Розділ «6. ПРАВОСЛАВНЕ СЕКТАНТСТВО В УКРАЇНІ»

11. Прытовин А.С. Раскол и сектантство в русской народной жизни. — М.,1905.

12. Федоренко Ф. Секты, их вера и дела. — М., 1965.

7. ПОШИРЕННЯ ПОЗАЦЕРКОВНОГО МІСТИЦИЗМУ. МАСОНСТВО

Певну роль у суспільному, духовному житті України кінця XVIII — початку XIX ст. відіграє масонство. Цей релігійно-етичний рух, що спирався на позацерковне містичне вчення, зародився в Англії на початку XVIII ст. Незабаром він поширюється по всій Європі як відображення дворянської опозиції в період кризи феодальних суспільних відносин. Свою назву, принципи організаційного об'єднання в "ложі", традиційний ритуал, якого дотримувалися члени масонських організацій під час своїх зібрань, було запозичено ними в середньовічних європейських цехів каменярів, почасти у лицарських та містичних орденів.

Проголошений масонами ідеал об'єднання людей на засадах братерства, любові, рівності та взаємодопомоги зумовлював досить строкатий зміст їхньої програми, в якій ідеї антиклерикалізму поєднувалися з елементами релігійного містицизму. Заперечуючи церковну догматику і культ, масони відводили Богові роль "великого архітектора всесвіту", що наближає їх до позиції деїзму.

Спочатку масонський рух мав буржуазне спрямування, що зумовило участь у ньому багатьох представників європейського Просвітництва XVIII ст., котрі прагнули за допомогою масонства створити всесвітню організацію з метою мирного об'єднання людства в релігійному братерстві. Але згодом масонство в Європі набирає характеру реакції певних кіл дворянства на процеси, які відбувалися в тогочасному суспільному житті Європи. Критично розцінюючи лад, який спирався на віджилі свій вік феодальні суспільні відносини, масонство консолідує передусім тих представників опозиційного дворянства, котрі прагнули змін соціального устрою, але не вбачали за прийнятний, з огляду на досягнення бажаної мети, ані шлях революції, ані шлях, що випливав з просвітницької програми поширення наукових знань. З цього погляду масонство можна розглядати як складову частину опозиційного руху, що засвідчував обмеженість ідеології західно-європейського просвітництва як панівної течії в тогочасному суспільному житті.

В Україну масонство проникає наприкінці XVIII ст. Першу масонська Ложу безсмертя утворено в Києві 1784 р. На кінець XVIII — початок XIX ст. масонські ложі діяли в Харкові, Одесі, Кременчуці, Житомирі, Полтаві та в інших містах України. За походженням і, значною мірою, складом масонство в Україні було здебільшого російським та польським. Адже перші масонські ложі в Росії виникли ще в 30-х роках XVIII ст. Протягом З0—70-х років масонство в Росії виступає як одна з форм організації незалежної від уряду і пануючої церкви опозиції дворянської суспільності, досить строкатої за своїм складом, починаючи від представників консервативного дворянства й аж до радикальних вихідців із середовища різночинної інтелігенції. Аналогічним був склад і польського масонства.

В Україні до складу масонських лож входило багато представників дворянської аристократії (предводитель дворянства Київської губернії Ф.Олізар, одеський генерал-губернатор О.Ф.Ланжерон та ін.), офіцери (одна з перших вже згадувана Ложа безсмертя організована російськими офіцерами разом з польськими, котрі об'єднувалися навколо ложі "Великий Схід"). Активним представником і проповідником масонської ідеології був лікар Обухівської лікарні Г.Еллізен, який створив у Києві ложу "Трьох колон". Велику активність у поширенні ідей масонства на Україні виявив вихованець Київської духовної академії І.Р.Мартос. Після відставки він 12 років провів у келії Києво-Печерської лаври, написавши там багато творів, присвячених пропаганді масонського вчення. Мартос був тісно пов'язаний з одним з провідних російських ідеологів масонства А.Ф.Лабзіним. На Україну часто приїздив теоретик російського масонства І.В.Лопухін. Значну популярність у масонських колах на Україні мали журнали, які видавали російські масони: "Утренний свет", "Вечерняя заря", "Покоящийся трудолюбец", "Сионский вестник". З Росії в Україну надходять і переклади творів західно-європейських представників містичних вчень, що складали теоретичний грунт масонства. Найбільш популярними серед масонів були твори Я.Беме, Й.Масона, Л.-К. Сен-Мартена, Сведенборга та ін. Зокрема, широку популярність мала перекладена російською мовою в 1783 р. книга Й.Масона "Пізнай самого себе", російський переклад твору Сен-Мартена

"Про оману та істину", з критикою обмеженості французького матеріалізму XVIII ст. Досить відомим серед українських масонів був здійснений у 1815 р. Лабзіним переклад твору німецького містика Юнга Штиллінга "Переможна повість, чи торжество віри християнської", що містила тлумачення Апокаліпсису.

Національне питання в діяльності масонських лож н Україні

Звичайно, Україна не була лише територією, де діяли російські й польські масони й розповсюджувалися західноєвропейські масонські твори. У масонському русі беруть участь і значні представники української інтелігенції. Членом масонської ложі в Полтаві був І.Котляревський. Вихованець Київської духовної академії І.С.Гамалея відомий як один з активних перекладачів творів Я.Беме та інших західноєвропейських теоретиків ірраціоналізму. Але справа не лише в персоналіях. Як справедливо зазначають дослідники, в Україні масонство, "бувши з походження чужим, російським або польським, мимоволі зазнавало впливів місцевого українського грунту, мусило рахуватися з українськими особливостями і врешті вписувати на порядок дня національну проблему" (Дорошенко Д.І. Нарис історії України. — Львів, 1991. - С.504).

Саме таку зацікавленість до розв'язання національного питання, на відміну від масонських лож Росії, виявляють масонські організації, які діяли в Україні. Вони є, безумовно, відображенням власне української специфіки тогочасного суспільного життя. Показовою щодо цього є діяльність київської ложі "З'єднаних слов'ян", організованої Ф.Олізаром, В.Росцішевським, Ф.Харлінським та ін. Члени ложі — українці, росіяни та поляки — у своїй програмі прагнули до утвердження дружніх стосунків і взаємодії між трьома слов'янськими народами. Ця ложа послужила грунтом для утворення в Україні декабристської таємної організації "Товариство з'єднаних слов'ян", яка, на відміну від північних організацій декабристів, котрі до національного питання підходили з позицій централізму та унітаризму, обстоює ідею федерації вільних слов'янських народів. Серед політичних організацій, що виникли на грунті масонської ложі в Україні, було ще одне українське політичне товариство, очолюване повітовим маршалом дворянства Василем Лукашевичем. Воно ставило собі за мету досягнення політичної незалежності України (Дорошенко Д.І. Нарис історії України. — Львів, 1991. — С.505).

Щоб зрозуміти, чому саме такого спрямування набрав масонський рух в Україні, нагадаємо, в чому полягала специфіка політичної ситуації, що склалася на той час.

Зародження масонського руху в Україні збігається за часом з остаточним знищенням залишків українського державного самоврядування. Перша масонська ложа в Києві виникла всього через 9 років після того, як 1775 р. російськими військами зруйновано Запорізьку Січ. Минуло лише три роки з часу, коли в 1781 р. було знищено полковий адміністративний устрій України і Гетьманщину реорганізовано в три намісництва. Роком раніше, в 1780 р., більша частина Слобідської України увійшла до складу Харківського намісництва. В усіх губерніях вводяться замість українських російські адміністративні й судові установи. В 1783 р. козацьке військо реорганізовано в десять кавалерійських полків російської армії. Того ж року в Україні вводиться кріпацтво, селян було остаточно прикріплено до землі. В 1785 р. знаменита Грамота про вільності дворян, проголошена Катериною II, не лише перетворювала дворянство на єдину привілейовану верству в Російській імперії, а й зрівнювала в правах українську шляхту з російським дворянством. Зрештою, в наступному, 1786 р. скасування старих порядків довершено в Україні секуляризацією монастирських маєтків. Гетьманщина та козацький політичний і соціальний устрій перестають існувати. І саме тоді ми констатуємо виникнення масонських лож в Україні. Збіг за часом цих подій не випадковий і пояснюється досить неоднозначним ставленням до зазначених заходів російського уряду української шляхти.

З одного боку, заходи російського уряду схвально зустрінуто більшістю українського шляхетства. Адже завдяки ним українська шляхта одержувала всі привілеї російського дворянства. Заради цього вона ладна була принести в жертву інтереси інших верств українського суспільства, передусім селянства, й разом з цим відмовитися від самобутнього ладу Української козацької держави, заснованої всередині XVII ст. Богданом Хмельницьким.

З іншого боку, ці події створюють грунт для зростання в колі української шляхти національної самосвідомості, що, зрештою, й приводить кращих з них до пошуків шляхів національного визволення України. Справа в тім, що після проголошення Грамоти про вільності дворян в Україні серед привілейованих верств суспільства активізується рух за доведення власних прав на дворянство. "На грунті станових дворянських інтересів, — зазначає Д.Дорошенко, — виникає цілий рух, який спирається на історичні традиції й усі свої домагання основує на історично-правних доказах. Це викликає особливий інтерес до історії козацької України. Люди старанно збирають історичні матеріали — літописи, хроніки, грамоти, всякого роду акти і на них засновують свої домагання... Боротьба за визнання прав на дворянство за нащадками всіх категорій української козацької старшини затяглася на десятки років...; але своє діло в справі оживлення українських історичних традицій у колишній Гетьманщині вона зробила. Вона оживила інтерес до рідної минувшини й повела до дослідження й навіть до ідеалізації цієї минувшини, опертих не тільки на класово егоїстичних інтересах, але й на вищих ідейних почуттях" (Дорошенко Д.І. Нарис історії України. — Львів, 1991. — С.499).

Викладене слід врахувати, відзначаючи місце, якого в діяльності масонських лож в Україні, а точніше в тих політичних організаціях, що виникли на грунті масонських лож, набирає національне питання й спроби розв'язати його.

Філософські засади і релігійно-етичні програми масонства

Місце масонства в українській культурі не обмежується викладеним. Суттєво, що й своїми глибинними філософськими засадами та загальним спрямуванням релігійно-етичної програми масонство виявляється до певної міри співзвучним традиційному для української духовності гуманістично-етичному спрямуванню філософської культури. Сказане передбачає передусім необхідність охарактеризувати вихідні теоретичні засади, філософсько-ідейні принципи, на які спиралося масонство.

Вихідною засадою в погляді на соціальну дійсність для масонів є констатація реально наявних у соціальному житті суперечностей, які викликають розбрат між окремими громадянами й народами. Це створювало передумову для критики масонами окремих проявів соціальної несправедливості, національного гноблення, релігійної нетерпимості. Тому постулюється кінцева мета — утворення всесвітнього братерства людей через мирне об'єднання їх у релігійному союзі. Шлях для досягнення цього "золотого віку'1 на землі, на думку масонів, пролягає через духовне переродження людства. В ім'я досягнення цієї мети Й створюється всесвітня таємна організація, покликана звільнити людство від ворожнечі, утвердивши натомість принцип "любові — душі всієї природи" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения.— С.27).