Одними з перших до кореляційно-факторних досліджень вдавалися Дж.-П. Гілфорд і В. Ціммерман. Вони виокремили такі фактори структури особистості:
• 1) загальна активність (енергійність, швидкість дій, любов до дії);
• 2) домінування (ініціативність, обстоювання своїх прав, прагнення до лідерства);
• 3) мужність (професійні та позапрофесійні "чоловічі "інтереси (які можуть бути притаманні і жінкам), безстрашність, нестача співчуття, невисока емоційність);
• 4) самовпевненість (компетентність, почуття визнання з боку інших, урівноваженість);
• 5) спокій (холоднокровність і розслаблення, мала стомлюваність і дратівливість, висока зосередженість на поточній діяльності);
• 6) товариськість (соціальна активність, соціальна стабільність, інтерес до лідерства);
• 7) рефлексія (мрійливість, цікавість, споглядальність);
• 8) депресія (емоційна і фізична пригніченість, тривога, неспокій);
• 9) емоційність (легкість виникнення і збереження емоцій, поверховість переживань, фантазування);
• 10) самообмеження (стриманість, самоконтроль, серйозність);
• 11) об'єктивність (реалістичність, тверезість оцінок);
• 12) поступливість (легкість у зміні позиції, дружелюбність і податливість);
• 13) співпраця (терпимість до зауважень, відсутність егоїзму, довірливість).
Ці риси мають змішану соціобіологічну природу, але діагностичного інструменту для їх фіксації не створено.
Теорія рис Г.-Ю. Айзенка
Деякі психологи вважали Г.-Ю. Айзенка послідовником К.-Г. Юнга, апелюючи до того, що центральним у структурі особистості він також вважав екстраверсію - інтроверсію, а свої базові фактори називав типами. За способом отримання і психологічним змістом це радше риси, ніж типи, просто їх представлено не дискретно, а континуально. Екстраверсія - інтроверсія в контексті теорії Айзенка включають переважно комунікативну складову цього поняття, позначаючи або потяг до людей і здатність легко вступати в контакт, або ускладнення у спілкуванні. Переконаний у тому, що для опису варіативності людської поведінки не слід використовувати більше трьох суперрис, Айзенк виділив спочатку два основні фактори особистості: Е (екстраверсію - інтроверсію) і # (невротизм - емоційну стабільність), що незалежні один від одного, а поєднуючись, приводять до утворення чотирьох типів особистості. Пізніше Г.-Ю. Айзенк додав ще один чинник Р (психотизм - сила Супер-Его). Він припускав широку варіативність проявів особистості всередині кожного з факторів (тому і йшлося про типи). Базові вимірювання Айзенк називав біологічними диспозиціями особистості. Наприклад, фактор "психотизм" як компоненти другого рівня охоплює агресивність, емоційну холодність, егоцентризм, імпульсивність, а як компоненти третього - асоціальність, неемпатійність, креа-тивність, "безумство". Базовий фактор, який домінує в людини, визначає її типологічні особливості.
Наявність цих факторів підтверджено численними дослідженнями, тому Айзенк намагався визначити їх нейрофізіологічні основи. Так, фактор Е виявився тісно пов'язаним з рівнем кіркової активації. Інтроверти, будучи високозбудливими, уникають сильної стимуляції, а екстраверти, навпаки, - прагнуть її. Відмінності за фактором N відображають силу реакції автономної нервової системи на стимули. Особливо вагомий внесок лімбічної системи, що визначає мотивацію і вираження емоцій. Айзенк висунув гіпотезу про зв'язок фактора Р із системою, що продукує андрогени.
Люди, які є одночасно інтровертивними і стабільними (табл. 2.12), схильні дотримуватися норм і правил, бути дбайливими й уважними. Комбінація інтроверсії і невротизму спричинює тенденцію до прояву стурбованості, песимізму, замкнутості. Поєднання екстраверсії і стабільності привносить у поведінку дбайливість, поступливість і товариськість. Люди з екстраверсією і високим нейротизмом, найімовірніше, будуть агресивними, імпульсивними і збудливими. Ці поєднання не можна визначити як "хороші" або "погані", вони просто різні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Факторна структура особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.
