Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості

Диференціальна психологія

Психологічні дослідження інтелектуальної обдарованості зосереджені на особах з високими реальними інтелектуальними досягненнями в умовах їх природної життєдіяльності: компетентних фахівцях у певній предметній галузі діяльності (майстри шахової гри, університетські професори, знавці кінних перегонів, кваліфіковані лікарі та ін.); особах, що створили екстраординарні інтелектуальні продукти (вчені, філософи, письменники та ін.); людях, здатних ефективно аналізувати, оцінювати і передбачати події буденного життя (радники, досвідчені неформальні керівники, віщуни тощо). Найчастіше інтерес дослідників спрямовується на компетентність, талант, мудрість як форми інтелектуальної обдарованості.

Компетентність як особлива організація предметно-емпіричних знань

Дослідження компетентних випробовуваних, або "експертів" (діти і дорослі), довели, що вони відзначаються ефективністю думок із різних аспектів своєї предметної галузі, високою успішністю у розв'язанні проблем, які при цьому виникають. Ці люди демонстрували свою інтелектуальну обдарованість у предметно-специфічному виді інтелектуальної діяльності.

Компетентність (лат. Сompetens - належний, відповідний) - здатність до розв'язання широкого кола проблем у певній галузі, яка грунтується на здібностях, досвіді і знаннях людини.

Інтелектуальні досягнення "експерта" є наслідком особливої організації його індивідуальних знань - декларативних (знань про те, що), і процедурних (знань про те, як). Порівнюючи особливості вирішення проблем у галузі фізики "експертами" (університетськими професорами) і "новачками" (студентами-початківцями), Р. Глезер довів, що "експерти" спираються на узагальнені, категоріальні знання. Причому ці загальні принципи і категорії виводяться зі знань суб'єкта. А знання "новачків" організовуються навколо явних, поверхових аспектів проблемної ситуації, заданих безпосередньо в умовах завдання. Знання експертів включають знання про можливість застосування власних знань; всі складові частини їхнього знання взаємно впливають одна на одну. Тому "експерти" знають більше, їхні знання пронизані різноманітними зв'язками між окремими поняттями, нове знання оперативно співвідноситься з попереднім. Вони краще використовують інформацію, якою володіють, швидше виокремлюють релевантну серед нерелевантної. Також ефективно відстежують процес саморегуляції своєї інтелектуальної діяльності. Отже, інтелектуальна обдарованість експертів виявляється у компетентності, що є наслідком особливої організації предметно-специфічних знань.

В. Снайдер, спираючись на те, що більшість експертів мали рівень інтелекту в межах 120, сформулював гіпотезу про "поріг" показників вище якого інтелектуальні досягнення в реальній діяльності зумовлені іншими чинниками, можливо, некогнітивними за своєю природою (наполегливістю, захопленістю, підтримкою батьків тощо). Тобто не має значення, чи в суб'єкта надвисокі, чи лише вище середніх показники рівня інтелекту. Аналогічну ідею про "поріг" інтелекту (1(2 - 120) було сформульовано й у дослідженнях креативності.

Дослідження показали, що велике значення має "цілеспрямована практика", в яку особистість включається усвідомлено і яка потребує .значних вольових зусиль, напруги сил і витрат часу, пов'язаних з удосконаленням своїх індивідуальних можливостей.

Вивчення явища компетентності довело недостатність тестових показників при оцінюванні реальної інтелектуальної обдарованості. Факти підводять до розуміння деяких механізмів інтелектуальної обдарованості, пов'язаних із доволі тривалим накопиченням особливо організованого понятійного досвіду, а також із формуванням різних компонентів когнітивного досвіду.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади диференціальної психології

  • Зародження науки про індивідуальні відмінності

  • Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології

  • Принципи і методи диференціальної психології

  • Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

  • Психогенетичні методи

  • Історичні методи

  • Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях

  • Математичні методи і продуктивність їх застосування

  • Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження

  • Канали отримання інформації про індивідуальність

  • Вплив середовища і спадковості на людину

  • Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології

  • Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

  • Організм як чинник індивідуальності

  • Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

  • Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей

  • Формальні і змістові властивості індивідуальності

  • Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту

  • Конституційні теорії темпераменту

  • Конституційна типологія особистостей В. Шелдона

  • Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

  • Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка

  • Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  • Психологічні теорії темпераменту

  • Структура темпераменту в теорії В. Русалова

  • Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей

  • Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності

  • Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна

  • Етологія статі

  • Міжстатеві відмінності у психологічних якостях

  • Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

  • Диференціація характеру

  • Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру

  • Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації

  • Типологічний підхід до характеру особистості

  • Особистісні типи

  • Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом

  • Ідіографічний підхід до особистості

  • Факторна структура особистості

  • П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)

  • Диференціальна когнітологія

  • Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

  • Диференціація уявлень і уяви

  • Індивідуальні особливості уваги і пам'яті

  • Стильові характеристики мислення

  • Диференціальна психологія здібностей

  • Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей

  • Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю

  • Типи інтелектуальних здібностей

  • Дивергентні здібності (креативність)

  • Пізнавальні стилі

  • Типи інтелектуальної обдарованості

  • Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості
  • Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості

  • Мудрість як форма інтелектуальної зрілості

  • Геніальність як прояв обдарованості

  • Розумова відсталість і деменція

  • Тестування здібностей особистості

  • Диференціально-психологічні характеристики інтелекту

  • Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту

  • Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення

  • Багатофакторні теорії інтелекту

  • Експериментально-психологічні теорії інтелекту

  • Генетичний підхід до вивчення інтелекту

  • Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту

  • Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту

  • Освітній підхід до вивчення інтелекту

  • Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

  • Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту

  • Регуляційний підхід до розуміння інтелекту

  • Онтологічний підхід до розуміння інтелекту

  • Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей

  • Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

  • Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

  • Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

  • Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості

  • Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей

  • Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів

  • Теорія когнітивного темпу

  • Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

  • Вузькість - широкість категорії

  • Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

  • Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

  • Диференціальна специфіка феномену креативності

  • Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

  • Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту М. Воллаха і Н. Когана

  • Основні концептуальні підходи до креативності

  • Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

  • Механізми і чинники креативності

  • Детермінанти міжтрупових відмінностей

  • Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

  • Вплив статусного рівня на інтелект

  • Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів

  • Специфіка крос-культурних досліджень

  • Культурні відмінності і їх вияви

  • Література