А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

Загальна психологія: Хрестоматія

Суттєвий внесок у розвиток російської матеріалістичної психологічної думки зроблений працями І.М.Сеченова "Рефлекси головного мозку", "Кому і як розробляти психологію" та "Елементи думки".

Як відомо, принцип рефлексу (без використання самого терміну "рефлекс") був вперше сформульований ще в ХVІІ ст. Декартом. Лише з часом (в роботах фізіологів) з'являється і сам термін "рефлекс".

Рефлекс не трактувався так, як він був зрозумілий Сеченовим: як складний акт взаємодії організму Із середовищем. Психічна діяльність і вся свідома діяльність людини, пояснювалась як рефлекторна за типом, т.б. не відокремлена ні від впливів зовнішнього середовища на організм, ні від центральної частини рефлексу - нервових процесів, які відбуваються в корі головного мозку, ні від зворотних рухів організму, його реакцій на дію зовнішніх подразників. "Будь-які без виключення психологічні акти, - пише Сеченов, - не ускладнені емоційними елементами, ... розвиваються шляхом рефлексу".

Це означає перш за все, що всі вони своїм джерелом мають зовнішні подразники. Будь-який психічний процес викликається дією ззовні на "чуттєві заряди" - органи чуття. Зовнішнім впливом є і будь-яка дія людини, її поведінка. "Першочергова причина будь-якого вчинку, - писав Сеченов, - полягає завжди в зовнішньому чуттєвому збудженні, тому, що без нього ніяка думка не можлива". "Перша причина будь-якої людської дії, - уточнює Сеченов цю ж думку, - лежить поза ним".

Викликані зовнішніми чинниками, психічні процеси, і перш за все сприймання предметів оточуючого світу людини, зовсім не представляють собою будь-які лише супроводжуючі дії причин цих явищ. Вони орієнтують людину в тому, що впливає, чи навіть тільки буде впливати на неї, тобто виконують сигнальну функцію. І. Сеченов з впевненістю говорив про "сигнальну частину заряду, який дає різні ступені і форми чутливості", а "сприймаючу поверхню" пропонував називати сигнальною. Саме від Сеченова і бере початок концепція сигнальної функції психічного - перш за все відчуття і сприймання.

Оскільки психічні процеси рефлекторні за своїм типом, то вони тісно пов'язані не лише з початком, але й з кінцем рефлекторного акту - з діями, вчинками, поведінкою людини, вся різноманітність яких зводиться, відповідно Сеченову, до мускульних рухів.

Поряд з ефектами чи результатами збудження органів чуття зовнішніми подразниками (світлом, звуком, запахом), які є складовими, слухання, бачення, нюхання, потрібно розрізняти рухові реакції, які беруть участь у сприйманні: бачення, слухання, нюхання, смакування, як активні сторони вказаних процесів і як різноманітність видів діяльності.

Кожна із цих реакцій нерозривно пов'язана з мускульним відчуттям, яке сигналізує про те, як саме здійснюється та чи інша дія.

Виступаючи кінцевим ланцюжком рефлексу, рух повинен бути узгоджений з чуттям, яким представлено те, чим викликається даний рефлекс (зовнішнім впливом), і те, що повинно бути досягнуто виконанням дії, І те, що фактично досягається в процесі його виконання."

Відчуття, таким чином, трактуються як орієнтуючі суб'єкта в результаті виконання ним рухів, у тому, наскільки в результаті досягнуто те, що повинно було буди досягнуто, при цьому таке орієнтування, чи сигналізація, здійснюється не тільки по закінченню дії, але й в ході її виконання. Це дає можливість суб'єкту вносити поправки у виконувану дію в самому процесі її здійснення, регулювати і коректувати її.

Зовнішній вплив є впливом об'єктивного, незалежного від нас існуючого світу, предметною діяльністю, пізнання якої своїм кінцевим джерелом має діяльність органів чуття. "Світ, - пише Сеченов, - дійсно існує, поза межами людини, І живе самобутнім життям, але пізнання його людиною, без органів чуття, неможливе, тому, що продукти діяльності органів чуття є змістом усієї психічної діяльності".

Зовнішні подразники, хоч і виступають початком рефлекторної діяльності, іще не визначають зміст і характер цієї діяльності. Спрямовуючу роль відіграють і внутрішні умови. "Завжди і всюди, - писав Сеченов, - життя складається із кооперації двох факторів - визначеної, але змінної організації і зовнішнього впливу".

Не можна, відповідно Сеченову, відокремлювати зовнішні умови і від розумових та моральних рис особистості, оскільки вони діють не інакше, як за посередництва останніх.

"Розумність думки, - писав Сеченов, - починається тільки з того моменту, коли вона стає керівником дії, т.б. коли пізнаване відношення кладеться в основу

дії".

"Усі розумові і моральні данні особистості, як і всі зовнішні умови,...відіграють роль збудників до дії в тому чи іншому напрямку. Вибір же дії належить волі як верховній інстанції, яка знаходиться поза ареною "воюючих" збудників, і тому за своєю суттю є вільною, незалежною".

При цьому Сеченов розглядає усі розумові і моральні дані особистості та зовнішні умови, що передують вчинку, не тільки як збудники, але й як визначальними дії. Разом з цим усі збудники до вчинку "резюмують" усю особистість в дану хвилину. Будь-який душевний рух, відповідно Сеченову, є результатом всього попереднього і теперішнього розвитку людини.

Але, не кожен вплив викликає, як адекватну йому зворотну реакцію, виявлений зовні рух. Поряд з закінченими, повними рефлексами існують і такі рефлекси, в яких відбувається "затримка", гальмування останнього його члена - руху. У таких випадках психічна діяльність, як вказує Сеченов, залишається "без зовнішнього вираження, у формі думки, намірів, бажань". У думці є початок рефлексу (зовнішнє чуттєве збудження) та його продовження (власне мислительний процес), але немає закінчення його - руху. "Думка, - пише Сеченов, - це перші дві третини психічного рефлексу". А отже і "зусилля волі до придушення невільних рухів мало або навіть зовсім не виражаються зовні яким-небудь побічним рухом; людина, яка залишається за таких умов зовсім спокійною і нерухомою, вважається більш сильною".

На відміну від загальмованих рефлексів Існують і зворотні їм явища: рефлекси з підсиленим завершенням, які спостерігаються при емоційному переживанні. Емоційне переживання, вказує Сеченов, належить до розряду підсилених рефлексів. Переляк, страх, інші емоційні переживання порушують відповідність між силою подразника і його ефектом - рух, підсилює подразник.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії
  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей