А. Реакції екзогенного типу (соматогенії), що належать до категорії симптоматичних психічних реакцій і маніфестують внаслідок впливу соматичного захворювання на психічну сферу.
Окрім того, до психосоматичних розладів А. Б. Смулевич вважає за доцільне зараховувати стани, пов'язані з репродуктивною функцією жінки: передменструальний синдром, перед- і післяпологові депресії, смуток породіллі та інволюційну істерію. Зараз усе більша кількість клініцистів вказують на психосоматичну природу виникнення та розвитку у деяких пацієнтів інфекційних, онкологічних хвороб, туберкульозу, цукрового діабету, ожиріння.
Б. Блейлер запропонував умовний розподіл пацієнтів з психосоматичними розладами на 3 основні групи,
До першої, на його думку, належать психосоматози, що ґрунтуються на первинній тілесній реакції, яка виникла внаслідок переживань, пов'язаних з патологічними змінами в органах. Характерно, що такі захворювання переважно виникають в ранньому юнацькому віці, а в подальшому – набувають хронічного перебігу з рецидивами, які виникають внаслідок істотного психічного стресу. Відзначається спадкова схильність до виникнення таких захворювань. До цієї групи належить "чиказька сімка" Ф. Александера.
У другу групу Е. Блейлер зараховує психосоматичні, функціональні синдроми, т. зв. соматизовані форми неврозів. Особливість цих розладів полягає в тому, що вони є наслідком фізіологічного відображення емоцій або психічних станів. У першу чергу йдеться про ендогенні депресії, симптоми яких імітують симптоми певного соматичного захворювання. Окрім прихованої депресії, до цієї груші належать мігрень, сексуальні дисфункції та психогенні розлади функціонування органів дихання (бронхіальна астма), серцево-судинної системи (психогенні болі у серці або тахікардія), органів травлення (психогенні закрепи, діарея).
У третю групу варто віднести розлади, пов'язані, з особливостями емоційно-особистісного реагування або поведінки пацієнта, в результаті яких виникає порушення здоров'я, окрім поведінки, скерованої на саморуйнування: алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії.
Наприклад, до цієї групи належить схильність до розладів харчування.
Та незважаючи на відмінності у підходах до класифікації психосоматичних розладів, важливішим, на нашу думку, є уміння вчасно діагностувати розлад та адекватно його лікувати. Загалом психосоматичні захворювання слід запідозрити при:
• невизначеному болі дифузного характеру без чіткої локалізації (біль у животі, хребті, головний біль):
• тимчасовій чи ситуативній прив'язаності болю (зростання больового симптому в ситуаціях, пов'язаних з психічним напруженням), коли сам пацієнт не може надати свідчень про його причини;
• порушеннях сну:
• авторитарному характері стосунків у родині, позбавленні права самостійного прийняття рішень:
• наявності високих вимог до дітей з боку батьків, високій відповідальності та внутрішній тривожності дитини;
• вихованні по типу гіпоопіки або гіперопіки;
• постійних конфліктах дитини в дитячому садку, школі:
• у дітей, що перенесли постгіпоксичну єнцефалопатію:
• при покращенні загального стану дитини під впливом плацебо та сугестивної терапії.
Згідно з класифікацією швейцарського психіатра Ейгена Блейлера, виділяють психосоматичні функціональні синдроми – "неврози органів", системні неврози або вегетоневрози. Це, насамперед:
• мігрень;
• аритмії, кардіалгії;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічна діагностика та класифікація психосоматичних та соматопсихічних синдромів“ на сторінці 3. Приємного читання.
