Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

Загальна психологія: Хрестоматія

З необхідністю мислити, міркувати люди зустрічаються постійно. Виходячи зі своєї життєвої практики, вони поступово усвідомлюють, що правильно і що неправильно. Але чи може людина таким способом навчитися правильно мислити в усіх випадках і про будь - який предмет чи явище? Ні, не може. В кращому разі вона навчиться добре розбиратися у правильності і неправильності тих думок, з якими їй постійно доводиться мати справу. Так, селянин може міркувати правильно в сільськогосподарських питаннях, домогосподарка в межах проблем свого господарства і т. д. Така стихійна правильність мислення є те, що називають "здоровим глуздом". Звичайно, це не означає, що в усіх міркуваннях про предмети, які безпосередньо належать до цієї вузької області, людина не допустить жодної логічної помилки; в усякому разі тут досить часто людині може допомогти здоровий глузд. Проте діяльність людини не обмежується тільки основною, звичною для неї справою: кожній людині доводиться мати справу і з багатьма іншими предметами і явищами. Тут уже здоровий глузд перестає бути надійним помічником, і людина, покладаючись тільки на нього, може допустити логічну помилку.

Виникає запитання: як навчитися не робити логічних помилок, тобто мислити правильно в усіх випадках, з будь-яких питань, відомих чи невідомих, про будь-які предмети, звичні для нас чи незвичні? Життєвий досвід, здоровий глузд у багатьох випадках допомагає уникати логічних помилок, проте не гарантує їх усунення. Звичайно, чим багатша практика, чим з більшою кількістю різноманітних предметів і видів діяльності мала справу людина, тим більше можливостей вона має для розвитку в собі правильного мислення. Розширення світогляду, поглиблення фактичних знань, ознайомлення з різноманітними видами міркувань, безперечно, сприяє розвитку мислення взагалі. Високо освічена, розвинена людина швидше помітить помилку в міркуванні навіть тоді, коли воно не стосується безпосередньо її спеціальності, звичних для неї щоденних занять. Через це вивчення різноманітних наук має надзвичайно велике значення. Кожна наука тією чи іншою мірою передбачає міркування. Навіть описові предмети, такі, як географія, біологія, анатомія, астрономія, не можуть обійтися без міркувань. Так, у географії потрібно не просто знати, який де клімат, яка рослинність, корисні копалини, а й уміти пояснити, чому, наприклад, в одному місці такий клімат, а в іншому - інший. Біологія при вивченні тварин і рослин не перелічує хаотично, без певної послідовності якісь факти, а викладає матеріал у строгому порядку, встановленому на основі певного міркування. Історія знайомить нас з подіями, умовами життя людей, їхніми звичаями, відмінними від тих, до яких ми звикли. Необхідність подумки переноситись в інші епохи, зіставляти їх між собою, знаходити подібність і відмінність - усе це, звичайно, сприяє розвитку логічного мислення людини.

Важливе значення для розвитку мислення людини має вивчення мови, як рідної, так і іноземної. Щоб правильно застосовувати граматичні правила, недостатньо вивчити їх, запам'ятати - тут потрібно вміти міркувати. Прагнення уникнути граматичних помилок зв'язується, таким чином, з необхідністю уникати логічних помилок. Ще більшою мірою сприяє розвитку мислення знання іноземних мов. Одна й та сама думка в різних мовах виражається по-різному. Кожна мова містить дуже велику кількість різних елементів, які утворюють певну систему. Для передачі думок іноземною мовою і вміти вибрати в цій системі саме ті елементи, які необхідні в даному випадку. Читаючи іноземний текст, потрібно в кожному випадку визначити, яку саме думку виражає дана комбінація мовних елементів, як літературно сформулювати ЇЇ рідною мовою. Все це вимагає великих зусиль від мислення, особливо якщо система даної мови істотно відрізняється від системи рідної мови, якщо одна й та сама думка рідною і іноземною мовами виражається по-різному, так, що дослівно перекладена з іноземної мови фраза виглядає беззмістовною. В таких випадках переклад іноземного тексту на рідну мову являє собою розв'язання свого роду логічних задач.

