Типи психологічного простору

Загальна психологія: Хрестоматія

Існують різноманітні індивідуальні варіанти психологічного простору, які можуть створити засади для певної типології. Розглянемо найрозповсюдженіші з них.

Відомо, що існує так званий зовнішній тип морального розвитку, зорієнтований на заохочення-покарання. Зовнішній, або до моральний, тип соціалізації є водночас і характеристикою психологічного простору, який можна назвати егоцентричним. "Я" розглядається як центр всесвіту і єдиний критерій оцінки своїх досягнень. Людина перебуває в невідані щодо поведінки інших і співвідношення власних дій з діями оточуючих.

Адаптація до зовнішніх стандартів здійснюється передусім заради отримання власного задоволення. У регуляції поведінки можливими є тимчасові альянси з оточенням, які перериваються відразу ж, якщо вони стають перешкодою на шляху задоволення власних домагань. Людина з егоцентричним життєвим простором може добре знати всі необхідні норми, завжди маючи для себе безліч виправдань, пом'якшувальних обставин, намагаючись будь-що відстояти стабільність своїх смаків, уподобань, поглядів. Лише теперішній час, тільки події, що відбуваються зараз, мають статус істинного буття.

Людина, що перебуває у комфортному егоцентричному просторі, сприймає власне "Я" за єдиний центр, який має абсолютну і безумовну владу притягувати до себе, підкоряти, організовувати весь навколишній світ, надаючи йому цільності та завершеності. Усі навколо "не-Я", і тому вони поза моїм "Я" не мають самобутності, нецікаві, зовнішні, відчужені і, нарешті, негативні.

Простір багато у чому протилежний егоцентричному має назву конформного". У цьому просторі переважають відцентрові, а не доцентрові тенденції; він сконцентрований не на єдиному унікальному "Я", а на численних і ситуативних "інших".

Людина, для якої характерним є цей простір, орієнтується переважно на зовнішні впливи, хоче обов'язково відповідати груповим очікуванням, бути серед більшості, не беручи на себе відповідальність. Стабільного центру цей простір не має; залежно від зміни авторитетних оточуючих, на яких людина орієнтується, з якими ідентифікується, від яких залежить, центрів може бути декілька, і їх питома вага буде коливатися. Власне "Я" виявляється, набуває плоті лише приєднуючись до одного з лідерів, ототожнюючись з ним. Центром може виступати також значуща група, яку людина хотіла б бачити як референтну.

Наступний варіант життєвого простору, в якому людина залишається позбавленою відповідальності і невільною, є простір нормативний. Цей простір є простором традиційної моралі, що ззовні приписує людині цілу систему заборон, спираючись на презумпцію несвободи. Саме проти цього простору традиційної моралі і повстав Ніцше з його моральною фантазією вільного індивідуума. Цей простір відповідає етиці закону і далекий від етики власної особистісної творчості. Такий простір не може бути по-справжньому індивідуальним, скільки "суб'єктом моральної оцінки є суспільство, а не особистість... суспільство встановлює моральні заборони, табу, закони і норми, яким особистість повинна повинуваться лід страхом морального відлучення та кари" (Бердяєв М.О., 1993;с.87).

У нормативному просторі чітко виокремлюються полюси добра і зла, постійно формуються оцінки "добрих" і "поганих", "правильних" і "неправильних" дій. Не має сумніву, що нормативна регуляція поведінки є необхідною на певних етапах життєздійснення, але постійне перебування у такому життєвому просторі гальмує особистісну активність, відповідальність, перетворення страху у провину, появу докорів сумління, паростків моральної творчості.

Серед варіантів морального простору слід назвати простір релятивний, коли для людини які завгодно нормативні системи стають відносними, викликають сумніви, потребують обґрунтування, випробування на доцільність. Власне експериментуючи "Я" стає центром простору, тягар відповідальності не врівноважується досить неосяжною свободою, яку людина собі надає.

На відміну від егоцентричного, релятивний простір - є досить відкритим, незамкненим, і його межі, якщо вони є, сприймаються як нечіткі, умовні, плинні. Оскільки струнка система суспільних обмежень і очікувань розгойдується, з'являється ілюзорна вседозволеність, а відповідно й безвідповідальність, почуття болісної несталості, крихкості того, що відбувається, Іноді запаморочливої новизни, коли немає на що спертися і нема з чим порівняти унікальність ситуації.

Все повторюване, усталене, звичне у такому просторі немає ніякої цінності, добро і зло можуть довільно мінятися місцями. Людина, яка будує релятивний простір, є залежною від власних експериментів із загально визначеними нормами, не є вільною в ієрархізації значущих І другорядних форм виявлення "свободного" волевиявлення. Нав'язливе прагнення ні на кого не походити, нікому не наслідувати, ні на які стандарти не оглядатися, все починати з нуля, йти виключно новими шляхами, як й у випадку конформного простору, обмежує індивідуальну свободу, хоча й має багато у чому протилежну природу.

Можна передбачити також існування суб'єктного типу морального простору. У своїй завершеній, зрілій формі цей простір є достатньо відкритим, але ця відкритість пов'язана не з численними моральними експериментами, в яких оточуючі є лише засобом, а з спрямованістю на інших, їхні інтереси, очікування, потреби. Цей простір можна назвати суб'єктним, оскільки у центрі його опиняється активний суб'єкт, що приймає самостійні рішення, бере на себе відповідальність за все, що відбувається, прагне перетворювати самого себе у відповідності зі значущими цінностями.

Людина, моральний простір якої є суб'єктним, робить моральний вибір виходячи не з почуття обов'язку, а задовольняючи свою природну моральну потребу, яка є глибинним регулятором поведінки. Раціональне співставлення аргументів "за" і "проти" не відбувається, вистачає миттєвої інтуїтивної оцінки, емоційного поштовху для прийняття рішення.

Людина рахується з власним почуттям внутрішньої гармонії, яку не хоче порушити, відчуває себе вільною, не звертається до внутрішніх примусів, до волюнтаристичних вчинків. Рішення приходить інтуїтивно, як інсайт, лише пізніше оформлюючись у слова й судження. Саме вчинок стає формою реалізації накопиченого морального потенціалу.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типи психологічного простору“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору
  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей