Стійке переконання, що геніальність є невловимим даром, а креативність - спонтанним проявом позасвідомо регульованих процесів, заважає з'ясувати їх механізми. Однак на сучасному етапі вивчення феномену креативності зосереджене на таких ЇЇ чинниках:
• 1) швидкість і варіативність/метафоричність. Учені, що працюють над створенням штучного інтелекту, припустили, що варіативність і швидкість обчислень дають змогу створити комп'ютерну програму з "креативними" можливостями. У 1996 р. чемпіон світу з шахів Гарі Каспаров зазнав поразки від програми штучного інтелекту "Deep Blue*, здатної аналізувати сто мільйонів ігрових комбінацій за секунду. Проте Каспаров з'ясував, що комп'ютер грає краще, коли людина - його суперник використовує типову атакувальну тактику, гірше, якщо обирає консервативніший підхід. Швидкість і варіативність виявилися менш пов'язаними із загальною продуктивністю, ніж здатність до метааналізу і побудованого на метафорі оцінювання реальної ситуації;
• 2) інтелектуальність/оригінальність. Для вимірювання креативності переважно застосовують тести, що виявляють незвичність, оригінальність сприйняття і мислення порівняно зі стандартністю і поширеністю відповідей серед інших людей. Для зіставлення рівня незвичайних і несподіваних відповідей, які вважають явними ознаками креативності, з показниками IQ було обстежено вибірку студентів, у результаті чого виявлено дві групи: некреативи з дуже високим рівнем IQ (-понад 150 балів); креативи з набагато меншим, хоч і вище середнього, рівнем IQ (близько 127 балів). Тест вимірювання навчальних досягнень, попри очікування, не виявив різниці в успішності. Отже, стандартні тести інтелекту не фіксували креативності. Кореляція між балами креативності і балами IQ була дуже низькою, а дослідники переконувалися, що тести вимірюють різні чинники. Отже, якщо під час прийому в університети орієнтуватися на абітурієнтів, які займають верхні 20% на шкалі інтелекту, можна втратити 70% креативних осіб.
Прогностичність успішності, зроблена на основі рівня креативності, досить висока у драматичному мистецтві, літературі, музиці (г- 0,50 для п'ятирічного періоду); для прогнозування успіху в точних академічних науках ефективні показники IQ;
• 3) конвергентність/дивергентність мислення. Мистецтво відкриває масштабніший простір для прояву незвичайного і незвичного - дивергентності. А точні науки - для регламентованості й жорсткості правил, тобто - конвергентності. Відповіді дивергентного типу, порівняно з відповідями, що виявляють низьку дивер-гентність, можуть бути підставою для прогнозування креативності в наукових дослідженнях, архітектурі, інженерних розробках.
• 4) креативність/регламентованість. На думку В. Дру-жиніна, усі інтелектуальні тести і тести креативності можна прорангувати за шкалою " регламентованість - свобода" поведінки людини в ситуації тестування (рис. 3.8). Це означає, що кореляції тестів інтелекту і тестів креативності залежать від ситуації тестування. За його висновком, про наявність у людини креативності може свідчити оригінальність відповіді, але відсутність креативних відповідей не означає відсутності креативності.
Взаємозалежність креативності і регламентованості поведінки характерна не тільки для тестових, а й життєвих ситуацій. При цьому вільні умови тільки створюють можливості для прояву креативності, а виявляється вона як наслідок усвідомленої потреби у творчості.
Інтуїція як механізм творчості
Одне з ранніх уявлень про психологічні механізми творчої діяльності пов'язано з феноменом інтуїції, яка часто непізнаними шляхами приводить людину до істини.
Інтуїція (лат. іпtueri - пильно, уважно дивитися) - евристичний процес, що полягає в знаходженні розв'язання завдання нв основі орієнтирів пошуку, не пов'язаних логічно або недостатніх для отримання логічного висновку.
Несвідоме і свідоме, інтуїтивне і розсудливе у процесі творчості доповнюють одне одного. Як стверджує Дж. Діксон, категоріальний синтез та інтелектуальна інтуїція є основними механізмами творчості. Шляхом категоріального синтезу емпірично отриманий матеріал переводять у теоретичні узагальнення, тобто до стану ідеї як форми розвитку теоретичного знання. Однак дослідження потребує не тільки інтелектуальна інтуїція, а й чуттєва (просторова) - найпростіша форма інтуїції, що відіграє важливу роль на початкових стадіях творчого процесу.
Робота творчої інтуїції - процес неусвідомлюваний, який важко піддається логічному аналізу і вербальному опису. Загальноприйнятої концепції, яка давала б змогу розглядати й аналізувати глибинний механізм її дії, ще не вироблено. На тепер є підстави для виокремлення таких підходів:
• 1. Трактування інтуїції як "надсвідомості людини", якої досягають "проривом" крізь ментальну оболонку в інші шари. Для пояснення природи надсвідомості використовують поняття "енграма" (сліди у пам'яті суб'єкта, трансформація і рекомбінація яких становлять нейрофізіологічну основу надсвідомості). Оперуючи ними і рекомбінуючи їх, мозок породжує небувалі комбінації колишніх вражень. Фонд енграм (зовнішній світ, засвоєний свідомістю людини) забезпечує відносну автономію і свободу осмислення, обмежену цим же фондом (психофізіологічний підхід; Д. Хебб).
• 2. Накопичення всієї історії й передісторії процесів, що не проявляють себе у "світі підсвідомого", пошук різних варіантів рішень за допомогою підсвідомих установок. Оскільки на стадії добору задіяні спонтанність, вільний рух розуму, можливі непередбачувані і випадкові результати. Ефективність рішення посилюється особливою мотивацією.
• 3. Розуміння механізму інтуїції як механізму самоорганізації, самодобудовування візуальних і уявних образів, ідей, уявлень, думок (з погляду синергетики).
• 4. Пояснення інтуїції як образного наочного мислення, що характеризує дологічну стадію розвитку (Ж. Шаже), властиву молодим людям. К.-Г. Юнг називав інтуїцію материнським ґрунтом, з якого зростають мислення й відчуття як раціональні функції.
• 5. Уподібнення інтуїції мисленню. Інтуїція - це неусвідомлений висновок, процес генерування рішень, що відбувається частково або повністю.
• 6. Психофізіологічний підхід до інтуїції як механізму роботи обох півкуль головного мозку, що охоплює кілька послідовних етапів почергового домінування обох півкуль (Р. Грановська). За домінування лівої півкулі результати розумової діяльності можна усвідомити й вербалізувати, у протилежному разі - розумовий процес розвивається у підсвідомості, не усвідомлюється і не вербалізуеться. Інтуїтивне прийняття рішення є двофазним процесом: спочатку неусвідомлюваний чуттєвий правопівкульний етап, "стрибок" -і усвідомлення в лівій півкулі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізми і чинники креативності“ на сторінці 1. Приємного читання.
