Прагнучи вдосконалити теорії Кречмера і Юнга, англійський психолог Ганс-Юрген Айзенк (1916- 1997) запропонував розглядати типології цих учених як систему координат. Першу ЇЇ вісь утворює об'єкт-суб'єктна орієнтація (від максимальної екстраверсії до максимальної інтроверсії); другою координатою є шкала "норма - патологія". Середні величини патології (психічних відхилень) утворюють неврози, сильні - психози. Третя координата - шкала "маніакально-депресивний психоз - шизофренія". Середина цієї шкали представлена нормальними психічними станами. Для одного типу темпераменту такими станами є синтонія (мінімально виражена циклотимія) і власне циклотимія, для іншого - дистонія і шизотимія. Середні величини психічних відхилень утворюють, відповідно, істерію і психастенію, а максимальні - маніакально-депресивний психоз і шизофренію. Четверта координата утворена типами будови тіла: пікнічною, атлетичною і лептосоматичною.
З огляду на опис поведінки екстравертів, інтровертів, осіб з високим і низьким нейротизмом Г.-Ю. Айзенк побудував свою модель типів темпераменту. Тип темпераменту є одним з чотирьох квадрантів при перетині двох ортогональних шкал: "екстраверсія - інтроверсія" і "емоційна стабільність - лабільність". Перша шкала характеризує індивіда з боку "відкритості" зовнішньому світу, друга - з боку його емоційної стійкості. Поєднання емоційної стійкості з екстраверсією Г.-Ю. Айзенк ототожнював із типом сангвініка, емоційної лабільності й екстраверсії - холерика, емоційної стійкості з інтроверсією - флегматика, а емоційної лабільності з інтроверсією - меланхоліка.
Концепція Г.-Ю. Айзенка підвела фізіологічну основу під психологічні типи К.-Г. Юнга. Важлива її перевага в тому, що всі психологічні прояви - нормальні і патологічні - розглянуто як континуум значень, а не як крайні групи. Однак і в цьому разі одна з координат, що належать до типів будови тіла, залишається дискретною.
Факторні теорії темпераменту
Однією з перших спроб визначити структуру темпераменту за допомогою факторного аналізу були дослідження англійського психолога Сіріла-Людовіка Берта. Він використав перелік первинних емоцій (інстинктів), складений В. Мак-Дугаллом: гнів,
страх, ніжність, цікавість, відчуття безпеки, дружелюбність, задоволення, неприємне відчуття, статевий потяг, огида, покірність.
С.-Л. Берт досліджував прояви цих емоцій у різних груп, переважно у нормальних і невротичних дітей віком 9-12 років, і на підставі факторного аналізу отриманих результатів виділив фактори темпераменту:
• 1) загальна емоційність (емоційна нестійкість);
• 2) стенічні (експресивні) емоції - астенічні (гальмівні) емоції;
• 3) позитивні емоції - негативні емоції. Погляди С.-Л. Берта на структуру темпераменту не
поширились, оскільки він не розробив діагностичних методів, за допомогою яких можна було б вимірювати вказані чинники. Крім того, його концепція викликала деякі методологічні заперечення.
Американський психолог Джой-Пауль Гілфорд (1897-1976) запропонував 13-факторну теорію, яка абсолютно інакше визначає структуру темпераменту. Він склав чотири анкети для досліджень властивостей темпераменту. Четверта була синтезом трьох попередніх і містила до 400 запитань. Проанкетувавши тисячі досліджуваних, Гілфорд дійшов висновку, що все різноманіття властивостей, які в сукупності формують темперамент, можна звести до 13 факторів, що утворюють відносно стійку характеристику індивіда. Вони не пов'язані з інтелектуальними здібностями і, як правило, не зазнають значних змін під впливом соціального досвіду. Саме це дало підставу Дж.-П. Гілфорду вважати, що ці чинники стосуються темпераменту, а не особистості, яка охоплює й інші параметри. Далі наведено короткі характеристики факторів, які формують структуру темпераменту і описують тільки один з полюсів кожного чинника (назви й показники другого полюса протилежні):
• 1. Загальна активність. Індивід енергійний, швидко рухається, працює, заповзятливий, іноді імпульсивний.
• 2. Домінантність. Індивід добивається своїх прав і обстоює їх перед іншими людьми, наполегливий, прагне стати лідером, не боїться суспільних контактів, схильний відкрито виражати свої думки.
• 3. Мужність. В індивіда переважають типово чоловічі як професійні, так і повсякденні інтереси. Не дуже емоційний, уміє приховувати свої почуття, рідко піддається страху або відчуває огиду, не викликає симпатій в оточення.
• 4. Упевненість у собі. Індивід переконаний, що його поважають інші люди, покладається на себе, урівноважений у спілкуванні, задоволений своїм становищем, не замикається в собі.
• 5. Спокій (самовладання). Індивід спокійний, бадьорий, не піддається роздратуванню й утомі, вміє швидко зосередитися на проблемі.
• 6. Товариськість. Індивід схильний до дружнього спілкування, формальних і неформальних контактів, часто є лідером, не боязкий і не соромливий, не прагне самоти.
• 7. Рефлексія. Індивід задумливий, рефлексивний, схильний до філософування і мрійливості, самоаналізу й аналізу інших, допитливий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка“ на сторінці 1. Приємного читання.
