Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей

Загальна психологія: Хрестоматія

Суспільні умови життя впливають на розвиток здібностей не прямо, не безпосередньо, а через діяльність людини. Як уже говорилось вище, в діяльності її здібності не тільки виявляються, але й формуються, розвиваються. До діяльності вони існують тільки як задатки. Тепер ми спинимося докладніше на ролі діяльності у розвитку здібностей особистості.

Основними видами діяльності людини є навчання і праця. Навчання передує праці. Щоб включитися в будь-який вид праці, людині спершу треба вчитися. Навчаючись, вона готується до самостійної творчої діяльності. Вчитися доводиться всім людям незалежно від того, якими обдаруваннями вони відзначаються. Докоряючи деяким молодим письменникам, М. Горький зазначав: "Коли б вони вчились так ретельно, як покваппиво пишуть, їх обдарування розвивалися б значно швидше і яскравіше".

Спочатку дитина навчається в своїх "зустрічах з зовнішнім світом" (Сеченов), у процесі щоденного спілкування з дорослими, в ході своєї ігрової діяльності. Граючись, дитина активно пізнає навколишню і передусім соціальну дійсність, включається в доступній для неї формі в життя дорослих, входить в їх ролі (льотчика, водія машини, будівельника і т. д.), наслідує і засвоює їх функції. Гра є першою школою дитини, що має важливе значення для її загального розвитку. Згодом навчання виділяється в спеціальну діяльність, яка дедалі більше ускладнюється за своїми завданнями, змістом і формами.

Навчання необхідне для розвитку здібностей особистості. Без нього розвиток їх взагалі не може відбуватися і не відбувається. Потреба в навчанні випливає з самої суті цього процесу. Природні потенції дитини реалізуються не шляхом простого зростання того, що € у неї від народження, його визрівання, а шляхом утворення нових нервових зв'язків, їх систем, нових механізмів мозкової діяльності. Утворення ж їх відбувається в процесі навчання. Всяке навчання, зробив висновок І. П. Павлов у своїх дослідах вищої нервової діяльності, є не що інше, як утворення незчисленної кількості таких зв'язків. Вони стають основою набуваних знань, умінь, навичок, різноманітних психічних властивостей, що формуються у підростаючої особистості в процесі її навчання і входять до складу здібностей, які розвиваються у неї, її спроможностей виконувати такі завдання, які до цього були їй непосильні. Відіграючи на кожному етапі цього процесу необхідну роль, навчання само змінюється у зв'язку з розвитком особистості. Покажемо це, спинившись на деяких формах цього процесу.

Розвиток відчуттів і сприймань у дітей відбувається в їх діяльності, в яку ці процеси включаються, її орієнтують і регулюють. Діти активно знайомляться з об'єктами, оперують ними, виділяють їх властивості і якості, потрібні для діяльності, якою вони зайняті. Спілкування з дорослими включається в цей процес. З допомогою мови діти швидше виділяють оптичні, акустичні та інші властивості об'єктів, засвоюють людський чуттєвий досвід. Перехід їх від нижчих до вищих ступенів сенсорного розвитку залежить не просто від віку, а передусім від того, в які види діяльності діти включаються, як змінюється характер цієї діяльності і ті вимоги, що їх прямо чи посередньо ставлять дорослі до дітей в міру зростання їх фізичних і психічних сип (0. В. Запорожець).

Навчання відіграє важливу роль у розвитку здатності дітей розрізняти кольори об'єктів. В процесі навчання розвивається їх слухова чутливість. Виробляється зокрема мовний або фонематичний слух, що виявляється в розрізненні фонем рідної мови, а також інших мов, якими оволодіває дитина. Формується здатність виділяти окремі звуки в кожному слові, чути і встановлювати їх послідовність, означати звуки буквами, що необхідно для оволодіння вмінням читати й писати.

Особливості фонематичного слуху при цьому визначаються не мозком дитини, а системою фонем тієї мови, яку вона засвоює. Рідною мовою ЇЇ може бути будь-яка з мов, що є на Землі, аби дитина тільки жила змалку у відповідному мовному середовищі. ПІД впливом сприймання музики формується звукоеисот-на чутливість, мелодичний: та інші форми музичного слуху. І тут провідну роль відіграє музика як об'єктивне суспільне явище. Вона визначає якісні особливості музичного слуху особистості. Від особливостей слухового аналізатора залежить тільки швидкість і легкість його вироблення.

Експериментально доведено (О.М. Леонтьєв), що спеціальним навчанням у осіб, нечутливих до висоти тонів, можна виробити звуковисотну чутливість, спираючись на активність їх голосових зв'язок (підстроювання піддослідним його голосу під задану висоту, що звучить у наушниках, голосне проспівування порівнюваних звуків і, нарешті, мислене їх уявлювання).

Під впливом навчання відбуваються тонкі процеси диференціації І спеціалізації в дотиковій, кінестетичній і інших видах чутливості. Масова успішна практика навчання глухих дітей усної мови показує, наскільки витонченою стає при цьому кінестетична чутливість мовно-рухових органів, яка компенсує недостачу у них слуху. Глухі оволодівають усною мовою, не чуючи звуків, які вони вимовляють, а тільки відчуваючи рухи свого голосового апарату.

В процесі навчання розвивається спостережливість у дітей, формуються нові способи запам'ятовування І відтворення образного і словесного матеріалу, здатність створювати з його елементів нові образи. З допомогою засвоюваної мови в учнів із зовнішніх дій виробляються внутрішні мислительні дм з об'єктами, які стають далі розумовими операціями, спочатку конкретними, а потім - абстрактними. Засвоєння мови підростаючою особистістю спирається на розвиток її мислення, збагачення її знань про навколишню дійсність. Водночас воно стає і засобом її загального розумового розвитку. Словесна система (друга сигнальна система, за Павловим), уже в дошкільному віці починає брати активну участь у виробленні нових зв'язків, завдяки чому останні утворюються швидше, стають міцнішими і рухливішими.

Затримки у розвитку мовлення у дітей, як показують спостереження, позначаються на розвитку їх мислення. Коли ці затримки усуваються, розвиток його прискорюється.

В процесі навчання в учнів виробляється вміння вчитися, самостійно набувати знання, виховується любов до знань, допитливість та інші емоціональні якості. Навчання вносить свій вклад і в формування вольових якостей учнів, їх уважності, дисциплінованості, акуратності, свідомого, відповідального ставлення до виконання своїх обов'язків, самоконтролю. Отже, воно активно сприяє розвитку всіх компонентів їх здібностей.

"Часто думають, що здібності до навчання є тільки умовою його успішності. В дійсності ж вони є і його результатом. У навчанні здібності учнів не тільки використовуються, а й розвиваються.

Це не означає, що здібності просто набуваються, засвоюються як знання і вміння. Вони розвиваються завдяки набуванню учнями знань, умінь і навичок, формуванню у них різноманітних психічних властивостей. Взагалі психічний розвиток особистості не зводиться до нагромадження її навчальних надбань. Він являє собою ті "розумові перевороти" (Сєченов), які виникають у неї внаслідок того, що вона навчається говорити, читати, писати, оволодіває різними знаннями і вміннями. Зміни в здібностях є не прямим, а більш віддаленим і узагальненим наслідком навчання.

В зарубіжній психологічній літературі є дві точки зору в цьому питанні. В одній із них здібності (загальні й спеціальні) розглядаються як щось незалежне від навчання (В. Штерн і Ін.), як чинник, що обумовлює навчання, але сам від нього ніби не залежить. Це явно невірна точка зору, вона вступає в суперечність з життєвими й експериментально здобутими фактами, які стверджують-необхідну роль навчання в розвитку здібностей. У другій - здібності зводяться до сукупності набуваних індивідом навичок (Торндайк, Уотсон і ін.), до засвоєння ним соціальних надбань. Ця точка зору також неправильна, вона Ігнорує всім відомі факти, які говорять про те, що набування знань, умінь і навичок, засвоєння соціального досвіду у різних індивідів проходить по-різному в залежності від особливостей їх здібностей.

В дійсності між навчанням і розвитком здібностей учнів існує взаємний зв'язок. Внаслідок засвоювання учнями людських надбань підносяться на вищий ступінь їх здібності навчатися, а досягнення в розвитку здібностей уможливлюють перехід до вивчення нового, складнішого матеріалу.

Розвиток здібностей залежить не тільки від навчання, а й від інших видів діяльності, через які учні вступають у різноманітні зв'язки з об'єктивною дійсністю. Свою необхідну роль у цьому процесі відіграє і визрівання організму. Воно діє не специфічно, а через загальне зростання функціональних можливостей нервової системи, її енергетичних потенціалів, ЇЇ працездатності. Зокрема статеве дозрівання як фактор піднесення енергетики нервової системи теж відіграє тут свою активну роль.

Це не означає, як дехто думає, що факт вияву здібностей до поезії та інших видів художньої діяльності у підлітків зумовлюється віком і зв'язаними з ними процесами статевого дозрівання. Ці процеси відбуваються в усіх підлітків, а прагнення до поетичної, художньої, музичної творчості виявляються тільки у деяких з них. Тут свою роль відіграють індивідуальні їх нахили і здібності. Той факт, що у обдарованих дітей здібності до літературної, скажімо, творчості виявляються не раніше 13 років, обумовлюється не просто віком, а тим, що тільки на цей час у кожного з них створюються в ході навчання, пізнання об'єктивної дійсності ті внутрішні умови, за яких стають можливими більш серйозні спроби творчої діяльності, які несуть в собі елементи оригінальності і художньої цінності.

Енергетичні потенції нервової системи можуть знижуватися внаслідок послаблення фізичного стану, виснаження організму після тривалих захворювань, порушення нормального функціювання залоз внутрішньої секреції. Здавна відоме прислів'я, що в здоровому тілі і дух здоровий. Тому піклування про нормальний фізичний розвиток дитини має важливе значення для успіху її навчання, а тим самим І для розвитку та вияву її здібностей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей