Типи інтелектуальної обдарованості

Диференціальна психологія

Вивчення психологічних механізмів інтелектуальної обдарованості необхідне для розроблення валідних засобів діагностування проявів інтелектуальної обдарованості, сприяння розвиткові потенціалу обдарованості особистості.

Інтелектуальна обдарованість - стан індивідуальних психологічних ресурсів (передусім розумових), який забезпечує можливість творчої Інтелектуальної діяльності.

Ця діяльність пов'язана зі створенням суб'єктивно і об'єктивно нових ідей, використанням нестандартних підходів до розроблення проблем, чутливістю до ключових, найперспективніших способів пошуку рішень у певній предметній галузі, відкритістю будь-яким інноваціям тощо.

У психології поняття "інтелектуальна обдарованість" багатозначне, що зумовлено наявністю різних критеріїв, на основі яких людину ідентифікують як інтелектуально обдаровану. Із проявом інтелектуальної обдарованості, на думку М. Холодної, співвідносяться такі типи інтелектуальної поведінки:

• 1) особи з високим рівнем розвитку загального інтелекту, що мають показники 19 > 135-140 одиниць; їх виявляють за допомогою психометричних тестів інтелекту ( " кмітливі");

• 2) особи з високим рівнем академічної успішності - показників навчальних досягнень; виявляють з використанням критеріально-орієнтованих тестів ("блискучі учні");

• 3) особи з високим рівнем розвитку дивергентних здібностей - показників побіжності й оригінальності ідей; виявляють на основі тестів креативності ("креативи");

• 4) особи з високою успішністю у виконанні конкретних видів діяльності, які мають великий обсяг предметно-специфічних знань, а також значний практичний досвід роботи у відповідній предметній галузі ("компетентні");

• 5) особи з екстраординарними інтелектуальними досягненнями, втіленими в реальних, об'єктивно нових, загальновизнаних формах ("талановиті");

• в) особи з високим рівнем інтелектуальних можливостей, пов'язаних з аналізом, оцінюванням і прогнозуванням подій повсякденного життя ("мудрі").

Інтелектуальна обдарованість, на перший погляд, завжди виявляється в надвисоких показниках інтелектуальної діяльності. У західній психології домінує тенденція оцінювати інтелектуальну обдарованість на основі стандартних психометричних тестів, максимально високі оцінки за якими отримують приблизно 2% випробовуваних - їх і вважають інтелектуально обдарованими. Суперечність полягає в тому, що стандартні тести інтелекту фіксують тільки один аспект індивідуального інтелекту - конвергентні здібності, а інтелектуальна обдарованість є ширшим явищем.

Однією з підстав ототожнювати інтелектуальну обдарованість з високим 19 були результати лонгітюдного дослідження Л. Термена, яке проводили протягом 20- 70-х років XX ст. Було відібрано 1500 учнів, які отримали за інтелектуальною шкалою Стенфорд-Біне 140 і більше балів. Через 40 років досягнення осіб, визнаних у дитинстві обдарованими, дослідили знову: 60% з них закінчили університет, 14% чоловіків і 4% жінок мали вищі наукові звання; чоловіки мали 2000 наукових статей, 60 монографій, три романи; зарплата більшості з них була вище середнього рівня. Отже, значна частина дітей з високим 19 стали високопродуктивними в інтелектуальному сенсі дорослими. Однак ніхто з них не став видатною творчою особистістю, а 15% популяції не досягли успіху за стандартами американського суспільства (мали відносно низьку зарплату, часто потребували психіатричної допомоги). На цій підставі було зроблено висновок, що надвисокі показники 19 в дитинстві не співвідносяться безпосередньо з проявами інтелектуальної обдарованості в зрілому віці. Питання про те, наскільки успішно складалася інтелектуальна і професійна доля дітей з середніми і низькими значеннями 1(3, залишалося відкритим.

В інших дослідженнях осіб з високим 19 вивчали як самостійну субгрупу, що дало змогу виявити несподівані ефекти, які не спостерігалися в субгрупах з мінімальним і середнім значеннями 19. У цій субгрупі кореляції між показниками конвергентних і дивергентних здібностей дорівнювали нулю. Це означало, що в осіб з максимально високим 19 показники креативності можуть набувати як високих, так і низьких значень. У субгрупі з високим 19 спостерігалися значно нижчі кореляції між різними інтелектуальними показниками порівняно з групою з нижчим 19- Ефект зниження кореляційних залежностей у вибірці випробовуваних цього типу, імовірно, універсальний і стосується будь-яких психологічних показників. Так, у групі з максимальним 19 фіксується різке зменшення кількості значущих кореляційних зв'язків між властивостями інтелекту і властивостями темпераменту. У групі цих випробовуваних неочікувано змінюється співвідношення між тривогою та успішністю тестового виконання. Якщо в звичайних вибірках залежність між рівнем тривоги і величиною Щ має негативний характер (що вища тривога, то менш успішно виконують тестові завдання), то в групі "кмітливих" (максимальний І(}) ця залежність змінювалась на позитивну (що вища тривога, то успішніше виконують тестові завдання). Ці факти свідчать, що за надвисокого рівня розвитку конвергентних здібностей змінюється тип організації інтелектуальної діяльності. У термінах психометричних вимірювань інтелектуальна поведінка "кмітливих" непередбачувана (можливо, через психологічну неоднозначність високих і надвисоких значень К}). Тому дослідники вважають, що високі показники інтелектуальних здібностей недостатньо надійно передбачають наявність реальних екстраординарних інтелектуальних досягнень людини. Літературні біографічні джерела свідчать, що багато видатних учених, філософів, письменників мали проблеми в школі: Чарльз Дарвін, Альберт Ейнштейн, Вальтер Скотт, Альберт Швейцар, Вінстон Черчилль, Томас Еді-сон, Юстус Лібіх.

У традиційній, офіційній системі шкільної освіти обдаровані діти часто стають ізгоями, оскільки їхня інтелектуальна поведінка не вписується в шкільні правила і уявлення вчителя про "хорошого учня". Тому, наприклад, у школах Великої Британії під час ідентифікації обдарованих дітей особливу увагу приділяють неуспішним і хуліганам, бо відсоток обдарованих у цій групі, за даними Торренса, досягає 30%.

Ідея наявності особливих творчих здібностей, принципово відмінних від конвергентного ("загального") інтелекту в межах тези "Інтелектуальними певною мірою є всі люди, а креативними - тільки незначна частина", вельми популярна. Креативність у широкому значенні - істотний аспект інтелектуальної обдарованості, оскільки вона характеризує здатність суб'єкта створювати оригінальні інтелектуальні продукти на основі інноваційних способів інтелектуальної діяльності.

Неправомірність ототожнення високих показників дивергентних здібностей (креативності) з обдарованістю доводять дослідження Д. Богоявленської, В. Дружиніна: до проявів креативності, якщо користуватися критерієм нестандартності, можна зарахувати будь-яку девіацію - від акцентуації до аутичного мислення. Тому Дружинін пропонує розрізняти в тестах креативності такі типи відповідей: стандартні (максимальна частота тієї, що трапляється); креативні, оригінальні (використання нового контексту на основі введення нових семантичних зв'язків з початковим об'єктом); абстрактні (мінімальна частота тієї, що трапляється за відсутності семантичних зв'язків з початковим об'єктом). Про креативність як складник інтелектуальної обдарованості може йтися тільки тоді, коли показники тестів креативності мають середні значення. Дослідження школярів показало, що висока креативність на тлі низьких конвергентних здібностей може бути деструктивною функцією, викликаючи зниження навчальних результатів, появу внутріосо-бистісних і міжособистісних конфліктів.

Розвиток креативних здібностей дошкільнят у спеціально організованму середовищі призводить до збільшення кількості неврозоподібних станів дитини (підвищена агресивність, велика амплітуда коливань настроїв, тривожність, збудливість, депресії).

Надвисокі показники дивергентного мислення можуть свідчити про креативну гіперкомпенсацію - сформованість установки на "оригіналювання" як несвідома захисна реакція на прояви власної інтелектуальної неспроможності.

Отже, традиційні підходи до діагностування інтелектуальної обдарованості довели, що високий рівень К}, навчальних досягнень, креативності (кожен окремо) не можуть бути індикатором інтелектуальної обдарованості. Тому було створено комплексні теорії інтелектуальної обдарованості, зокрема концепцію обдарованості Дж. Рензуллі, за якою складниками обдарованості є:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Типи інтелектуальної обдарованості“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади диференціальної психології

  • Зародження науки про індивідуальні відмінності

  • Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології

  • Принципи і методи диференціальної психології

  • Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

  • Психогенетичні методи

  • Історичні методи

  • Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях

  • Математичні методи і продуктивність їх застосування

  • Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження

  • Канали отримання інформації про індивідуальність

  • Вплив середовища і спадковості на людину

  • Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології

  • Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

  • Організм як чинник індивідуальності

  • Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

  • Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей

  • Формальні і змістові властивості індивідуальності

  • Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту

  • Конституційні теорії темпераменту

  • Конституційна типологія особистостей В. Шелдона

  • Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

  • Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка

  • Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  • Психологічні теорії темпераменту

  • Структура темпераменту в теорії В. Русалова

  • Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей

  • Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності

  • Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна

  • Етологія статі

  • Міжстатеві відмінності у психологічних якостях

  • Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

  • Диференціація характеру

  • Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру

  • Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації

  • Типологічний підхід до характеру особистості

  • Особистісні типи

  • Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом

  • Ідіографічний підхід до особистості

  • Факторна структура особистості

  • П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)

  • Диференціальна когнітологія

  • Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

  • Диференціація уявлень і уяви

  • Індивідуальні особливості уваги і пам'яті

  • Стильові характеристики мислення

  • Диференціальна психологія здібностей

  • Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей

  • Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю

  • Типи інтелектуальних здібностей

  • Дивергентні здібності (креативність)

  • Пізнавальні стилі

  • Типи інтелектуальної обдарованості
  • Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості

  • Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості

  • Мудрість як форма інтелектуальної зрілості

  • Геніальність як прояв обдарованості

  • Розумова відсталість і деменція

  • Тестування здібностей особистості

  • Диференціально-психологічні характеристики інтелекту

  • Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту

  • Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення

  • Багатофакторні теорії інтелекту

  • Експериментально-психологічні теорії інтелекту

  • Генетичний підхід до вивчення інтелекту

  • Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту

  • Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту

  • Освітній підхід до вивчення інтелекту

  • Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

  • Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту

  • Регуляційний підхід до розуміння інтелекту

  • Онтологічний підхід до розуміння інтелекту

  • Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей

  • Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

  • Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

  • Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

  • Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості

  • Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей

  • Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів

  • Теорія когнітивного темпу

  • Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

  • Вузькість - широкість категорії

  • Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

  • Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

  • Диференціальна специфіка феномену креативності

  • Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

  • Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту М. Воллаха і Н. Когана

  • Основні концептуальні підходи до креативності

  • Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

  • Механізми і чинники креативності

  • Детермінанти міжтрупових відмінностей

  • Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

  • Вплив статусного рівня на інтелект

  • Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів

  • Специфіка крос-культурних досліджень

  • Культурні відмінності і їх вияви

  • Література