Чому виникають логічні помилки

Загальна психологія: Хрестоматія

Чому люди роблять логічні помилки? В чому причина того, що в одних випадках, наприклад у міркуванні: "Ід 100 = 2, Земля обертається навколо Сонця, отже, Дніпро впадає в Чорне море", логічна помилка зрозуміла кожній людині, а в прикладах з подібністю трикутників і теоремою Піфагора багато людей логічної помилки зовсім не помічають? Тут однією з найважливіших причин є те, що багато неправильних думок подібні до правильних. І чим більша ця подібність, тим важче помітити помилку. Якщо наведені на початку § 2 неправильні міркування зіставити з правильними, то відмінність між ними може здатися не дуже значною. Дехто може навіть не помітити її.

Існують міркування, в яких свідомо допущено логічну помилку і відношення між думками при цьому встановлюються так, щоб цю помилку важко було помітити. За допомогою таких міркувань обґрунтовується істинність явно хибних тверджень. Неправильному міркуванню так тонко дається видимість правильного, що відмінність між правильним і неправильним міркуваннями стає непомітною. Такі міркування називаються софізмами <...>.

У Стародавній Греції були філософи-софісти, які займалися складанням софізмів і навчали цьому своїх учнів. Одним з найвідоміших софізмів того часу є софізм Еватла. Еватл був учнем софіста Протагора, Протагор погодився навчати його софістиці за умови, що після першого виграного Еватлом судового процесу він заплатить Протагору визначену суму грошей за навчання. Коли навчання було закінчене, Еватл заявив Протагору, що грошей він йому платити не буде. Якщо Протагор захоче розв'язати цю справу через суд і Еватл виграє процес, тоді Еватл не платитиме грошей згідно з вироком суду; якщо ж суд вирішить справу на користь Протагора, то і тоді Еватл не буде йому платити, оскільки в цьому випадку Еватл програє, а за умовою він повинен заплатити Протагору лише після того, як виграє свій перший судовий процес. У відповідь Протагор заперечив, що, навпаки, і в тому, і в другому випадку Еватл повинен йому заплатити: якщо процес виграє Протагор, тоді Еватл, природно, заплатить йому згідно з рішенням суду; якщо ж виграє Еватл, то він знову повинен платити, оскільки це буде перший виграний ним судовий процес. Те і друге міркування подібні на правильні, і помітити помилку в них важко, хоча цілком зрозуміло, що бути правильними одночасно обидва вони не можуть і принаймні в одному з них допущено помилку.

Багато прикладів того, як зовсім неправильні міркування набирають форми правильних, можна знайти в математиці.

Розглянемо задачу на доведення: Довести, що квадрат ABCD зі стороною А В = 21см має таку саму площу, що й прямокутник PQMN зі сторонами PN = 34 см і PQ = 13см (мап. 1).

Доведення. Розділимо квадрат ABCD на два прямокутники: ABFE зі сторонами АВ = 21 см, АЕ = = 13 см і EFCD зі сторонами ED = 8 см, CD = 21 см; прямокутник ABFE розціпимо на дві однакові прямокутні трапеції: LBFK, в якій BL = 8 см, FK= 13 см та ALKE, в якій AL = 13 см, ЕК~ 8 см, а прямокутник EFCD- на два рівні прямокутні трикутники: EFC і ECD, катети яких відповідно дорівнюють 21 см та 8 см. З одержаних чотирьох частин квадрата ABCD складаємо прямокутник PQMN, як показано на мал. 1, б: до прямокутної трапеції ALKE (мал. 1, а) прикладаємо прямокутний трикутник ECD так, щоб ED збігався з НЕ, а прямий кут EDC- з прямим кутом КЕА, У результаті дістанемо прямокутний трикутник PQN з катетами PQ = 13 см і PN = 34 см. Такий самий прямокутний трикутник QNM складаємо з трапеції LBFK і прямокутного трикутника EFC. З одержаних двох рівних прямокутних трикутників складаємо прямокутник PQMN зі сторонами 13 см і 34 см. Площа цього прямокутника дорівнює 34 o 13 = 442 (см2), а площа квадрат ABCD, складеного з цих самих частин, дорівнює 21 o 21 = 441 (см2).

Звідки ж узявся зайвий 1 см2 площі? Увесь хід міркування, здавалося б, строго і послідовно веде до висновку, що площі квадрата і утвореного прямокутника мають бути однаковими, а при обчисленні площ виявилось, що ці фігури не рівновеликі. Чому? Очевидно, що в міркуванні є якась помилка, проте її не відразу можна помітити. Спробуйте знайти цю помилку.

Розглянемо ще один приклад. Маємо рівняння 6х + 15 = 10х + 25, або 3 (2х + 5) = 5 (2х + 5), звідки 3 = 5. Зрозуміло, що висновок цей хибний. Чому ми дістали таку відповідь? Де помилка?

Здатність людини помічати правильні і неправильні думки залежить також від уваги, з якою вона ставиться до цих думок. Кожний знає, що чим більше ми уваги зосереджуємо на тому чи іншому предметі, тим більше бачимо в ньому таких подробиць, які при поверховому, неуважному огляді цього предмета запишаються непоміченими. Ось чому на уроках учителі постійно вимагають від учнів уваги, що дає змогу відразу після пояснення нового матеріалу відтворити його. Якщо уваги немає, то обов'язково будуть допущені помилки.

Однією з причин появи в нашому мисленні логічних помилок є відсутність або неповнота знань з тієї галузі науки чи людської діяльності, до якої належить та чи інша думка. З теми, матеріал якої вже вивчено, ми зробимо менше помилок, ніж з теми, в якій почуваємо себе новачками.

Часто логічні помилки з'являються тому, що в людини не вистачає об'єктивності визнати за хибне те, що справді є хибним. Свідомо чи несвідомо, людина під впливом своїх інтересів прагне зробити одні висновки І відкинути інші. Це призводить до того, що в міркуваннях, висновки яких відповідають її бажанням, людина може не помітити навіть грубої логічної поминки, а в міркуваннях, які суперечать її інтересам, порівняно легко помічає найменшу нелогічність. Численні і яскраві приклади цього дає нам художня література. Достатньо згадати хоча б усім відоме оповідання А. П. Чехова "Хамелеон" або деякі місця з трагедії Шекспіра Гамлет", наприклад розмову між Гамлетом і Полонієм:

Гамлет Бачите ви он ту хмарку, що так нагадує верблюда?

Полоній Далебі, чисто як верблюд.

Гамлет По-моєму, схоже на ласицю.

Полоній Справді, слина точнісінько як у ласиці.

Гамлет Або як у кита?

Полоній Достеменно як у кита.

Полоній, як царедворець, не хоче суперечити принцові і через це суперечить сам собі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чому виникають логічні помилки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки
  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей