Типи помилок. Що таке логічна помилка

Загальна психологія: Хрестоматія

Метою нашого пізнання є досягнення істинних знань про навколишній світ. Та чи інша думка є істинною, якщо вона правильно, не спотворено, відображає у нашій свідомості дійсність. Думка вважається хибною, якщо вона спотворює дійсність, не відповідає об'єктивній реальності. Так, якщо ми говоримо, що "Київ - це столиця УРСР", то думка наша істинна, бо вона правильно відображає об'єктивну реальність; якщо ж говоримо, що "Для будь-яких дійсних чисел а, Ь виконується рівність (а - Ь)2 = а2 - Ь2, то дістаємо хибне твердження, оскільки воно неправильно відображає реальне співвідношення між об'єктами а та Ь.

Копи ми маємо справу з невідповідністю між нашими думками і справжнім станом речей, ми говоримо про наявність помилки в наших думках. Помилки поділяють на фактичні і логічні Помилки, пов'язані із спотворенням у наших думках відношень між предметами І явищами дійсності називаються фактичними Помилки, пов'язані з неправильністю думки, тобто із спотворенням зв'язків між самими думками, називаються логічними.

Розглянемо такі приклади. Якщо людині, яка стоїть на полотні залізниці й дивиться в далечінь, здається, що до горизонту рейки ніби сходяться в одну точку, то вона помиляється. Помиляється І той, кому здається, що падіння одного зернятка на землю не викликає ніякого шуму, що пушинка немає ваги і т. д. Чи можна назвати ці помилки логічними? Ні. Вони пов'язані з обманом зору, слуху і т. д., це помилки чуттєвого сприймання, або фактичні помилки.

А ось ще два приклади. Учневі запропонували відповісти на таке запитання; сторони одного трикутника дорівнюють 6, 9 і 12 см, а сторони другого - відповідно 4,6 і 8 см. Що можна сказати про ці трикутники? Звичайно, ці трикутники подібні. А на запитання, на основі чого був зроблений такий висновок, учень дав неправильну відповідь. Він сформулював означення подібних фігур, але для обґрунтування відповіді потрібна була третя ознака подібності трикутників. У цьому випадку спотворені зв'язки між думками, тобто наявна логічна помилка: самі думки правильні, а зв'язок між ними - ні. Отже, в мисленні учня порушено доказовість зробленого ним висновку. Аналогічно на запитання про вид (відносно кутів) трикутника зі сторонами 6, 8 і 10 лінійних одиниць учень дав правильну відповідь, що це прямокутний трикутник. Але при обґрунтовуванні він послався на теорему Піфагора ("Якщо трикутник прямокутний, то квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів"), тоді як насправді висновок зроблено на основі теореми, оберненої до теореми Піфагора ("Якщо квадрат більшої сторони трикутника дорівнює сумі квадратів двох інших сторін, то цей трикутник є прямокутним"). Знову маємо справу з логічною помилкою, і причина виникнення її та сама: мислення учня не обґрунтоване, не доказове.

Таким чином, фактична помилка буде зроблена тоді, коли якась думка розглядатиметься сама по собі, тобто поза зв'язком з Іншими думками, і вона не відповідатиме реальному стану речей. Логічна помилка буде тоді, коли окремі думки матимуть зв'язок, який суперечить природному.

Фактичні і логічні помилки пов'язані між собою. Якщо учень сказав, що 7 х 9 = 56 або неправильно назвав дату тієї чи іншої події, то і в першому, і в другому випадках допущено помилку. Якщо причина цих помилок - тільки погана пам'ять, наприклад, перший учень не пам'ятає таблиці множення, а другий погано вивчив хронологію і забув потрібну дату, то допущені ними помилки не можна віднести до логічних.

Уявімо собі, що учень, який забув дату якоїсь події, не стане відповідати навмання ("може вгадаю!"), а пов'яже дану подію з деякими іншими йому відомими фактами, тобто встановить між ними відповідні відношення. Якщо думка учня про факти, з якими він хоче пов'язати дану подію, відповідає дійсності і він встановив зв'язок між своїми думками правильно, то, навіть забувши хронологію, учень може дати правильну відповідь на поставлене запитання. Проте, якщо в процесі свого міркування він встановив такий зв'язок між подією і фактами, якого насправді не існує, то, незважаючи на знання цих фактів, він дасть неправильну відповідь. Помилка у відповіді буде результатом помилки в міркуванні, яка стане вже не фактичною, а логічною.

Такого роду зв'язки між думками людина встановлює постійно. Так, думка про те, що дельфін дихає легенями, пов'язана з думкою про те, що дельфін - ссавець, а всі ссавці дихають легенями. Знання про силу земного тяжіння дає людині впевненість у тому, що камінь не може сам по собі, без будь-яких зусиль зі сторони, відірватись від землі і злетіти в повітря.

Ми говоримо, що зв'язок між думками, який встановлює людина, може відповідати або не відповідати тому зв'язку між ними, що існує насправді. Що це означає? Цілком зрозуміло, що одні й ті самі думки пов'язуються між собою в різних людей по-різному, залежно від стану психіки, їх волі і бажань. Одна людина з думкою, наприклад, про наближення зими пов'язує приємні думки про катання на ковзанах і на лижах, в іншої людини та сама думка викликає зовсім інші, можливо, менш приємні думки. Такого роду зв'язки між думками є суб'єктивними, тобто залежними від психіки кожної окремої людини.

Від особливостей психіки кожної людини залежатиме й те, чи встановить вона зв'язок між думкою про замерзання озера взимку і думкою про те, що взимку температура опускається нижче 0° і вода при цій температурі замерзає. Однак з істинності думок про те, що вода замерзає при температурі, нижчій від 0°, і що взимку температура нижча від 0°, неодмінно, об'єктивно (незалежно від того, думає людина про це чи ні, пов'язує чи не пов'язує вона між собою ці обставини, приємно їй це чи неприємно) випливає істинність думки про те, що озеро замерзає. Таким чином, виникає в людини чи не виникає думка і яка саме, як вона пов'язується з іншими думками - усе це залежить від самої людини.

Але істинність і хибність думок від людини не залежать. Твердження "Ід 100 =2" істинне незалежно від будь-яких особливостей психіки і будови мозку різних людей. Також об'єктивно істинне те, що "Земля обертається навколо Сонця" (хоч протягом тривалого часу людство про це не знало), що "Дніпро впадає в Чорне море", і об'єктивно хибне, що "Місяць більший від Землі". Але якщо істинність і хибкість не залежать від людини, то, природно, повинні існувати і незалежні від волі та бажань людей відношення між істинністю і хибністю різних думок. Такі відношення ми вже бачили в наведених вище прикладах. Існування цих об'єктивних зв'язків у мисленні пояснюється тим, що думки і відношення між ними відображають предмети і явища навколишнього світу. Оскільки предмети і зв'язки між ними існують об'єктивно, незалежно від людини, то повинні бути об'єктивними, незалежними від людини, і зв'язки між думками, які відображають предмети і явища зовнішнього світу. Через це, визнаючи істинними думки "Дельфін - ссавець" І "Ссавці дихають легенями", ми повинні будемо також визнати істинною думку, що "Дельфін дихає легенями". Істинність останньої думки об'єктивно пов'язана з істинністю двох попередніх думок.

Водночас між такими трьома думками, як "| а + 6151 а | + | b |" "Місяць обертається навколо Землі" і "Петров - хороший футболіст", такого зв'язку не існує, оскільки істинність кожного з цих тверджень не визначається істинністю двох інших - перші два можуть бути істинними, а третє - хибним. Якщо якась людина неправильно відображає в своїх думках відношення між речами, то вона може спотворювати також відношення між істинністю І хибністю різних думок. Таке спотворення мало б місце, коли б хто-небудь пов'язав наведені вище твердження і прийшов до висновку, що істинність перших двох з них обов'язково обумовлює істинність третього, або став би заперечувати зв'язок між такими думками: "Усі ссавці дихають легенями", "Дельфін - ссавець", "Дельфін дихає легенями"<...>.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типи помилок. Що таке логічна помилка“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка
  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей