Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

Загальна психологія: Хрестоматія

А оскільки свідоме задає форми і способи адаптації до мінливого соціуму, то несвідоме завдяки ситуативним захистам діє паралельно, згладжуючи свою архаїчність (колективне несвідоме) актуальністю заміщень, перенесень, проекцій, сублімацій та ін. За таку "послугу" свідомого несвідомому останнє незмінно підтримує його енергетикою, тим самим тримаючи в залежності (згадаймо, "свідоме не господар навіть у власній домівці"). Як у суспільстві вирішальним чинником є економіка, так у психіці - енергетика, первинні джерела якої не адаптовані до соціуму. Тому свідоме (психічно здорової особи) перебуває (завдяки захистам) з несвідомим у гармонійних взаємозв'язках, що потребує певних поступок; а свідоме "вдовольняється" невидимою для себе позицією "що менше бачу, то менше турбот".

Проте без взаємних поступок така гармонійність була б ілюзорною: несвідоме (вербалізоване несвідоме, те, що пройшло витіснення) представлене у свідомості в символічній (замаскованій) формі, створюючи для свідомого ситуацію "бачить око, та зуб не бере". Головне, що свідомому нема за що "ображатись" на несвідоме, зміст якого йому невідомий, замаскований у символі, І без інтерпретації фахівця для свідомого є певним знаком. Тобто свідоме обмежується однозначним баченням символів, а деякі фахівці реалізували таку позицію в тестових методиках інтерпретації психомалюнків. Несвідоме ситуацією власної непізнанності ніби закидає свідомому мотиваційний гачок: "Хочеш більше енергії - пізнай мене!". Тому несвідоме не дозволяє суб'єкту залишатись байдужим, воно приваблює (на цьому ґрунтується висока мотивація самопізнання), проте такою самою мірою створює для психолога ефект міражу пізнаності й ефект ілюзії обізнаності для самого суб'єкта. Щоправда, деякі дослідники (прихильники тестових методик) ідуть за логікою свідомого і ціною "перетворення" символів на знаки (обмежуючись однозначністю тлумачень) спрощують систему глибинного пізнання, породжуючи тим самим артефакти. Такі дослідники не враховують, що у свідомого (з його знаковою системою самовираження) можливості презентації завжди обмежені, а в несвідомого - нескінченні. На наше переконання, тестові інтерпретації символіки малюнків не можна вважати адекватними методами наукового пізнання, оскільки вони не враховують природи символу та функціональної специфіки несвідомої сфери. Наприклад, символ не існує, з одного боку, без діалогу з індивідом, який веде до розкриття його змісту, з іншого - без архетипу як універсального механізму інтегрування індивідуального та надіндивідуального досвіду суб'єкта.

Несвідоме проявляється у свідомій сфері лише фрагментарно завдяки ітеративним (повторюваним) інваріантним характеристикам, які засвідчують залежність від інфантильних, глибинно-психологічних цінностей. Це можуть бути описки, обмовки, жарти, анекдоти, сновидіння, вільні розповіді, візуальні фантазування та ін. Проявам несвідомого найбільше сприяють спонтанні форми поведінки за мінімальної регламентації формальних спонук до певних дій. Однозначний (знаковий) зміст образу відображає логіку свідомого, а багатозначність дає змогу розкрити "іншу логіку", логіку несвідомого.

Свідоме ніколи не може пізнати несвідоме за його поодинокими проявами, тобто без допомоги об'єктивного спостерігача. Головний зміст несвідомого, а саме системна та логічна його впорядкованість, завжди залишається "за кадром", адже це потребує визначення лінійних залежностей, пізнання яких пов'язане з виявленням асоціативних ланцюгів, взаємозв'язків між поведінковими проявами (вербальними та невербальними). Останнє передбачає аналіз поведінкового матеріалу особи впродовж тривалого проміжку часу, а не обмеження аналізом одноактної поведінкової реакції (фантазії, висловлювання чи образу). Диференційованість та розпізнаність окремих острівців вияву несвідомого не дає змоги споглядально встановити зв'язки з глибинно-психологічними цінностями, які стоять за ними. Та це й не дивно, адже на їх реалізацію існує соціальне табу, оскільки вони (цінності) породжені едіповою залежністю. Внаслідок цього несвідоме (за умови фрагментарного його вияву) залишається невидимим (непізнаним), тобто зберігає латентність механізмів впливу на свідому сферу. Тому несвідомому завжди притаманна суперечлива тенденція до презентації свого змісту й до його маскування. За допомогою ситуативних захистів несвідоме інтегрується зі свідомим щодо здійснення нереалізованих потреб інфантильного порядку, маскуючи їх сутність шляхом просоціальної раціоналізації, що зазвичай відповідає логіці свідомого.

Однією з передумов (та умов) символізації є маскування достеменно інфантильного інтересу та змісту несвідомого просоціальним мотивом. Тобто маскування в "одяг", прийнятний для свідомого, є однією з умов (та результатів) як символізації, так і примирення змістів свідомого і несвідомого водночас, хоча в цій гармонії пріоритет має несвідоме.

Інтерпретація буде успішною за умови врахування глобальної суперечності: несвідоме прагне бути такою ж мірою невидимим, замаскованим, як і пізнаним та реалізованим у своїх інфантильних потребах. Проте воно ще з дитинства "втратило на це сподівання" (у контексті табу на Інцест). Тому його дії схожі на партизанські: виступаючи проти переможця, воно прагне перемоги. У цьому випадку маскування, яке належить до сталих функціональних характеристик несвідомого, здійснюється шляхом символізації змісту. Без "одягу", який забезпечує символізація, тобто без "маскхалату", зміст несвідомого в поведінці не виявляється ніколи.

Ось чому такого великого значення набуває інтерпретація, вміння здійснювати яку може бути критерієм професіоналізму психолога-практика. З наведеного вище випливає теза: несвідоме ніяк "не хоче втратити сподівання" на реалізацію інфантильних інтересів (цінностей). У контексті едіпової залежності несвідоме апелює до архетипної символіки так, начебто вона має замістити йому батьків чи близьких людей, які його не розуміють і які спровокували психічну травму.

А чи наважиться на це свідоме? Ні! Проте несвідоме змушує його це зробити завдяки системі психологічних захистів, які беруть на себе функцію узгоджування, примирення суперечностей, інтересів та цінностей свідомої і несвідомої сфер В аспекті глибинних цінностей несвідомого (модель, стрілка 5) рятувальним кругом найчастіше є низка заміщень. Якщо в трикомпонентній структурі психіки провідним механізмом захисту був феномен витіснення, то при розкритті лінійних взаємозалежностей на особливу роль претендує заміщення в єдності з ідентифікацією, проекцією, перенесенням. Заміщення сприяє реалізації того "мрійливого та недосяжного" раннього періоду життя (2-6 років), коли виникають едіпові залежності, засновані на чуттєвому тяжінні, яке виявляється в платонічних почуттях до близьких людей (лібідіозних об'єктів). Проте будь-яке заміщення лібідіозного об'єкта ґрунтується на глибинно-психопогічних механізмах згущення, зміщення, натяку, гіперболізації чи мінімізації, які передбачають відступ від первинного об'єкта лібідо, тобто від справжньої сутності глибинної реальності, й проектування її на інші об'єкти (подібні за окремими характеристиками) невиправдане. За таких умов свідоме підтиском бажань несвідомого робить кроку бік ілюзії, приймаючи бажане за реальне ("це саме той (чи та)"). Основою цього процесу є механізм генералізації та локалізації. Допоки ілюзія компенсується чуттєвістю та емоціями, свідоме й несвідоме співіснують у злагоді. Коли ж реальність починає заявляти про себе в такий спосіб, на який уже не можна не зважати, на допомогу раціо (свідомому) приходить несвідоме, яке завдяки механізму дискредитації та проекцій "затьмарює" об'єкт вибору, охороняючи невидимі механізми його зв'язку з первинним лібідіозним об'єктом та зберігаючи безсумнівним (бездоганним) ідеалізоване "Я" суб'єкта (модель, стрілка 6). Що відбувається у "взаєминах" свідомого й несвідомого? Свідоме карає себе стражданням (спричинюючи його й для іншого), нерідко діаметрально протилежно реагуючи на ситуацію "досягнення бажаного". Саме "по горизонталі" визначаються дві діаметрально спрямовані тенденції захисної системи "слабкість-сила", генезис якої започатковано ще в ранньому дитинстві. Почуття "слабкості" (меншовартості) є епіфеноменом едіпової залежності. Тенденція "до сили" відповідає просоціальним спрямуванням "Я" (мал. 1, стрілки 3 і 4). Можна припустити, що механізми витіснення, покликані посилити просоціальне спрямування активності суб'єкта, автоматично упереджуючи будь-які небажані впливи (зумовлені антисоціальними чи асоціальними нахилами), відправляючи їх у несвідоме, створюють лише ілюзію доцільності такої роботи. І ось чому: витіснені "заборонені спонуки" не зникають зовсім, а залишаються та накопичуються в несвідомій сфері, що згодом виявляється в системній спрямованості активності на "незавершені лібідіозні потреби дитинства" (див. рис. 1, стрілка 5).

З огляду на викладене подібність систем гомоморфізму (симетрії") структурних особливостей свідомого та несвідомого на пропонованій на мал. 1 моделі й відображують, з одного боку, стрілки 2, 4, 6, а з іншого - 1, 3, 5. Проте різна спрямованість цих стрілок вказує й на "діаметральну протилежність", у чому ми солідарні з ідеями Ш. Ференці. Отже, можна зробити висновок: завдяки дії психологічних захистів ці підсистеми є еквівалентними, тобто незалежно від їх діаметральної спрямованості результат спільний, а саме - зінтегрованість психіки. Саме психологічні захисти, які створюють ілюзію "високості" та соціальної прийнятності поведінки (див. модель, стрілка 4), маскуючи несвідомі (й діаметрально протилежні) тенденції, спрямовані на розв'язання проблем інфантильних потреб "Я" (стрілка 3 на моделі тісно пов'язана зі стрілкою 5). Створення ілюзії зінтегрованості (суб'єктивної інтеграції) психіки потребує значних енергетичних витрат, пов'язаних з автоматичною дією могутніх засобів психологічних захистів. Захисний процес пов'язаний із феноменом опорів, які поглинають енергію суб'єкта, а отже, послаблюють його. Ш. Ференці припускає: "Заборони, що ґрунтуються на витісненнях, можна порівняти з постгіпнотичним навіюванням негативної галюцинації, адже так само, як загіпнотизована людина, якій дали сильний наркоз, прокинувшись, не може сприйняти або розпізнати певні зорові, слухові або тактильні стимули, так і людство в наші дні навчене інтроспективної сліпоти"1. Саме ця розбіжність тенденцій свідомого та несвідомого у психіці суб'єкта породжує слабкість, "погіршує здатність діяти.., вигодовує в несвідомому іншу, паразитичну особистість, в якої природний егоїзм і нахили до прямого (невідстроченого у часі) задоволення бажань являє собою тіньовий фантом, негатив усього доброго й прекрасного, чим пишається вища совість..." (там само). На наш погляд, із цією проблемою розбіжності цінностей, яку так загострив Ш. Ференці, й "намагаються впоратись" захисти, що спрямовує психіку до "суб'єктивної інтегрованості".

Ш. Ференці висуває ще одну тезу: "...свідоме змушене витрачати свою величезну силу на створення захистів проти примусу визнати і прийняти асоціальні Імпульси, що приховуються за милосердям і добротою, оточуючи їх кріпосним муром моралістичних, релігійних і суспільних догм. Такі кріпосні мури - це, приміром, почуття обов'язку, чесність, повага до авторитету та законних інститутів І т. ін. Словом, усі ті моральні якості, які змушують нас поважати права інших і придушувати власний егоїзм" [там само]. Зіставивши це висловлювання з моделлю внутрішньої динаміки психіки, можна побачити спроби Ш. Ференці апелювати до "Над-Я" через нормативні цінності. Проте він не враховує момент співвіднесеності нормативних та умовних цінностей, породжених ідентифікацією з батьками та значущими людьми, чим і пояснюються бажані для суб'єкта відступи від реальності в бік Ідеалізації 'я". Нормативні цінності не мають природного для суб'єкта енергетичного заряду, який стосувався б його цілісно (хоча вони й спонукають до певної про-соціальної активності). Тому ми знову звертаємося до феномену суб'єктивної зінтегрованості психіки, за яким відбувається асиміляція нормативних цінностей егоїстичним 'я" з метою створення захисної оболонки для ідеалізованого "Я": у цьому випадку може йтися лише про феномен "психологічного егоїзму", спрямованого на глибинно-психологічні цінності інфантильного. "Я", за якими стоять "незавершені лібідіозні справи дитинства" (як правило, едіпового походження) на Інтрапсихічному рівні, тобто без наміру обмеження інтересів інших людей. Більше того, суб'єкт при цьому може виявляти альтруїзм, який відповідає нормативним цінностям.

Важко не погодитися з Ш. Ференці, який вважає процес пізнання несвідомої сфери шляхом до самореалізацІЇ та внутрішньої психічної свободи, а не до регресу й аморальних учинків. Стверджуючи, що суспільство невротизоване, він пише: "Я щиро переконаний, що ця хвороба суспільства не підлягає іншому лікуванню, крім відкритого визнання істинної і неповторно] природи людини, передусім визнання доступного тепер методу роботи з несвідомим психічним життям;... це нове виховання, що ґрунтується не на догмі, а на інсайті, доцільне виховання, методики якого нам ще належить виробити у майбутньому" [9,76].

Ми переконані, що як у вихованні, так і в психокорекції для вироблення адекватних методів потрібна функціонально спроможна теорія психологічної практики, яка ґрунтується на відповідних науково-методологічних засадах.

Таким чином, модель внутрішньої динаміки психіки синтезовано відображає зазначені передумови професійного рівня організації психокорекційного процесу з глибинно-психологічною орієнтацією і є продуктивним кроком до формування теорії практичної психології, яка покликана забезпечувати належну підготовку фахівців цієї галузі. У психологічній практиці не може бути фрагментарного та вузькопланового погляду на психічне, з орієнтацією лише на раціональні аспекти, й нехтування ірраціональними, алогічними проявами. Створена нами модель допоможе практичним психологам зрозуміти, що "алогічне" (ірраціональне) є таким лише з погляду свідомого раціо, а з позицій цілісного сприйняття психічного - ірраціональні явища є наслідком дії "іншої логіки" (якій вони підпорядковані), не менш чіткої, ніж логіка свідомого, а енергетично - ще потужнішої.

Розуміння змісту моделі сприятиме пізнанню психічного в його цілісних проявах, а відображені у ній суперечливі підструктури з іманентно властивою їм взаємозалежністю послугують застереженням від спрощеного сприйняття феномену психічного та схильності до однобічного його тлумачення з позиції категорій "свідомого". У процесі професійної підготовки майбутніх психологів до практичної роботи з психокорекції модель буде "ниткою Аріадни" в складних лабіринтах розуміння та пізнання психіки, надасть допомогу в процесуальному діагностуванні та прогнозуванні певних форм поведінки суб'єкта, пов'язаних з його готовністю до тих чи тих учинків. Інакше кажучи, слід прогнозувати сферу установок та тенденцій, які, природно, не передбачають варіативності поведінки, лейтмотивом якої є адаптація до соціуму.

Наступний розділ:

Розділ II. Психічні процеси

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)
  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей