Г. С. Костюк. ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ МИСЛЕННЯ
В ході історичного розвитку психологічної думки проблеми мислення давно привертали до себе увагу не тільки психологів, а й представників суміжних галузей знання. Проте предметом спеціальної розробки вони стали тільки в кінці XIX і на початку XX ст.
Як і будь-який процес пізнання, мислення є відображення об'єктивної дійсності мозком людини. Специфіка його полягає в тому, що воно є опосередковане і узагальнене відображення предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. З такого розуміння мислення виходять
Т. Г. Єгоров, Г. С. Костюк, Р.Г. Натадзе, С. Л. Рубінштейн.
Мислення не "конструює", не створює дійсність, а її відображає.
Це є процес відображення людиною світу, психічна, розумова її діяльність. Результати цієї діяльності є думки, тобто розумові образи пізнаваних людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності. Вони існують актуально остільки, оскільки відбувається рефлекторна, відображальна діяльність людського мозку.
Проведені радянськими фізіологами і психологами дослідження проливають світло на механізми мислення, що є вищою формою аналізуючої і синтезуючої роботи мозку і має в своїй основі динаміку процесів збудження і гальмування. Результати цих досліджень показують, що основні закономірності нейродинаміки, відкриті І.П.Павловим і його співробітниками, діють і в мислительних процесах. Іррадіація і концентрація збудження і гальмування, їх індукційні відношення є важливим механізмом того аналізування й синтезування явищ зовнішнього і внутрішнього середовища, яке виявляється в мисленні людини. "Аналіз і синтез умовних рефлексів (асоціацій), - пише Павлов, - по суті ті ж основні процеси нашої розумової роботи. При зосередженому думанні, при захопленні якою-небудь справою ми не бачимо й не чуємо, що довкола нас відбувається, - явна негативна індукція".
Радянськими психологами (0. Р. Лурія і ін.) здобуті дані, що мають важливе значення і для з'ясування зв'язку мислення з корою великих півкуль головного мозку. Ці дані говорять про те, що процеси мислення є результатом функціонування не окремих ділянок мозкової кори, а її роботи в цілому. В основі його лежать складні динамічні системи тимчасових зв'язків, які встановлюються між різними зонами кори в процесі індивідуального розвитку і змінюються при зміні відповідних умов. Тому ураження будь-якої ланки в цьому складному цілому може призвести до порушення мислення, але останнє розладнується по-різному, залежно від локалізації ураженої ділянки. Залишається у зв'язку з цим і певна можливість компенсації дефекту, перебудови розладнаної мислительної діяльності та її відновлення.
Насправді мислення, як показують дані досліджень, зароджується в чуттєвому пізнанні дійсності і є його закономірним розвитком. Чуттєве пізнання є джерелом і опорою мислення і разом з тим завдяки останньому воно само підіймається на вищий рівень, стає осмисленим. Навіть у своїх вищих формах мислення не обходиться без чуттєвих даних, що виступають тут у вигляді узагальнених уявлень, схем, мовних образів тощо.
У мисленні завжди має місце актуалізація раніше утворених тимчасових нервових зв'язків, міжсигнальних асоціацій. Внаслідок цього результати попередньої пізнавальної діяльності людини, оживаючи в її свідомості, служать розв'язанню нових мислительних задач, які постають перед нею, Мислення завжди виступає як процес, залежний від попереднього досвіду особистості. Запам'ятовані нею результати її попередньої мислительної діяльності стають основою пізнання нового.
Мислення характеризується тим, що воно є цілеспрямованим і продуктивним процесом. Цілеспрямованість його виявляється в розв'язанні нових задач, у розкритті безпосередньо не даних і істотно важливих для людини зв'язків і відношень речей. Втрачаючи свою пізнавальну цілеспрямованість, мислення стає непродуктивним. Продуктивність же його характеризується створенням відповідних дійсності розумових образів, знань, які глибше й повніше відображають цю дійсність, ніж чуттєве ЇЇ пізнання, І тим дають відповіді на питання, які постають перед людиною в її житті
Правильне розуміння мислення, його специфічних особливостей дало можливість значною мірою з'ясувати і його життєву роль, його складні взаємозв'язки з практичними діями людини. Мислення не є просто реакцією на нову ситуацію. Воно являє собою такий аналіз і синтез цієї ситуації, який дає змогу зрозуміти її походження і тенденції можливого розвитку, вийти тим самим за межі безпосередньо даного, перейти від простої реакції до розумової дії, опосередкованої розкриттям істотних зв'язків і відношень речей, і завдяки цьому досягти потрібного успіху. Необхідне для практики людини її мислення практикою перевіряється і на її основі розвивається.
Людина думає, прагнучи зрозуміти нові для неї ситуації, явища об'єктивної дійсності, їх мовні описи І пояснення. У процесі розуміння утворюються думки про предмети, явища світу, розкривається для неї їхня суть.
Розуміння зароджується вже в чуттєвому сприйманні людиною навколишньої дійсності. Його елементи мають місце в узагальненості сприймання, що ЇЇ фізіологічною основою є генералізація тимчасових нервових зв'язків на комплексні подразники, на їх відношення (Є.М. Соколов). Завдяки цій генералізації сприймання набуває осмисленого характеру.
І. П. Павлов вбачав у генералізації умовних рефлексів на відношення подразників зачатки конкретного мислення, мислення без слів. У людини осмисленість її сприймання є результатом взаємодії двох сигнальних систем. Слово, включаючись у сприймання конкретних об'єктів, допомагає виділяти істотні, хоч іноді й малопомітні їх властивості, відносити сприйняте до певної категорії об'єктів, завдяки цьому розуміти його. Таким чином, уже тут розпочинається перехід від сприймання до думки.
Процес розуміння набуває особливої складності там, де людина стає перед потребою зрозуміти нові для неї об'єкти, розкрити смисл якого-небудь тексту і т. д. У таких випадках розуміння набуває більш чи менш розгорненого характеру, завдяки чому стає можливим простежити перехід від "стану нерозуміння", з якого розпочинається цей процес, до розуміння і охарактеризування особливостей цього процесу.
Як показали результати досліджень О. М. Соколова, Г. С. Костюка, їх співробітників та інших психологів, розуміння є опосередкованим, аналітико-синтетичним процесом. Воно включає виділення основних елементів певної ситуації, "смислових віх" і об'єднання їх в єдине ціле. Розуміння підготовляється аналізом в його різних формах і завершується синтезом. Стан нерозуміння характеризується передусім відсутністю об'єднання елементів.
Дослідження показало, що мова є важливим засобом розуміння. Необхідна її роль виявляється вже в розумінні наочно даних ситуацій. Особливо ж зростає її роль у тих випадках, коли ці ситуації даються у мовній формі. Важливого значення набуває при цьому внутрішнє мовлення, що є формою існування внутрішніх, розумових дій, через які здійснюється розуміння.
Важлива роль внутрішнього мовлення в процесі розуміння виявлена у спеціальних дослідженнях О. М. Соколова. Автор давав піддослідним (це були наукові співробітники, аспіранти і студенти) завдання зрозуміти прослухані тексти (художнього і наукового характеру) при одночасному відтворенні якого-небудь добре відомого їм вірша або порядковій лічбі ("один", "два", "три" і т. д.) і при вільному слуханні. Він переконався в тому, що внутрішнє мовлення мало місце в піддослідних і в умовах максимально вилучених рухів голосового апарата (зайнятого автоматизованим промовленням вірша або ряду числівників). Воно давало їм можливість у цих ускладнених умовах не тільки повторювати про себе найважливіше в почутому тексті, а й його узагальнювати, складати логічну схему матеріалу. Роль внутрішнього мовлення на різних ступенях розуміння була різною. Особливо зростало його значення там, де потрібна була складна аналітико-синтетична робота (розуміння наукового тексту). У таких випадках вилучення мовних рухів найбільше заважало розуміти текст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мислення“ на сторінці 1. Приємного читання.
