Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

Диференціальна психологія

До базових характеристик індивідуальності належать когнітивні стилі, про що свідчить їх тісний зв'язок із віком, статтю, особливостями функціонування нервової системи. Наприклад, у дошкільному віці діти, як правило, полезалежні, потім зростає їх поленезалежність (пік припадає на підлітковий і юнацький вік) з подальшим поступовим наростанням полезалежності до старості. Дівчатка і жінки порівняно з хлопчиками і чоловіками виявляються полезалежнішими, що пояснюється як біологічними, так і соціальними детермінантами.

Когнітивні стилі пов'язані з психофізіологічними характеристиками' людини, зокрема темпераментом. Поленезалежність і широкий діапазон еквівалентності співвіднесені з високим рівнем орієнтовної реакції (у вигляді величини дисперсії альфа-ритму) і швидким її згасанням, а також інтроверсією і переважанням друго-сигнальних способів перероблення інформації (полезалежність - навпаки).

Стильові параметри корелюють з безліччю різноманітних психологічних характеристик індивідуальності, починаючи з особливостей сенсомоторики і закінчуючи своєрідністю психологічних захистів. Наявність таких зв'язків підтверджує особливу роль когнітивних стилів у регуляції психічної активності. Поленезалеж-ні особистості проявляють високу автономність, стабільний образ Я, низький інтерес до інших, стійкість до навіювання, критичність, компетентність і відчуженість. Полезалежність співвіднесена з такими особи-стісними рисами, як товариськість, життєрадісність, залежність від групи. Водночас (за ТАТ) полезалежні швидше і безпосередніше виражають агресію, більш схильні до ризику. Віткін відзначив, що серед в'язнів (осіб, що вчинили злочин) переважають полезалежні суб'єкти.

Вузький діапазон еквівалентності пов'язаний із підвищеною тривожністю. Ймовірно, тривожність "аналітиків" є свідченням їх недовірливості, настороженості* зосередженості на власному Я (фактор Ь за Кеттелом). У них переважають емоції страху, у "синтетиків" - гніву. Вузький діапазон еквівалентності позитивно пов'язаний з фактором самоконтролю і негативно - з фактором самодостатності (за Кеттелом). Інакше кажучи, "аналітики" прагнуть добре виконувати соціальні вимоги і орієнтовані на соціальне схвалення.

Особи з ригідним пізнавальним контролем оцінюють себе як збудливих, чутливих і лабільних, вони менш стійкі до перешкод, але водночас їм властиве прагнення їх подолати. Ефект інтерференції позитивно пов'язаний з нейротизмом. Нетолерантні до нереалістичного досвіду особи позначені вищим рівнем тривожності.

Вузькі сканувальники в ситуації стресу використовують вгамування і заперечення, а широкі - орієнтовані на фіксацію об'єктивних деталей ситуації, а не на свої суб'єктивні враження про неї.

Конкретна - абстрактна концептуалізація яскраво проявляє себе у відмінностях соціальних орієнтацій. 0. Харві, Д. Хант і X. Шродер виокремили рівні організації понятійної системи залежно від ступеня диференціації та інтеграції понять (зі зростанням її концептуальної складності). Цим рівням концептуальної складності відповідають різні соціальні орієнтації:

І рівень - позитивна орієнтація на соціальні вимоги, норми, авторитети, доброзичливість, конформний тип поведінки (полюс "конкретності");

П рівень - негативна орієнтація на соціальні вимоги і норми, агресія і негативізм (проміжний рівень);

Ш рівень - орієнтація на дружні стосунки з іншими людьми як спроба уникнути почуття безпорадності і страху, розвинені навички маніпулювання партнерами по спілкуванню (проміжний рівень);

IV рівень - орієнтація на власний внутрішній досвід, переважання пізнавальної спрямованості, орієнтація при оцінюванні людей на їх компетентність (полюс " абстрактності").

Когнітивну простоту - складність, як правило, вивчають стосовно сфери спілкування. Результати досліджень свідчать, що когнітивно складні випробовувані є переважно екстравертами; вони тривожні, емоційні, схильні до маніпулятивних форм спілкування. Однак є дані, згідно з якими когнітивно складних працівників колеги вважають здатними до порозуміння. їх сприймають як привабливіших соціально і фізично, а когнітивно простим надають перевагу при ділових контактах.

Когнітивно прості індивіди позитивно оцінюють себе і своїх знайомих, вбачають свою схожість із ними, а когнітивно складні - навпаки. За методикою Саллї-вена було зафіксовано негативний кореляційний зв'язок між ступенем когнітивної складності та рівнем соціального інтелекту. Отже, когнітивні стилі є результатом складної взаємодії біологічних і соціокультурних чинників.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Когнітивні стилі у структурі індивідуальності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади диференціальної психології

  • Зародження науки про індивідуальні відмінності

  • Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології

  • Принципи і методи диференціальної психології

  • Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

  • Психогенетичні методи

  • Історичні методи

  • Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях

  • Математичні методи і продуктивність їх застосування

  • Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження

  • Канали отримання інформації про індивідуальність

  • Вплив середовища і спадковості на людину

  • Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології

  • Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

  • Організм як чинник індивідуальності

  • Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

  • Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей

  • Формальні і змістові властивості індивідуальності

  • Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту

  • Конституційні теорії темпераменту

  • Конституційна типологія особистостей В. Шелдона

  • Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

  • Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка

  • Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  • Психологічні теорії темпераменту

  • Структура темпераменту в теорії В. Русалова

  • Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей

  • Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності

  • Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна

  • Етологія статі

  • Міжстатеві відмінності у психологічних якостях

  • Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

  • Диференціація характеру

  • Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру

  • Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації

  • Типологічний підхід до характеру особистості

  • Особистісні типи

  • Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом

  • Ідіографічний підхід до особистості

  • Факторна структура особистості

  • П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)

  • Диференціальна когнітологія

  • Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

  • Диференціація уявлень і уяви

  • Індивідуальні особливості уваги і пам'яті

  • Стильові характеристики мислення

  • Диференціальна психологія здібностей

  • Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей

  • Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю

  • Типи інтелектуальних здібностей

  • Дивергентні здібності (креативність)

  • Пізнавальні стилі

  • Типи інтелектуальної обдарованості

  • Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості

  • Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості

  • Мудрість як форма інтелектуальної зрілості

  • Геніальність як прояв обдарованості

  • Розумова відсталість і деменція

  • Тестування здібностей особистості

  • Диференціально-психологічні характеристики інтелекту

  • Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту

  • Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення

  • Багатофакторні теорії інтелекту

  • Експериментально-психологічні теорії інтелекту

  • Генетичний підхід до вивчення інтелекту

  • Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту

  • Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту

  • Освітній підхід до вивчення інтелекту

  • Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

  • Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту

  • Регуляційний підхід до розуміння інтелекту

  • Онтологічний підхід до розуміння інтелекту

  • Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей

  • Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

  • Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

  • Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

  • Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості

  • Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей

  • Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів

  • Теорія когнітивного темпу

  • Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

  • Вузькість - широкість категорії

  • Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

  • Когнітивні стилі у структурі індивідуальності
  • Диференціальна специфіка феномену креативності

  • Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

  • Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту М. Воллаха і Н. Когана

  • Основні концептуальні підходи до креативності

  • Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

  • Механізми і чинники креативності

  • Детермінанти міжтрупових відмінностей

  • Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

  • Вплив статусного рівня на інтелект

  • Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів

  • Специфіка крос-культурних досліджень

  • Культурні відмінності і їх вияви

  • Література