Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

Загальна психологія: Хрестоматія

Друзі і вороги, тяжіння й відштовхування, любов і ненависть. Строкатий, клекочучий простір, в якому мешкає особистість.

Диявольське і божественне, сатанинське І ангельське між нами і всередині нас. Хто розрізнить у людських діяннях гріховне і святе? Чи є десь дистильовані світи, в яких немає спокус і гріхопадінь, каяття і мук морального зростання?

Пошуки універсального, щасливого мікрокосму, який веде до внутрішнього благополуччя. Чи є людина, яка ніколи б не вела їх то самовіддано і без оглядки, то поміж іншим, ніби побіжно, намагаючись перехитрити долю, відволікши її увагу? Прагнення будь-що знайти свій шлях у землю обетованну, сховатися від страждань, вискочити з виру монотонних справ і нескінченних обов'язків.

Сіті взаємин, що підтримують нас, колишуть, не дають утонути в безлюдних, мертвих водах байдужості, відсутності прихильностей. Сіті, що заплутують, стримують, обтяжують, з яких так важко вирватися на свободу, що манить і лякає самотністю. Друзі і вороги, тяжіння й відштовхування, любов і ненависть.

Життєвий світ особистості - це не лише людина у її минулому, теперішньому і майбутньому. Це ще й людина серед людей. Це людина, що визначає міру самореалізації тих, хто поруч із нею. Водночас це й людина, міру самореалізації якої визначають інші люди. Люди, які можуть обмежувати і стимулювати, сприяти і заважати, надихати і штовхати у прірву самознецінювання. Поза людським оточенням, поза взаєминами життєвий світ неможливо собі уявити.

Темпоральна модель, що ЇЇ запропоновано вище, була б неповною без розгляду психологічного простору, який є поряд Із часом базовою координатою у просторово-часовій структурі життєвого світу. При введенні категорії "життєвий світ", яка забезпечує справжню цілісність, інтегрованість людини і світу, довколишня дійсність здобуває не лише привнесений особистістю час, але й простір, яким виступають людські відносини.

Простором життєвого світу є значущі стосунки, все більш складну сітку яких кожна людина тче протягом життя. Пригадуються слова К.Роджерса, що людина "невиліковно соціальна". Ставлення до часу власного життя і ставлення до інших людей - основні координати людського мікрокосму.

Яким чином ми розширяємо свій психологічний простір? Шляхом виборів, які робимо на власному життєвому шляху. Як слушно зауважує С. К'єркегор, всюди, де мова йде про вибір, висуваються й етичні питання, І єдиний абсолютний вибір - вибір між добром і злом (Кьеркегор С, 1971, с.711).

Історичні погляди на життєвий простір особистості

Що таке жити серед людей, задля них, завдяки їм? Чи не значить це повністю забути про себе, свої нужди й інтереси? Чи не відмова це від власного щастя? Благородна, але примусова? Люди так часто вступають у непримиренні конфлікти через суперечливі бажання, різне розуміння боргу і відповідальності, свободи і незалежності.

Хто може розраховувати на благополучне існування - яскрава індивідуальність або непомітна людина, що вміє встановлювати хороші стосунки з усіма, "душка", з якою зручно і легко? Хто щасливіший - самотній бунтар чи обласканий угодовець, що приміряє усіх навколо? У кого психологічний простір просторіший, світліший, затишніший?

Як вважає відомий представник арабо-ісламського середньовіччя Аль-Фарабі, людина має два життя, і друге, "вище", "останнє" - це не лише загробне, потойбічне життя. До нього людина може дійти не обов'язково після смерті, а й у цьому світі як до "останньої досконалості", тобто вищого щастя. Яким чином? Виявляється, такого стану можна набути у так званому Доброчесному Граді, де між людьми встановлюється особливий зв'язок, такий, як у вчителя, наставника з учнями. Доброчесний Град - це таке місто, в якому люди об'єднуються задля взаємодопомоги, співробітництва (див. Ігнатенко О.О., 1989, с. 74-81).

Подібні утопії виникали протягом сторіч і виникають сьогодні. Свіжий приклад. Відомий етнограф і етнопсихолог XX століття Маргарет Мід в останні роки життя надрукувала утопічний проект створення всесвітньої "культури участі" шляхом "тихих" революцій у технологіях, семіотиці, лінгвістиці та метафоричному мисленні, що, на її думку, могло б сприяти єднанню людства і створенню нової генерації людей.

Про моральне забарвлення простору, у якому живемо, який есе життя вибудовуємо, завжди писали й європейські філософи. Так, Джордано Бруно вважав, що людський рід постійно рухається від тваринного до божественного, а всі ми знаходимося між богом і природою, у середині буття. Людина, яка досягла моральної зрілості, постійно рухається вперед, творячи себе. Любляча людина прагне вирватися Із гонитви за багатством та іншими благами, вона - герой, творець, що не приймає повсякденності. Ставлення до іншого, стан любові долає протиставлення свого і чужого, індивідуального і суспільного.

Новий час, досліджуючи цю тему, переносить акценти з природного і гармонічного людського розвитку на безумовне підкорення моральному обов'язку. Починається аналізування протиборства пристрасті і повинності, яке так знайоме кожній людині, яке й сьогодні живіть сюжети письменників й сценаристів.

Як вважає Спіноза, кожна людина хоче не лише зберегти своє буття, але й розширити владу, щоб досягти якомога більшої незалежності. Це прагнення до свободи є й неусувним, й ілюзорним. "Для людини немає нічого більш корисного, ніж людина. Треба, щоб люди у всьому погоджувалися одне з одним, щоб душі і тіла всіх складали ніби одну душу й одне тіло, щоб., .всі разом шукали б загальнокорисного для всіх" (Спиноза Б., 1957, с.538).

Доба Просвіти сприяє подальшому розвитку ідеї людської взаємодії. У центрі уваги опиняється егоїзм і симпатія, товариськість і своєкорисливість. Відомий кожному читачеві "Євгена Онєгіна" Адам Сміт пише, що всі ми не байдужі одне до одного, що існує щось на рівні інстинктів, що визначає емоційну націленість одне на одного. До речі, це саме Сміт наштовхнув Маркса на культову для радянської психології формулу про Петра і Павла. Це Сміт писав про відображення однієї людини в іншій.

Як підкреслює Руссо, стрижень людини - у її совісті, яка проявляється в почуттях. Існувати - значить відчувати, жаліти, співчувати.

Але люди у власному психологічному просторі не пише переживають, співчувають, розуміють одне одного. Вони страждають, що їх не чують, не розуміють, з їхніми бажаннями не рахуються. Вони страждають, йдучи на жертви, забуваючи про себе заради інших.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи
  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей