Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

Загальна психологія: Хрестоматія

Розглядаючи психологічні особливості розуміння та інтерпретації особистого досвіду, зупинимося передусім на тих методологічних положеннях, на які ми будемо спиратися у подальшому викладі. Це положення конструктивізму, що стосуються ідей про представленість людині світу, навколишньої дійсності, реальності у цілому лише через призму культурних схем, зразків, моделей тощо. До таких культурних схем передусім слід віднести мову як засіб конструктивування "дійсності другого порядку4. Остання створюється шляхом приписування смислів, значень або цінностей відповідній дійсності першого порядку.

Ідеї соціального конструювання реальності спираються на такі постулати:

• 1. Світ не постає перед людиною об'єктивно, людина осмислює реальність через досвід, який знаходиться під впливом мови.

• 2. Мовні категорії формуються в процесі соціальної взаємодії, а отже мають соціальну природу.

• 3. Розуміння дійсності залежить від діючих норм соціальних конвенцій.

• 4. Соціальне розуміння дійсності визначальним чином впливає на людське життя. Таким чином, світ, у якому ми живемо та діємо, - це сконструйований нами

світ, до якого ми адаптовані і який завдяки цьому є зручним та передбачуваним. Вихід з нього створює почуття дискомфорту та бажання знову повернутися у звичний, обжитий власний світ. Дійсність другого порядку ми конструюємо на основі культурних моделей, виходячи із власного досвіду - як особистого, такім досвіду спілкування з іншими.

Крім зазначених вище ідей конструктивізму, ми базуємося на положеннях постмодернізму про інтерпретацію життя як тексту, що може створюватися на основі культурних зразків, породжуватися суб'єктом самостійно, переписуватися та переформульовуватися протягом усього життя.

Отже ми виходимо із уявлення про мову як засобу конструювання реальності, особливо реальності особистого досвіду. При цьому ми фіксуємо увагу на тому, що наша мова конституює наш внутрішній світ та наші переконання, а особистий досвід отримує значення тільки через специфічні лінгвістичні, історичні й соціальні структури. Саме в мові співтовариства конструюють власне бачення світу, і кожний раз, коли ми говоримо, ми створюємо реальність.

Спираючись на сформульовані вище положення, спробуємо з'ясувати, що являє собою досвід, які джерела його виникнення. Як відомо, В. Дільтей розрізняв досвід зовнішній, чуттєвий та досвід внутрішній. Нас цікавитиме саме останній.

К. Роджерс визначав досвід особистості як довербальну, дорефлексивну складову свідомості. На нашу думку, це визначення стосується саме особистого досвіду, тобто досвіду, що виникає в тих чи інших життєвих ситуацій І присвоюється людиною мов би "автоматично", без переробки та осмислення. В цьому випадку про особистий досвід справді можна говорити як про суму перебувань у різноманітних життєвих ситуаціях.

Однак, якщо мова йде про досвід особистісний, тобто про утворення, яке багато у чому визначає нашу поведінку, сприймання та розуміння навколишньої дійсності, інших людей, життя та світу загалом, нашого місця у ньому, то тут без вербалізації й рефлексії не обійтися. Як зазначав А. Щюц, досвід є рефлексивним застосуванням "Я" до біжучих переживань. Тут можна також згадати слова С.Л.Рубінштейна: "Те, що існувало як безпосередній чуттєвий досвід, повинно набути опосередкування, знакової форми, а виражена в опосередкованій формі знаку ідея - стати безпосереднім досвідом... Показання свідомості, "безпосередньо дані" переживання підлягають - з метою справжнього їх пізнання - такому ж витлумаченню, як текст мовлення".

Таким чином, особистий досвід задається тими чи іншими життєвими ситуаціями, характером поведінки людини в них, особливостями взаємодії з іншими тощо, Однак для того, щоб він був інтегрований особистістю, перетворений у структури її свідомості, цей досвід має бути осмислений та проінтерпретований, тобто тим чи іншим чином структурований особистістю. При цьому особистий досвід може бути як зовнішнім, так й внутрішнім. Досвід особистісний - завжди внутрішній, він може бути об'єктивований через певні культурно задані схеми (наративи, концепції, знання, Інші когнітивні структури).

В зв'язку з цим виникає питання чи есе, що відбувається з людиною, чи всі ситуації (буттєві, комунікативні, професійні тощо) включаються в ЇЇ досвід, стають складовими її свідомості, трансформуються у досвід особистості, особистісний досвід? Зупинимося в зв'язку з цим на понятті ситуації. Л.Ф. Бурлачук та Н.Б. Михайлова виділяють п'ять рівнів визначення ситуації:

• 1. Стимули - певні об'єкти або ДІЇ.

• 2. Епізоди - особливо значимі події, що мають причину та наслідок.

• 3. Ситуації фізичні, часові та психологічні параметри, що визначаються зовнішніми умовами. Сприймання та інтерпретація ситуації надає значення стимулам та епізодам.

• 4. Оточення - узагальнююче поняття, яке характеризує типи ситуацій.

• 5. Середовище - сукупність фізичних і соціальних змінних зовнішнього світу. Сам факт породження ситуації, зазначають цитовані вище автори, відбувається у момент співвіднесення даного фрагменту середовища з конкретним суб'єктом через надання даному фрагменту особливого для суб'єкта значення. Нами даний процес був визначений як осмислення життєвої ситуації і перетворення її на ситуацію психологічну. Однак у процитованому вище визначенні вказується на ще одну важливу для нас ознаку ситуації - "виділеність" із макросвіту та "відмежованість" від нього. Ця психологічно значуща характеристика ситуації потребує, як зазначають Л.Ф. Бурлачук та Н.Б. Михайлова, вирішення питання про межі ситуації, які задаються як середовищем, так й самою людиною. Середовище визначає місце, час подій, їх учасників тощо. Межі задаються також через зміст подій, що відбуваються. Важливу роль у визначенні меж ситуації відіграє сама людина, приймаючи дану ситуацію як свою, значущу для себе й відкидаючи інші ситуації як чужі, не значущі. Психологічні феномени, пов'язані з визначенням меж ситуації, визначені недостатньо і потребують спеціальних досліджень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ
  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей