Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

Диференціальна психологія

Поняття "індивід" і "особистість" формально-логічно рівнозначні і належать до одного класу об'єктів, хоча кожне з них розкриває різні ознаки суб'єкта. При цьому в понятті "особистість" зафіксовано ті ознаки, які визначаються належністю індивіда до суспільства (соціальна якість). Поширене визначення особистості лише як сукупності властивостей (або факторів) поступово стає надбанням історичної психології. На сучасному етапі дослідники зосереджуються на двох основних групах проблем: джерела виникнення особистісних рис, аналіз складної природи їх детермінації; прагнення зрозуміти особистість як особливий, такий, що не зводиться ні до яких інших рівнів психічної реальності, феномен.

Особистість - особлива якість людини, набута в соціокультурному середовищі у процесі спільної діяльності і спілкування; рівень, що координує всю психічну діяльність і поведінкову активність; соціальне обличчя людини; система ставлень до оточуючого світу, Інших людей ідо себе.

Деякі Дослідники дійшли висновку, що джерела індивідуальної своєрідності організації людської особистості закорінені у специфіці нервової системи, інші - що особистість є соціальним феноменом, ніяк не пов'язаним з організмом. Американський психолог Леонід Веккер (1916-2001) вважав особистість основним носієм психосоціальних властивостей людини.

Побутувала думка, що особистість не пов'язана із організмічним та індивідним рівнями індивідуальності (у сенсі їх впливу на особистісні утворення), однак про зворотний вплив особистості на багато процесів, що відбуваються в організмі, свідчить застосування самонавіювання, аутотренінгу та гіпнозу тощо.

Визначити межу при переході від концепції особистості до розуміння індивідуальності, інтегральної за своєю природою, дуже складно. Можна лише вказати малопомітну грань між процесами інтеріоризації (переходу із зовнішнього у внутрішнє) та екстеріоризації (переходу внутрішнього у зовнішнє), у яких відображається специфіка "власне-особистісного" та "особистісно-суспільного" прояву.

Для пояснення цих фактів у диференціально-психологічному контексті потрібен наступний, інтегральний рівень, який відповідає за координацію і єдність усіх функціональних підсистем (організм; індивід, особистість) цілісної системи індивідуальності.

Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини

Поняття "індивідуальність" використовують при аналізі індивідуальних відмінностей та ієрархічної організації психіки людини. При аналізі індивідуальних відмінностей індивідуальність розуміють як своєрідність психологічних властивостей людини, що виявляється в різних сферах (інтелекті, темпераменті, особистості). У цьому контексті індивідуальність протиставляється "середній" людині, тобто прояви властивостей окремої людини протиставляються їх типовим проявам (середньогруповим тенденціям), що виражено в правилі не переносити закономірності, отримані на групі, на конкретну людину. Аналізуючи ієрархічну організацію психологічних властивостей людини, індивідуальність розглядають як вищий рівень цієї ієрархії стосовно індивідного та особи-стісного рівнів: індивід - особистість - індивідуальність. При цьому індивідуальність трактують як відносно закриту систему і унікальне поєднання всіх властивостей людини як індивіда і особистості. Цілісність індивідуальності визначається єдністю властивостей, що належать до різних ієрархічних рівнів, причин-но-наслідковими зв'язками між властивостями різних рівнів і провідною роллю властивостей особистості, які перетворюють індивідні властивості.

Індивідуальність (лат. іndividuum - неподільне) - визначення людини з погляду своєрідності її психофізіологічних І психологічних якостей, що відрізняють її від інших людей і характеризують унікальність її можливостей у сфері взаємодії з навколишнім світом; глибинний рівень ієрархічної організації психічних властивостей людини.

Для дослідження індивідуальності використовують ідіографічний підхід, орієнтований на пізнання окремих людей і зображення індивідуальності як унікального цілого.

Багато психологів розуміють індивідуальність як сукупність різних властивостей - від біохімічних і нейрофізіологічних до особливостей творчого самовираження (не розглядаючи детально механізми їх формування). Водночас існують розбіжності в тому, чи вважати індивідуальність якісно новою, цілісною характеристикою, що описує інтегральні способи реалізації

людини протягом життя, чи йдеться про індивідуальні особливості тих або інших психічних (особистісних) процесів, рис і станів. У другому разі поняття "індивідуальність" використовують для визначення однієї зі складових конкретної форми активності, вираження її своєрідності, неповторності.

Саме з аналізом інтеграційних ефектів функціонування індивідуальності (таких як адаптивність, компенсаторність, оптимальність або результативність) пов'язана основна проблематика диференціальної психофізіології і психології, які зосереджені на тому, чим люди відрізняються один від одного. Між загальнолюдськими (універсальними психічними і соціокультурними) закономірностями і тим, як їх інтерпретує неповторне, індивідуальне світосприйняття, існує певна межа. Носієм суб'єктивної реальності (що репрезентує його зовні) є індивідуальність як цілісний феномен, що інтегрує всі рівні внутрішньої і зовнішньої взаємодії, процеси диференціації і координації.

Неоднозначне розуміння сутності індивідуальності спричинило вироблення кількох підходів до структури індивідуальності (табл. 1.3).

Щоб об'єднати характеристики індивіда і особистості, В. Мерлін запровадив поняття інтегральної індивідуальності, наголошуючи самою назвою, що всі природні та соціальні якості в ній тісно взаємопов'язані. В. Мерлін, на відміну від О. Леонтьєва, не протиставляв індивід них і особистісних рис, а намагався їх підпорядкувати, включивши індивідне в індивідуальність.

Таблиця 1.3

Структура індивідуальності в концепціях Б. Ананьева, В. Мерліна, Є. Голубєвої

Рівні у структурі індивідуальностіВластивості, що належать до кожного рівняСистемо-твірні властивості
123
В. Ананьев (1969)
1. Індивід1. Стать, вік, конституція, нейродинаміка.; 2. Психофізіологічні функції, органічні потреби.; 3. Задатки, темпераментВластивості особистості

Закінчення таблиці 1.3

123
2. Суб'єкт діяльності1. Когнітивні характеристики, комунікативні властивості, працездатність.; 2. ЗдібностіВластивості особистості
3. Особистість1. Статус, соціальні ролі, структура цінностей.; 2. Мотивація поведінки.; 3. Характер, схильності
В. Мерлін (1986)
1. Властивості організму1. Біохімічні властивості.; 2. Загальносоматичні властивостіІндивідуальний стиль діяльності
2. Психічні властивості1. Темперамент.; 2. Властивості особистості
3. Соціально-психологічні властивості1. Соціальні ролі в соціальній групі.; 2. Соціальні ролі в історичних спільнотах
Є. Голубєва (1989)
1. Організм1. Первинні потреби.; 2. Властивості нервової системи, спільні для людини і тварин.; 3. Специфічно ЛЮДСЬКІ властивості нервової системи.; 4. Прижиттєво сформовані системи тимчасових зв'язківЕмоційність, активність, саморегуляція, спонукання
2. Особистість1. Схильності.; 2. Найбільш узагальнені властивості темпераменту.; 3. Реалізація здібностей.; 4. Властивості характеру

В індивідуальності, як вважає С. Нартова-Бочавер, взаємопов'язані всі прояви людини як організму, особистості й носія самосвідомості, причому вони взаємовпливають один на одного, в чому і виявляється здатність саморегуляції. Дещо спрощуючи, можна стверджувати, що темперамент обумовлює завантаження людини і схиляє її до вибору професії, а її цілі й цінності визначає психотип (характерологічні особливості). І незважаючи на те що тканинний склад людини оновлюється (внутрішні зміни), а життя ставить нові завдання (зовнішні зміни), людина не втрачає почуття власного Я - умови цілісності, за порушення якої особистість переживає внутрішні суперечності, конфлікти і може, розщеплюючись, дійти до саморуйнування.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особистість - психологічний носій соціальних властивостей“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади диференціальної психології

  • Зародження науки про індивідуальні відмінності

  • Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології

  • Принципи і методи диференціальної психології

  • Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

  • Психогенетичні методи

  • Історичні методи

  • Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях

  • Математичні методи і продуктивність їх застосування

  • Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження

  • Канали отримання інформації про індивідуальність

  • Вплив середовища і спадковості на людину

  • Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології

  • Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

  • Організм як чинник індивідуальності

  • Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
  • Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей

  • Формальні і змістові властивості індивідуальності

  • Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту

  • Конституційні теорії темпераменту

  • Конституційна типологія особистостей В. Шелдона

  • Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

  • Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка

  • Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  • Психологічні теорії темпераменту

  • Структура темпераменту в теорії В. Русалова

  • Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей

  • Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності

  • Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна

  • Етологія статі

  • Міжстатеві відмінності у психологічних якостях

  • Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

  • Диференціація характеру

  • Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру

  • Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації

  • Типологічний підхід до характеру особистості

  • Особистісні типи

  • Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом

  • Ідіографічний підхід до особистості

  • Факторна структура особистості

  • П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)

  • Диференціальна когнітологія

  • Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

  • Диференціація уявлень і уяви

  • Індивідуальні особливості уваги і пам'яті

  • Стильові характеристики мислення

  • Диференціальна психологія здібностей

  • Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей

  • Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю

  • Типи інтелектуальних здібностей

  • Дивергентні здібності (креативність)

  • Пізнавальні стилі

  • Типи інтелектуальної обдарованості

  • Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості

  • Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості

  • Мудрість як форма інтелектуальної зрілості

  • Геніальність як прояв обдарованості

  • Розумова відсталість і деменція

  • Тестування здібностей особистості

  • Диференціально-психологічні характеристики інтелекту

  • Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту

  • Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення

  • Багатофакторні теорії інтелекту

  • Експериментально-психологічні теорії інтелекту

  • Генетичний підхід до вивчення інтелекту

  • Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту

  • Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту

  • Освітній підхід до вивчення інтелекту

  • Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

  • Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту

  • Регуляційний підхід до розуміння інтелекту

  • Онтологічний підхід до розуміння інтелекту

  • Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей

  • Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

  • Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

  • Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

  • Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості

  • Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей

  • Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів

  • Теорія когнітивного темпу

  • Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

  • Вузькість - широкість категорії

  • Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

  • Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

  • Диференціальна специфіка феномену креативності

  • Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

  • Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту М. Воллаха і Н. Когана

  • Основні концептуальні підходи до креативності

  • Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

  • Механізми і чинники креативності

  • Детермінанти міжтрупових відмінностей

  • Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

  • Вплив статусного рівня на інтелект

  • Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів

  • Специфіка крос-культурних досліджень

  • Культурні відмінності і їх вияви

  • Література