини або палива у родовищі, що можуть бути придатні для промислового використання. їх поділяють на балансові та позабалансові. До балансових належать запаси, видобуток і переробка яких вважаються економічно доцільними за досягнутого рівня технології, а до позабалансових - запаси, видобуток яких внаслідок незначного вмісту мінеральної речовини і складних умов розробки буде дорогим і недоцільним на певному етапі формування промислового комплексу.

За рівнем вивчення запаси корисних копалин поділяють на чотири категорії: А (детально розвідані), В (достатньо розвідані), С, - імовірні запаси; С2 - перспективні запаси. Перші три категорії, що використовують у процесі проектування та будівництва гірничопромислових комплексів, часто називають промисловими запасами, а запаси категорії С2 розглядають як резервні (прогнозні), їх детальне обґрунтування можливе лише за умови подальших геологічних досліджень та пошукових робіт у межах певної території.

Якісна характеристика корисних копалин, які застосовують для промислової переробки, дає змогу визначити відносний вміст корисного компонента в мінеральній сировині (вміст металів у рудах, хімічних елементів у мінеральній сировині). Так, якщо в багатих рудах-магнетитах вміст оксиду заліза Ке203 досягає 72 %, то відносні витрати руди (на одиницю готової продукції) менші, ніж при переробці бідних руд. Крім цього, багата за вмістом металу руда може піддаватись плавленню без посереднього збагачення, що також зменшує виробничі витрати. Отже, в разі використання високоякісних руд витрати сировини будуть найменшими, що знижує вартість готової продукції та підвищує економічну ефективність виробництва. Низькоякісні руди потрібно збагачувати і лише після цього використовувати в доменному процесі, що відповідно відображається на зростанні витрат виробництва. Це значно ускладнює перевезення руд на певну відстань, оскільки потрібно перевозити великі маси сировини і розміщувати промислові підприємства у безпосередній близькості від сировинних баз.

Якісні показники корисних копалин визначають можливість їх комплексної переробки й одержання при цьому, крім основного компонента, цілої гами інших цінних елементів та їх сполучень. Так, у процесі комплексної переробки руд кольорових металів у цехах сучасного комбінату можна одержати мідь, цинк, свинець, олово, нікель, багато рідкісних цінних металів. При комплексній переробці хімічної сировини, наприклад калійних і кухонних солей, важливими продуктами є хлор, сода, мінеральні добрива, металічний магній та багато інших компонентів.

Україна має значні мінерально-сировинні та паливно-енергетичні ресурси (рис. 3.2). За оцінкою спеціалістів, її сумарний природно-ресурсний потенціал становить понад 17 млрд дол. США. Переважна частина цієї вартості припадає на паливно-енергетичні ресурси - 71,9 %, потім на ресурси металургійної сировини - 16,6, будівельні матеріали - 6,9, нерудну сировину для металургійної промисловості - 2,3, гірничохімічну сировину - 2,3 Уо1.

Залягання мінерально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів у межах України досить нерівномірне. Виокремлюються у першу чергу області з найвищою часткою мінеральних ресурсів в їх інтегральному природно-ресурсному потенціалі (Донецька і Луганська - понад 70 %), потім Дніпропетровська - від 60 до 70 %, Запорізька, Львівська - від 15 до 25 %.

Мінеральні ресурси України є важливим фактором промислового комплексоутворення в низці господарських регіонів. Це зумовлено не лише значними запасами певних корисних копалин, а й високим рівнем їх освоєності. Рівень освоєності визначається як відношення запасів категорій А + В + С. розроблюваних родовищ до всіх запасів держави цих категорій. З 19 видів корисних копалин він перевищує 40 %, у тому числі вісім із них становлять 75 % і вище. Найбільше використовуються мінеральні ресурси в таких міжгалузевих промислових комплексах, як паливно-енергетичний, металургійний, хімічний і нафтохімічний, машинобудівний, будівельний.


3.2.3. Водні, лісосировинні та морські ресурси


Велике значення для промислового виробництва мають джерела водопостачання. Використання води на промислових підприємствах досить значне. Надзвичайно великі потреби у воді в окремих галузях хімічної промисловості, кольоровій і чорній металургії, целюлозно-паперовій промисловості, а також у тепловій

Мінеральні ресурси України

Рис. 3.2. Мінеральні ресурси України

енергетиці. Наприклад, для виробництва хімічних волокон необхідно на 1 т витратити 3-5 тис. м3 води, для виплавки 1 т алюмінію - 1500, нікелю - 800-520, для виробництва 1 т деревної маси на целюлозних комбінатах витрачають 400-500 м3 води.

