Розділ 5. ПРОМИСЛОВІ КОМПЛЕКСИ І РАЙОНУВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ

Одночасно з дослідженням структури і зв'язків промислового вузла потрібно визначити рівень комплексного розвитку промисловості й економічну ефективність усього поєднання промислових підприємств.

Нині недостатньо уваги приділяється питанням дослідження рівня комплексного розвитку промисловості у вузлах. Великий науковий і практичний інтерес викликає розробка системи показників. Головні показники можна об'єднати у декілька груп:

1) показники загального індустріального розвитку промислового вузла (виробництво промислової продукції на душу населення, частка груп А і Б, частка промислово-виробничого персоналу в чисельності всього населення на 1000 осіб, вартість основних виробничих фондів на душу населення);

2) показники багатоаспектності розвитку промислового вузла (кількість галузей основної спеціалізації, галузевий склад і структура промисловості);

3) показники розвитку внутрішньовузлових виробничих зв'язків (кількість галузей, взаємопов'язаних в енерговиробничих циклах, і "випадкових" галузей; частка виробленої у вузлі продукції в усій спожитій усередині цього вузла; частка внутрішньо-вузлових кооперованих поставок у всіх кооперованих поставках).

Для кожної групи показників мають бути прийняті певні критерії (еталони), за якими можна було б орієнтуватись, досліджуючи будь-який промисловий вузол.

Стосовно ефективності розвитку промислового вузла, то її також не можна визначити одним показником. Однак важливо забезпечити економічний ефект, який може бути додатково одержаний шляхом розміщення підприємств на компактній території та широкого розвитку взаємозв'язків між підприємствами (послідовна і комплексна переробка сировини, переробка промислових відходів). З цією метою використовують формулу, запропоновану Е.Б. Алаєвим і доповнену А.Т. Хрущовим:

де Ек - ефективність компактного розміщення підприємств; Кк - коефіцієнт ефективності при компактному розміщенні в розрахунку на одне підприємство, який за проектними даними становить 2,5 %; Пк - кількість компактно розміщених підприємств; І7, - кількість ізольовано розміщених підприємств; К{ - коефіцієнт ефективності при ізольованому розміщенні підприємств; Зпк - приведені витрати при компактному розміщенні підприємств; Зпі - приведені витрати при ізольованому розміщенні підприємств.

Аналіз ефективності організації виробництва у промисловому вузлі передбачає застосування системи показників і визначення ступеня ефективності. До цих показників належать:

1) рівень кооперування і комбінування виробництв усередині вузла;

2) ступінь раціонального використання сировини (глибока та часткова переробка, брак переробки);

3) рівень організації охорони навколишнього середовища;

4) вартість затрат на виробництво готової продукції провідних галузей спеціалізації;

5) величина прибутку у провідних галузях спеціалізації (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Показники ступеня ефективності організації виробництва у промисловому вузлі

Промислові вузли мають багато ознак. Найважливішими з них є: виробнича (економічна) і територіальна. Виробнича ознака вказує на спеціалізацію (функцію) і структуру промислового комплексу вузла; територіальна (просторова) - на територіальну організацію продуктивних сил. її можна розглядати як додаткову, що розкриває особливості організації і тяжіння території (периферії) до ядра. Крім цього, слід враховувати забезпечення природними й економічними ресурсами; ступінь розвитку; участь у територіальному поділі праці; рівень комплексності виробництва.

Спираючись на ці ознаки як основні, промислові вузли доцільно згрупувати в різні типи і виокремити підтипи: вузли з переважним розвитком галузей видобувної промисловості (вугільної, нафтової, газової, рудно-металургійної, гірничохімічної, будівельних матеріалів); вузли з переважним розвитком галузей обробної промисловості (металургійної, машинобудування, хімічної, нафтохімічної, лісообробної, легкої, харчової); вузли з одночасним розвитком галузей видобувної та обробної промисловостей (вугільно-енергетичної, будівельних матеріалів, лісової, деревообробної і лісохімічної, легкої, харчової).

На основі розрахунків частки профілюючих галузей у промисловості вузлів можна встановити їх виробничий профіль (спеціалізацію) у певних регіонах. Так, в Україні ми виділяємо такі найпоширеніші поєднання галузей у системі промислових вузлів: вузли з переважним розвитком вугільної, машинобудівної та хімічної промисловостей (Донбас); металургійні (Донбас, Придніпров'я); хімічні й нафтохімічні з розвитком машинобудування (Донбас, Прикарпаття, Київщина та інші райони); машинобудівні з іншими розвиненими галузями важкої промисловості (Донбас, Придніпров'я, Харківський район); машинобудівні з добре розвиненими галузями харчової й легкої промисловостей (Харківська, Одеська, Львівська області); вузли з рівномірним розвитком харчової, легкої промисловостей і галузей машинобудування (Прикарпатський, Подільський, Волинський райони).

Розширену схему типології промислових вузлів подано у працях А.Т. Хрущова1. Вона відображає такі головні позиції:

1) основний виробничий профіль (з погляду діяння на предмет праці);