Друзі і вороги, тяжіння й відштовхування, любов і ненависть. Строкатий, клекочучий простір, в якому мешкає особистість.
Диявольське і божественне, сатанинське І ангельське між нами і всередині нас. Хто розрізнить у людських діяннях гріховне і святе? Чи є десь дистильовані світи, в яких немає спокус і гріхопадінь, каяття і мук морального зростання?
Пошуки універсального, щасливого мікрокосму, який веде до внутрішнього благополуччя. Чи є людина, яка ніколи б не вела їх то самовіддано і без оглядки, то поміж іншим, ніби побіжно, намагаючись перехитрити долю, відволікши її увагу? Прагнення будь-що знайти свій шлях у землю обетованну, сховатися від страждань, вискочити з виру монотонних справ і нескінченних обов'язків.
Сіті взаємин, що підтримують нас, колишуть, не дають утонути в безлюдних, мертвих водах байдужості, відсутності прихильностей. Сіті, що заплутують, стримують, обтяжують, з яких так важко вирватися на свободу, що манить і лякає самотністю. Друзі і вороги, тяжіння й відштовхування, любов і ненависть.
Життєвий світ особистості - це не лише людина у її минулому, теперішньому і майбутньому. Це ще й людина серед людей. Це людина, що визначає міру самореалізації тих, хто поруч із нею. Водночас це й людина, міру самореалізації якої визначають інші люди. Люди, які можуть обмежувати і стимулювати, сприяти і заважати, надихати і штовхати у прірву самознецінювання. Поза людським оточенням, поза взаєминами життєвий світ неможливо собі уявити.
Темпоральна модель, що ЇЇ запропоновано вище, була б неповною без розгляду психологічного простору, який є поряд Із часом базовою координатою у просторово-часовій структурі життєвого світу. При введенні категорії "життєвий світ", яка забезпечує справжню цілісність, інтегрованість людини і світу, довколишня дійсність здобуває не лише привнесений особистістю час, але й простір, яким виступають людські відносини.
Простором життєвого світу є значущі стосунки, все більш складну сітку яких кожна людина тче протягом життя. Пригадуються слова К.Роджерса, що людина "невиліковно соціальна". Ставлення до часу власного життя і ставлення до інших людей - основні координати людського мікрокосму.
Яким чином ми розширяємо свій психологічний простір? Шляхом виборів, які робимо на власному життєвому шляху. Як слушно зауважує С. К'єркегор, всюди, де мова йде про вибір, висуваються й етичні питання, І єдиний абсолютний вибір - вибір між добром і злом (Кьеркегор С, 1971, с.711).
Історичні погляди на життєвий простір особистості
Що таке жити серед людей, задля них, завдяки їм? Чи не значить це повністю забути про себе, свої нужди й інтереси? Чи не відмова це від власного щастя? Благородна, але примусова? Люди так часто вступають у непримиренні конфлікти через суперечливі бажання, різне розуміння боргу і відповідальності, свободи і незалежності.
Хто може розраховувати на благополучне існування - яскрава індивідуальність або непомітна людина, що вміє встановлювати хороші стосунки з усіма, "душка", з якою зручно і легко? Хто щасливіший - самотній бунтар чи обласканий угодовець, що приміряє усіх навколо? У кого психологічний простір просторіший, світліший, затишніший?
Як вважає відомий представник арабо-ісламського середньовіччя Аль-Фарабі, людина має два життя, і друге, "вище", "останнє" - це не лише загробне, потойбічне життя. До нього людина може дійти не обов'язково після смерті, а й у цьому світі як до "останньої досконалості", тобто вищого щастя. Яким чином? Виявляється, такого стану можна набути у так званому Доброчесному Граді, де між людьми встановлюється особливий зв'язок, такий, як у вчителя, наставника з учнями. Доброчесний Град - це таке місто, в якому люди об'єднуються задля взаємодопомоги, співробітництва (див. Ігнатенко О.О., 1989, с. 74-81).
Подібні утопії виникали протягом сторіч і виникають сьогодні. Свіжий приклад. Відомий етнограф і етнопсихолог XX століття Маргарет Мід в останні роки життя надрукувала утопічний проект створення всесвітньої "культури участі" шляхом "тихих" революцій у технологіях, семіотиці, лінгвістиці та метафоричному мисленні, що, на її думку, могло б сприяти єднанню людства і створенню нової генерації людей.
Про моральне забарвлення простору, у якому живемо, який есе життя вибудовуємо, завжди писали й європейські філософи. Так, Джордано Бруно вважав, що людський рід постійно рухається від тваринного до божественного, а всі ми знаходимося між богом і природою, у середині буття. Людина, яка досягла моральної зрілості, постійно рухається вперед, творячи себе. Любляча людина прагне вирватися Із гонитви за багатством та іншими благами, вона - герой, творець, що не приймає повсякденності. Ставлення до іншого, стан любові долає протиставлення свого і чужого, індивідуального і суспільного.
Новий час, досліджуючи цю тему, переносить акценти з природного і гармонічного людського розвитку на безумовне підкорення моральному обов'язку. Починається аналізування протиборства пристрасті і повинності, яке так знайоме кожній людині, яке й сьогодні живіть сюжети письменників й сценаристів.
Як вважає Спіноза, кожна людина хоче не лише зберегти своє буття, але й розширити владу, щоб досягти якомога більшої незалежності. Це прагнення до свободи є й неусувним, й ілюзорним. "Для людини немає нічого більш корисного, ніж людина. Треба, щоб люди у всьому погоджувалися одне з одним, щоб душі і тіла всіх складали ніби одну душу й одне тіло, щоб., .всі разом шукали б загальнокорисного для всіх" (Спиноза Б., 1957, с.538).
Доба Просвіти сприяє подальшому розвитку ідеї людської взаємодії. У центрі уваги опиняється егоїзм і симпатія, товариськість і своєкорисливість. Відомий кожному читачеві "Євгена Онєгіна" Адам Сміт пише, що всі ми не байдужі одне до одного, що існує щось на рівні інстинктів, що визначає емоційну націленість одне на одного. До речі, це саме Сміт наштовхнув Маркса на культову для радянської психології формулу про Петра і Павла. Це Сміт писав про відображення однієї людини в іншій.
Як підкреслює Руссо, стрижень людини - у її совісті, яка проявляється в почуттях. Існувати - значить відчувати, жаліти, співчувати.
Але люди у власному психологічному просторі не пише переживають, співчувають, розуміють одне одного. Вони страждають, що їх не чують, не розуміють, з їхніми бажаннями не рахуються. Вони страждають, йдучи на жертви, забуваючи про себе заради інших.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи“ на сторінці 1. Приємного читання.