Значні можливості для розвитку логічного мислення відкриває вивчення літератури. Аналіз творів, вивчення психології і мови героїв, оцінка їх поведінки - усе це сприяє розвитку мислення. Дуже важливим є вміння писати твори. Успіх написання залежить не лише від знання фактичного матеріалу, а й від того, наскільки послідовно його автор зможе провести І довести основну думку свого твору, повно і чітко обґрунтувати кожний пункт складеного ним плану цього твору.

Для розвитку абстрактного мислення велику користь приносить вивчення природничих наук, наприклад хімії, в якій для дослідження причин різних явищ, вивчення атомів і молекул, недостатньо безпосереднього спостереження, і через це особливого значення набувають теоретичні міркування; фізики, де постійно виводяться одні положення з інших, що, природно, виробляє навички правильного мислення. Під час лабораторних робіт робляться висновки з фактів, одержаних у процесі дослідів. Хорошою практикою для розвитку логічного мислення є розв'язування фізичних задач.

Наукою, яка найбільшою мірою сприяє розвитку правильного мислення, вважають математику. Для цього є свої підстави. Справді, тут на перший план висувається не стільки засвоєння окремих положень, скільки їх обґрунтування, доведення. І це стосується не лише геометрії, як думає дехто, а й усіх інших розділів математики. Правда, в курсі алгебри й початків аналізу велику роль відіграють обчислення. Але перш ніж обчислювати, необхідно зробити деякі перетворення вихідних даних, накреслити план (алгоритм) обчислень.

Зауважимо, що розвиток логічного мислення залежить не лише від вивчення окремих наук, а й від методики їх вивчення, тобто не лише від того, що ми вчимо, а й від того, як саме. Якщо в основу покладено метод заучування окремих положень, то таке вивчення предмета розвиває мислення незначною мірою. Механічне заучування не лише окремих фактів, а й цілих міркувань аніскільки не змінює справи. Навіть математику можна вивчати так, що її вивчення не сприятиме розвитку мислення: якщо людина механічно запам'ятовує положення і цілі доведення (міркування), то при розв'язуванні задач замість того, щоб міркувати самостійно, вона просто повторює зазубрені приклади міркувань. Така методика вивчення предмета не тільки не розвиває, а й часто, навпаки, притуплює мислення. Коли людина розвиток свого мислення висуває на перший план, вивчення всіх наук може відіграти велику роль у розвитку навичок правильного мислення і цим самим зменшити кількість логічних помилок у міркуваннях.

Необхідно зазначити, що навіть при ідеальній методиці вивчення окремої науки навички правильного мислення виробляються лише в таких операціях мислення, які в цій науці найчастіше зустрічаються. Вивчення різних наук розвиває різні сторони мислення. Спосіб виведення одних положень з інших, характерний для математики (в процесі доведення теорем, розв'язування рівнянь і т. д.) і майже не зустрічається в таких науках, як географія або біологія. Водночас у географії і біології застосовуються такі способи знаходження первинних зв'язків між явищами, які не характерні для математики. Тому спеціаліст в області якоїсь окремої науки може не вміти правильно міркувати з питань, які належать іншим областям, навіть якщо знає всі необхідні для цього факти. Отже, вивчення окремих наук не дає можливості переборювати логічні помилки в міркуваннях, а дає лише практичні навички тих чи Інших міркувань.

Предметом хімії, фізики, математики, біології не є вивчення думок самих по собі і умов їх правильності. Цими питаннями займається формальна логіка. її значення полягає в тому, що:

• 1) вона дисциплінує мислення, звільняє його від неясностей і плутанини;

• 2) навчаючої правильному мисленню, вона тим самим підвищує загальну культуру мислення. Людина, яка знає форми і закони мислення, використовує їх свідомо і запобігає помилкам у мисленні;

• 3) формулюючи закони і правила, яким підлягають наші думки в процесі міркування, логіка навчає методам здобуття вивідного знання, методам для відшукання нових результатів; логіка навчає свідомого використання понять, суджень, умовиводів, які є скарбницею знань людства. <...>


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок
  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей