Розділ «6. ПРАВОСЛАВНЕ СЕКТАНТСТВО В УКРАЇНІ»

Обмірковуючи засоби до досягнення проголошеної мети, масони відкидають два "хибних" шляхи до соціального ідеалу — революцію і програму ширення освіти, наукових знань. Революція вважається неприйнятною, оскільки, спрямовуючи зусилля на знищення соціально-економічної нерівності в суспільстві, вона не лише не розв'язує проблеми встановлення дійсної рівності, а відволікає від вирішення проблеми. Шлях революції, з погляду масонів, вважається хибним, з огляду на такі два міркування. По-перше, істинна рівність, досягнення якої слід прагнути, — не в громадянському суспільстві, на утвердження якого спрямовано революцію, а у сфері моральності. По-друге, моральна рівність зовсім не передбачає утвердження рівності громадянської. Вона незалежна від класових, майнових, станових відмінностей, у суспільстві. Раб і в кайданах рабства може бути "вільним духом". Більше того, спроби встановити громадянську рівність вважаються шкідливими не лише тому, що відволікають від головної мети — встановлення рівності моральної, "морального переродження". Така діяльність розцінювалась як безперспективна, оскільки, на думку масонів, громадянська нерівність є одвічною й незмінною ознакою людського суспільства. Люди рівні між собою, за масонською доктриною, тільки за народженням і смертю. Шлях, який простягнувся між

цими двома крайніми пунктами земного життя людини, не знає громадянської рівності. Рівними люди на землі бути не можуть, а тому кожний має бути задоволений тією долею, яку послало йому провидіння. Людина має не прагнути змінити свій громадянський стан, а в межах можливостей, які надає їй статус суспільний, "за своїм становищем взаємосприяти загальному благу й щастю" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — С.34).

На цьому грунті розробляється програма діяльності для різних верств населення, зважаючи на можливості, які надає людині її соціальний статус. Представники заможних станів, поставлені на чолі суспільства Духом — Зиждителем, є сіль землі, вони відповідають перед Зодчим світу за стан земних справ. Тому від них відповідно до масонського катехізесу вимагалось у ставленні до підлеглих, залежних від них людей, дотримуватися "правди й рівності, виявляти до них милість й поводитися з ними без жорстокості, пам'ятаючи, що всі мають спільного Владику на небі, в якого немає неупередженості" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. —С.30). Від підлеглих вимагалося з радістю й покірністю виконувати свій обов'язок.

Масони вважали, що запорукою збереження порядку в громадянському суспільстві є суворе дотримання законів. А це, на їхню думку, можливе лише за умови зосередження всієї влади в руках самодержця, що спонукало теоретиків російського масонства піддавати критиці навіть вкрай помірковані заходи із розширення повноважень органів місцевої влади, до яких вдавався Олександр І. На думку Лопухіна, це означало, як він писав у листі до імператора, "незаконне захоплення неприсвоєної влади".

Соціальна несправедливість, акти сваволі розглядалися масонами як результат зловживання владою "довірених часток її". Вважалося, що зло в соціальній дійсності Російської імперії є результатом невисокого рівня моральності окремих урядовців та недостатньої поінформованості про це імператора. Обмірковуючи факт публікації Радищевим своєї "Подорожі...", масони доводили, що він мав таємно сповістити імператрицю про конкретні випадки зловживання владою і сваволі. Поширення книги Радищева, на їхню думку, згубно впливало на суспільну думку, "збуджуючи" її, провокуючи визрівання злих помислів у народі.

Цілком логічно з цим пов'язана проголошена в "Уложенні", створеної за ініціативою Г.Блізена масонської ложі, мета організації масонів — "удосконалювати добробут людей виправленням моральності, поширенням доброчинності, благочестя і неухильної вірності государю й вітчизні і суворим виконанням існуючих в державі законів" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — С. 61),

Дійсний шлях до побудови "суспільства всезагальної любові", на думку масонів, пролягає не через революційне винищення соціальної нерівності, а втіленням у життя, за словами І.Р.Мартоса, принципу "пізнання себе і пізнання рук Божих чи природи". Проте проголошуваний принцип аж ніяк не означав прийняття масонами обгрунтованої в західноєвропейському Просвітництві програми розвитку раціонального, наукового пізнання й осягнення істинних законів буття як запоруки соціального прогресу людства. Масонський журнал "Утренний свет", який активно поширювався в Україні, співчутливо цитував Б.Паскаля: "Вчені менше віри мають, аніж несмисленні. Що більш вони бачать, тим далі осягнути бажають, чим більше відкривають, тим більше сумніваються..." (Плимак Е.Г. Масонская реакция против материализма в России (70—90 гг. XVIII ст.) // Вопр. философии. — 1957. — №2. — С.54).

Правдивий шлях "пізнання бога в природі й природи в бозі", на думку масонів, — у моральному самовдосконаленні, яке досягається в процесі заглиблення у внутрішній світ особистого "Я", інтуїтивного прозріння "божественого одкровення". "Не турбуйся про війни й розбрат цивільних і приватних людей, — писалося в настільній книзі вітчизняних масонів, творі Иоана Масона "Пізнай самого себе". — Вчися насамперед пізнавати цей розбрат, який відбувається в твоїй плоті й дусі... Ладнай порядок в малому, твоєму царстві" (Плимак Е.Г. Масонская реакция против материализма в России (70—90 гг. XVIII ст.) // Вопр. философии. — 1957. — №2. — С.52).

Перетлумачуючи євангельські заповіді, що містилися в проповіді Христа, масони проголошують один із головних принципів релігійно-етичної концепції, яку вони пропагували, — вимогу "непротивлення злу насильством". У Статуті вільних мулярів стверджувалося, що "істинний масон" має любити завжди не лише друзів, а й ворогів своїх. "Прощай ворогові своєму, — проголошувалося в Статуті, — ця великодушна жертва принесе тобі найприємніші відчування, ти будеш живим образом Бога, який прощає з небесною благістю образи людини і проливає на неї благодіяння, незважаючи на невдячність" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — С. 142). В масонському рукописі "Царство Боже" підкреслювалося: "Дійте позитивно, не опирайтеся злу зусиллям самості, діючи з самості, ви самі впадаєте в те ж саме зло, яке уникнути мислете" (Со-коловская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — С. 143).

Отже, сутність доктрини масонів, які діяли в Україні, — це проповідь покори, смирення, втечі від суспільної боротьби, обгрунтування релігійно-етичної системи через доведення субстанційної сутності й безсмертя душі, ствердження буття Бога як гаранта потойбічної відплати за все, що чинить людина в земному житті. Разом з тим релігійно-етичному вченню масонів було притаманне визнання цінності людини, котра через самовдосконалення реалізує власне покликання відповідно до своєї сутності. В найзагальніших рисах така позиція виявлялася багатьма своїми рисами співзвучною тій, що від часів Г.Сковороди репрезентує провідне спрямування українського філософського мислення. Невипадково один з глибоких дослідників спадщини Г.Сковороди Дм.Чижевський відзначав, що акцент на філософії серця, обгрунтування принципу пізнай себе, теорії нерівної рівності, які утворюють центральний мотив філософсько-етичної концепції Г.Сковороди, виявляє свою співзвучність з ідеями німецьких містиків, вчення котрих (про це вже йшлося) становить теоретичний грунт масонського руху. Сказане пояснює органічне включення масонства в духовне життя України кінця XVIII — початку XIX ст.

Ставлення масонства до канонічного християнства, атеїзму і матеріалізму

Спираючись на позиції ірраціональної, містичної філософії, масонство неминуче вступало в суперечність з канонічною доктриною православної церкви, являючи собою різновид нетрадиційного релігійного вчення з яскраво виявленим прагненням до толерантності в міжконфесійних стосунках. Цьому слугувала своєрідна інтерпретація проблеми християнства, що виступала теоретичним підґрунтям проповіді віротерпимості, проголошуваної в масонській ідеології. Християнином, згідно з тлумаченням, прийнятим у середовищі ма-сонів, може вважатися не той, хто прийняв християнське хрещення, а кожний, хто "має в собі Христа", хто, незалежно від віросповідання, наслідує в житті правила релігійної моралі, яка обґрунтовувалася масонами. "Що є віра? — писалося в одному з масонських документів. — Віра є розум Христа, а з цього й випливає, що де дух чи розум Христа, там і свобода; немає різниці між іудеями і греками, обрізаним і необрізаним, вільним і рабом, оскільки Христос є в усьому" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. —С. 66).

Проголошувана масонами віротерпимість використовувалась як привід для звинувачення їх в атеїзмі, звинувачення, досить поширеного у колах ортодоксального православного духівництва того часу. Звичайно, достатніх підстав для такої кваліфікації масонства не було. Як форма позацерковного релігійно-містичного вчення масонство рішуче протиставляло себе атеїзмові. В статуті масонських лож прямо стверджувалося: "Хто атеїстом був, тому заборонено вхід у ложу за прикладом давнини, коли заборонялася посвята велев-зинських містерій всім безбожникам, бродягам, смертовбивцям, нечестивцям" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — С. 78). Заперечуючи проти характеристики масонів як безбожних атеїстів, один із російських масонських авторів писав: "З усіх наклепів найбільш непристойний є той, коли звинувачують масонів у тому, що вони навчають безбожництва і безвір'я" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — С. 78).

Не менш рішуче, ніж атеїзм, масони заперечували матеріалістичні вчення свого часу. Спираючись на вчення представників ірраціоналістичних, містичних напрямів тогочасної західноєвропейської культури, вони сприяли популяризації цих ідей в Україні. А це збагачувало філософську культуру України не лише досягненнями діалектичної думки, репрезентованої у вченні Я.Беме та ін. Воно служило проясненню історичної обмеженості картини світу, яка обґрунтовувалася в матеріалістичних вченнях західноєвропейських мислителів XVIII ст.

Окремі положення масонської доктрини були співзвучними з передовою, опозиційною щодо уряду ідеологією, яка в той час розвивалася в Росії та в Україні. Цим пояснюється, зокрема, участь у діяльності масонських лож таких передових суспільних діячів, як М.І.Новиков, І.С.Гамалія, І.Котляревський. До київської Ложі з'єднаних слов'ян входили О.Трубецькой, майбутній декабрист С.Г.Волконський. 1818 р. на засіданні цієї ложі, до якої, як зазначалося, крім російських, входило багато представників української шляхти та польського дворянства, С.Г.Волконський виголосив промову про "велике благо від з'єднання в ім'я загальної мети" братніх слов'янських народів. Як правило, участь представників прогресивних, радикальних кіл громадськості в діяльності масонських лож не була тривалою. Спроби скористатися масонськими організаціями для реалізації найбільш радикальних програм перебудови тогочасного суспільства досить швидко виявлялися неспроможними. В цьому розумінні масонство відіграло роль своєрідної проміжної ланки на шляху до утворення в Україні більш радикальних і послідовніших у своїх програмах політичних організацій. Проте навіть такої ролі було достатньо для того, щоб масонство стало підозрілим в очах самодержавства. 1819 р. масонські ложі в Україні заборонили. Це сталося на три роки раніше аналогічної заборони діяльності масонів у Росії, де відповідний акт проголошено 1 серпня 1822 р. Мабуть, те спрямування, якого набирав масонський рух в Україні, з огляду на визрівання тут потягу до національного визволення та національного самоствердження, особливо непокоїло російське самодержавство. Невипадково в царському указі обгрунтуванням заборони масонства проголошувалося прагнення уникнути "заворушень і спокус, які виникали в інших державах від існування різних таємних товариств" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. —С. 19).

Контрольні завдання і запитання

1. Розкажіть про склад масонських лож в Україні.

2. Яким було ставлення масонів в Україні до національного питання?

3. Розкрийте філософські засади та релігійно-етичні програми масонства.

4. Яким було ставлення масонів до канонічного християнства, атеїзму, матеріалізму?