Отже, джерела водопостачання - це важливий фактор розміщення промисловості та промислового комплексоутворення. Брак води може обмежувати можливості для розвитку хімії, металургії, целюлозно-паперової промисловості, окремих галузей легкої і харчової промисловостей. Потреба у воді зростає зі збільшенням масштабів виробництва і водомісткості технологічних процесів. Тому доводиться створювати штучні водойми на ріках, з яких використовують воду для промислових і сільськогосподарських потреб. Так, в Україні низку водоймищ створено на Дніпрі (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Запорізьке, Каховське), на Дністрі та Південному Бузі. До дніпровської води тяжіють металургія і хімія - важливі галузі більшості великих промислових вузлів Придніпров'я.

Нині поряд із забезпеченням водою промислового виробництва постає проблема збереження якості водних ресурсів у багатьох економічних регіонах. Особливої гостроти ця проблема набула в України. З метою запобігання виснаженню водних ресурсів рекомендується використовувати очищені міські води для зрошення полів, переводити підприємства на замкнуте оборотне водопостачання, знижувати норми витрат води на виробництво продукції.

Лісосировинні ресурси представлені лісовим фондом країн, який прийнято поділяти на три групи. До першої групи належать ліси, що мають водоохоронне, ґрунтозахисне, заповідне, курортно-рекреаційне значення та ін. Вони утворюють зелені зони навколо міст, тому промислова експлуатація таких лісів заборонена. До складу другої групи входять ті лісові масиви, в межах яких дозволяється часткова експлуатація деревини за умови, що кількість промислових вирубок не перевищує щорічного приросту деревини на певній площі. Ця група лісових масивів має важливе захисне значення. їх площі зосереджені переважно в районах Російської Федерації (Волго-В'ятський, Західний Урал, Північно-Західний, Центральний), у Білорусі, Прибалтиці, поліській та лісостеповій зонах України, в Карпатах. Третя група лісів є головним об'єктом промислової розробки. Це найбільші лісові масиви Російської Федерації (Північний, Західно- та Східносибірський, Далекосхідний райони). Саме в цих районах здійснюється основна частина заготовок лісу Російської Федерації, створені потужні лісопромислові комплекси з виробництва пиломатеріалів, целюлози і паперу.

У межах території України вкрита лісом площа не перевищує 14 % (у 2,5 раза менше, ніж загалом у країнах СНД). У західній та північній частинах України вкрита лісом площа становить 20- 40 %, у Карпатах - понад 40 %, у Поліських районах - 25,7 %. У степовій зоні України площа лісів не перевищує 4 % від загальної площі. Потреби у деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє на 20-25 %, решта довозиться з європейських районів Російської Федерації та Сибіру.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Географія промислових комплексів» автора Іщук С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.2. Природні передумови“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

  • Розділ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ГАЛУЗЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ

  • 2.3. Методика аналізу виробничих зв'язків промислових комплексів

  • 2.4. Методичні засади структурного аналізу промислових комплексів економічних районів

  • 2.5. Ринкові механізми вдосконалення функціональної структури промислових комплексів

  • Розділ 3. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗМІЩЕННЯ І ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ

  • 3.2. Природні передумови
  • 3.3. Науково-інноваційні передумови

  • 3.4. Розселенські і транспортні передумови

  • 3.5. Агломераційний і вузловий ефекти

  • Розділ 4. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА У МІЖГАЛУЗЕВИХ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСАХ УКРАЇНИ

  • 4.3. Гірничо-металургійний комплекс

  • 4.4. Машинобудівний комплекс

  • 4.5. Комплекс хімічних та нафтохімічних виробництв

  • 4.6. Лісопромисловий комплекс

  • 4.7. Будівельний комплекс

  • 4.8. Комплекс з виробництва товарів народного споживання

  • 4.9. Структурні перетворення у міжгалузевих промислових комплексах

  • Розділ 5. ПРОМИСЛОВІ КОМПЛЕКСИ І РАЙОНУВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ

  • Розділ 6. ПРОМИСЛОВІ КОМПЛЕКСИ СВІТУ

  • 6.2. Гірничодобувна промисловість

  • 6.3. Світова металургія

  • 6.4. Машинобудування

  • 6.5. Хімічна промисловість

  • 6.6. Лісова промисловість

  • 6.7. Виробництво товарів легкої промисловості

  • 6.8. Харчова промисловість і рибний промисел

  • Розділ 7. ОСНОВНІ ПРОМИСЛОВІ РАЙОНИ, ВУЗЛИ ТА АГЛОМЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

  • 7.2. Придніпровський промисловий район

  • 7.3. Харківський (Північно-Східний) промисловий район

  • 7.4. Київський промисловий район

  • 7.5. Львівсько-Карпатський промисловий район

  • 7.6. Причорноморський промисловий район

  • 7.7. Подільський промисловий район

  • 7.8. Волинський (Північно-Західний) промисловий район

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

  • ЛІТЕРАТУРА

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи