TextBook Проголошення свободи віросповідання в 1905 р. легалізувало стан більшості сект. Проте деякі з них (наприклад, безпопівці) й надалі залишались у становищі переслідуваних. Лютнева революція 1917 р. стала переломним етапом у розвитку сектантського руху на теренах Російської імперії.
Зрівняння в правах усіх релігійних вірувань і надання їм однакової свободи дії стимулювало розвиток сектантства і в Україні, особливо сект протестантського напряму. Старообрядництво й духовні християни розвивалися в Україні не так інтенсивно, як у Росії. А це тому, що значну частину парафій і далі утримувала православна ("тихонівська") церква, а також українсько-зорієнтовані новоутворені церкви — УАПЦ, УПАЦ, обновленська. Після утвердження в Україні українофобської більшовицької влади, що призвело згодом до розгрому всіх національно зорієнтованих церков, в Україні дістають підтримку новоутворені антирадянські секти, які стали однією з форм соціального протесту проти комуністичної влади.
Зміни в сектах православного коріння після 1917 р. характеризуються ще й тим, що багато течій протестантського напряму (більш пристосованих до капіталістичних суспільних відносин) почали активно перебирати до себе послідовників хлистовеьких, духоборських, молоканських та інших громад. І це не дивно, адже протестанти мали фінансову й місіонерську підтримку своїх закордонних центрів, а це також позитивно впливало на їхній розвиток. Та невдовзі зростання сект в Україні (як і по всьому СРСР) почало штучно гальмуватися радянськими спеціальними органами влади. Курс більшовиків на "подолання релігійних пережитків" і пов'язані з ним широкомасштабні репресії призвели в 1930— 1932 роках до різкого скорочення чисельності сектантських об'єднань і громад.
Проте в Україні і далі успішно розвивалися деякі старообрядницькі церкви. В умовах радянської дійсності, коли офіційна Російська православна церква стала (як і за царизму) на шлях угодовства щодо влади, старообрядництво швидко поповнювало свої ряди за рахунок незадоволених нею. Однак згодом і їхнє зростання було зупинено.
Найбільшою із старообрядницьких об'єднань в Україні була і є Руська православна старообрядницька церква (Білокриницька згода), якою керує архієпископ Московський і всієї Русі. На початок 1999 р. вона налічувала 53 громади, мала 2 монастирі з 7 ченцями, 33 священнослужителі. Громади цієї церкви є у Вінницькій (10), Одеській (14), Чернівецькій (8), Хмельницькій (4), Кіровоградській (4) та ін. областях України. Розвиваються в Україні і православні старообрядницькі громади безпопівської згоди. На початок 1999 р. їх налічувалося 12 громад. Цей рух в Україні перебуває нині на стадії відродження. Найбільше громад безпопівської згоди тепер на Житомирщині (7) й Харківщині (3), по одній громаді в Закарпатській і Запорізькій областях. Згода має і свою недільну школу. Вищу Раду згоди і їхній духовний суд розташовано в Литві.
Духовне християнство на українських теренах після 1917 р.
Розділ VII. РЕЛІГІЙНО-ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія релігії в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. КОНФЕСІЇ ПРАВОСЛАВНОГО КОРІННЯ ТОТАЛІТАРНОЇ ДОБИ“ на сторінці 1. Приємного читання.