Шляхи самопізнання особистості

Загальна психологія: Хрестоматія

Як же пізнає людина сама себе? Якими шляхами створює вона поняття про себе, про своє "Я"?

При вивченні самої себе людина потрапляє в незвичне і важке для неї, як дослідника, становище. При вивченні іншої людини сама людина є суб'єктом вивчення, і ця інша людина для неї - об'єкт вивчення. Таке вивчення полегшується тим, що в ньому суб'єкт і об'єкт вивчення існують роздільно. А коли ж людина вивчає саму себе, то тут справа ускладнюється. Адже суб'єкт і об'єкт вивчення сполучаються в одній особі. Сама людина є тим, хто вивчає, і тим, кого вивчають. А це не легко. Положення К. Маркса до певної міри дає можливість розділити суб'єкт і об'єкт дослідження. Спочатку я, як у дзеркало, дивлюся на іншу людину, помічаю у неї певні риси, а потім уже ці риси шукаю в себе. Кажуть, що, вивчаючи себе, "треба навчитися дивитися на себе очима інших". Цей засіб і є одним із таких, який допомагає людині навчитися дивитися на себе "очима інших", тобто робити вивчення людиною самої себе більш об'єктивним.

Порівняння себе з іншими людьми є загальною і необхідною передумовою пізнання людиною самої себе. Людина відкриває в собі властивості, які вона спочатку бачить в інших, це допомагає їй переборювати ті труднощі в пізнанні себе, які у неї завжди виникають, оскільки вона є тут і суб'єктом і об'єктом пізнання. Б. Г. Ананьєв правильно відзначає, що у самопізнанні людини ми маємо справу зі своєрідним "перенесенням" різних властивостей особистості, помічених в іншої людини, на самого себе.

Це "перенесення" здійснюється насамперед в умовах безпосереднього співставлення людини з іншими людьми в умовах ігрової, трудової, навчальної та інших видів діяльності, яке дає найбільшу можливість вивчати різноманітні властивості та якості інших людей І потім переносити їх на себе. Шукати у себе ті властивості та якості, які людина помітила в іншій людині. І це має місце завжди, коли діти (чи дорослі) спільно грають, навчаються чи працюють, бо й самі люди, порівнюючи себе з іншими, бачать свої досягнення, а також чують про них від своїх учителів та вихователів.

"Перенесення" здійснюється також у процесі вивчення (і читання) художньої літератури, під час відвідування театральних постановок, перегляду кінофільмів тощо, де внутрішній світ людей, взаємовідносини між ними відтворюється художніми засобами. Ми знаємо, наприклад, що вчителі дуже часто користуються цим прийомом у процесі виховання. Вони підбирають для читання дітей оповідання з персонажами, схожими на учнів, з подібними на їхні рисами характеру. Добираючи такі твори, вчителі прагнуть, щоб учні помітили ці риси не лише у літературних персонажів, а й у себе самих.

"Перенесення" має, нарешті, місце при вивченні спеціальних наук про людину: анатоми, фізіологи, психології, історії тощо, в яких знання про фізичні й психічні властивості людини, про ЇЇ діяльність розкриваються у формі наукових понять. Оволодіваючи цими поняттями, учень помічає в собі те, що е в нього спільного з іншими людьми, поступово підноситься до усвідомлення загальнолюдських рис особистості. На важливість цього джерела знань людини про саму себе для формулювання ЇЇ самосвідомості вказує багато психологів, висловлюючи свою незгоду з думкою про те, що пізнання людиною самої себе базується тільки на внутрішньому досвіді.

Усе сказане дозволяє нам зробити висновок, що основні знання про себе людина набуває не в результаті самоспостережень, а шляхом аналізу своєї поведінки й діяльності, порівнянь їх із поведінкою й діяльністю інших людей, усвідомлення оцінок, які даються їм іншими людьми, колективами людей, з якими вона живе, навчається й працює, у результаті читання художньої літератури, відвідування театру, кіно, вивчення спеціальних наук про людину. Усвідомлюючи себе, людина, безперечно, використовує й дані самоспостереження, але ці дані не виступають при цьому в так би мовити чистому вигляді, а опосередковуються суспільним досвідом людини, її знаннями про себе, набутими з інших джерел.

Чамата П. Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей. - К.: "Знання", 1965. -С. 9-48.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шляхи самопізнання особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості
  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей