В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

Загальна психологія: Хрестоматія


Поняття про мислення. Мислення і мова



Яке мислення вважається правильним


Протягом усього свідомого життя людина здобуває нові знання. Знання - це сукупність інформації, яку вона дістає з навколишнього світу в процесі суспільно-виробничої практики. Таким чином, знання людини є результатом пізнання нею навколишнього світу. Пізнання є досить складним і багатогранним процесом. В.І.Ленін1 формулює його так: "Від живого споглядання до абстрактного мислення / від нього до практики - такий є діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності"1.

У процесі практичної діяльності людина, взаємодіючи з предметами і явищами об'єктивної дійсності, пізнає їх властивості, зв'язки, відношення і т. д. Предмети і явища об'єктивної дійсності, впливаючи на органи чуттів, зумовлюють різні відчуття, які виливаються в певні форми чуттєвого відображення навколишнього світу. Ними є: відчуття, сприйняття й уявлення <...>.

Мислення має такі специфічні риси.

• 1. Воно є процесом опосередкованого відображення дійсності: логічні форми абстрактного мислення виникають на основі даних чуттєвого пізнання, завдяки якому мислення здійснює зв'язок із зовнішнім світом і відображає його. Аналізуючи чуттєві дані, думка людини проникає в суть предметів і явищ, розкриває їх закономірні зв'язки. Це дає можливість людській думці осягнути те, що не можна осягнути зором, слухом або дотиком. Наприклад, спостерігаючи за рухом окремих планет, людина зробила висновок про закони руху всіх космічних тіл. В основі здобутих знань лежать не дані безпосереднього сприймання властивостей предметів і явищ, а результати їх, зафіксовані в певних висловленнях. Нове знання є результатом, виведеним з "готових", перевірених знань.

• 2. Мислення - це процес узагальненого відображення світу: воно дає можливість виділити найістотніші загальні ознаки предметів і утворити загальні поняття про ці предмети. Спостерігаючи ряд однорідних явищ, що діють у різних умовах, і виділяючи їх спільні властивості, людина робить узагальнення, розкриває певну закономірність (наприклад, І. Ньютон, вивчаючи падіння тіл за різних умов, відкрив закон всесвітнього тяжіння і т. д.).

• 3. Мислення має дійовий, активний і цілеспрямований характер. Якщо під час впливу предметів навколишнього світу на органи чуттів у здорової людини виникають відчуття, сприйняття і навіть уявлення незалежно від її бажання, то мислення людини завжди пов'язане " певним напруженням її пам'яті, волі, використанням уже існуючих знань і здійснюється за допомогою певних логічних операцій.

• 4. Мислення нерозривно пов'язане з мовою. Мова така ж давня, як і мислення. "Спочатку праця, а потім і разом з нею членоподільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок"2. Людський мозок розвивався разом із специфічними органами мови, а здатність до абстрактного мислення - разом Із здатністю виражати думки за допомогою мови. Логічні форми, в яких відображається об'єктивна дійсність у свідомості людини, існують у формі мови. Які ж основні функції виконує мова щодо мислення?

Слова або речення фіксують наші думки. Всі утворені поняття, судження або умовиводи існують лише у вигляді слів (наприклад, "країна", "(Трикутник", "вулиця", "інтеграл"і т. д) або речень (наприклад, "Якщо функція у=І(х) диференційовна, то вона неперервна", "х2 + у2 і 0", "В нашій країні здійснюється перебудова народного господарства" і т. д). Знання, відображувані в логічних формах, закріплюються у вигляді слів. Існування безпосереднього зв'язку мови і мислення довів великий російський фізіолог І. П. Павлов у своєму вченні про дві сигнальні системи. Мову він називав специфічною, "власне людською" ознакою, яка лежить в основі відмінності мислення тварини від мислення людини.

Мова є засобом спілкування людей. Суспільне життя, пізнання навколишньої дійсності неможливе без обміну думками, який здійснюється через мову. Джерелом інформації для людей може бути як звичайна, природна, так і штучна мова. Природна - це звукова мова, що являє собою систему знаків, слів і є членороздільною. Основу її становлять граматика і словниковий фонд, які дають можливість конструювати тексти довільної складності. Штучна мова - це спеціально створена мова для тієї чи іншої науки. Наприклад, у математиці вживаються фор-

Мова є засобом виділення загального й абстрактного. Матеріальною формою абстракції є слово або група слів. Втілена в мові у вигляді усного чи графічно зафіксованого слова, символу чи знака, абстракція може передаватися від покоління до покоління. Оскільки абстракції відображають найістотніше і найзагальніше в предметах, вони є джерелом нових знань. Мова, фіксуючи насичені змістом абстракції, також стає змістовною і є вихідним матеріалом для формування загальних і конкретних понять. Німецький філософ Й. Діцген, характеризуючи саме цю рису мови, говорив, що мислення, як художник, відображає світ, а мова служить для цього художника пензлем, яким він змальовує загальну спорідненість усіх речей.

Таким чином, про мислення можна сказати, що це - (активний, цілеспрямований процес опосередкованого й узагальненого відображення дійсності, результати якого матеріалізуються в мові і перевіряються суспільно-виробничою практикою людини. Навчитись мислити правильно (або логічно) - одне з найважливіших завдань, яке ставить перед собою кожна людина, ще навчаючись у школі. А яке мислення слід вважати правильним? Формальна логіка на це запитання відповідає так: під правильним треба розуміти лише таке мислення, яке характеризується визначеністю і чіткістю, несперечливістю і послідовністю, обґрунтованістю і доказовістю. Ці риси притаманні логічному мисленню, оскільки вони відображають корінні властивості самої дійсності.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно
  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей