У диференціальній психології розрізняють поняття "риса" і "тип". їх розмежовує відмінність між димен-зіональними (континуальними) і дискретними (перервними) роз'єднаними змінними. Під типологією часто розуміють набір дискретних категорій, на підставі яких можна поділяти людей на групи. Визначаючи цю відмінність, Г.-В. Олпорт зауважував, що можна сказати про себе "Ямаюрису", але не можна сказати "Я маю тип", доречніше - "Я належу до типу...".
Вдалих спроб поділити людей на типи не багато. Найвідоміші - типологія темпераментів Галена - Гіппократа і типологічна дихотомія "екстраверсія - інтроверсія". К.Т. Юнг розглядав ці параметри як дискретні змінні, що поділяють людство на два глобальні типи. В екстравертів енергія б'є через край, вони надзвичайно товариські, схильні шукати нові відчуття і досвід. Інтроверти більш соромливі, занурені у власні думки, краще контролюють свої почуття і поведінку, планують майбутні дії.
Відомі і такі типологічні виміри особистості, як психотицизм і нейротицизм (Г.-Ю. Айзенк), котрі як базові параметри включають у багато особистісних моделей. Типологія А. Міллера утворена на основі когнітивних, афективних і конативних вимірів. Когнітивними рисами автор моделі вважає стильову дихотомію "аналі-тичність - холістичність", описану як тенденція фокусуватися на частинах або цілому. Ця дихотомія, названа в інших дослідженнях "аналітичність - синтетичність" й"артикул ьованість - глобальність", є в основі багатьох проявів когнітивних контролів і стилів: полезалежність - поленезалежність, ригідність - гнучкість, когнітивна складність і стильова концептуальність.
Афективні риси пов'язані з екстраверсією і цейроти-цизмом, емоційною стабільністю - нестабільністю, котрі визначають через інтенсивність емоційних реакцій. На полюсі нестабільності перебувають люди, які на значущі й незначущі життєві події реагують однаково. Вони легко збуджуються, їхні реакції переважно негативні.
Конативні риси пов'язані з вольовою поведінкою суб'єкта, з усвідомлюваними аспектами мотивації і виражаються дихотомією "об'єктивована - суб'єктивована орієнтація". Суб'єктивована орієнтація спрямована на пошук емпатії й любові у стосунках, відповідно, об'єктивований полюс пов'язаний з прагненням до емоційного відчуження. Комбінації рис утворюють такі типи базових особистісних вимірювань (рис. 2.5):
• а) редукціоніст (об'єктивовано-аналітичний) - пунктуальний, реалістичний, схильний до експериментів і контролю, скептичний, нехтує нормами, особистісно відчужений;
• б) схематизатор (об'єктивовано-холістичний) - теоретик, особистісно відчужений, вдумливий, концептуальний, нехтує нормами, образний;
• в) гностик (суб'єктивовано-аналітичний) - особистісно залучений, артистичний, такий, що приймає норми, нераціональний;
• г) романтик (суб'єктивовано-холістичний) - особистісно залучений, приймає норми, образний.
Короткі характеристики кожного типу засвідчують властиву більшості особистісних типологій фрагментарність і відсутність внутрішньої логічної зв'язності опису.
Вивчення типів покликане сприяти прогнозуванню поведінки в медицині й педагогіці (зокрема, навчанні й вихованні). Однак при цьому дослідники стикаються з парадоксом "заперечення очевидного". Зарахування людини до певного типу допомагає краще зрозуміти її особливості, однак (і це часто трапляється) - може стереотипізувати звужувати уявлення про можливий поведінковий репертуар, що неминуче знижує рівень розуміння індивідуальних особливостей суб'єкта. Посилаючись на цей аргумент, деякі дослідники заперечують значення очевидних людських особливостей, що визначають тип, тим самим потрапляючи в лабіринт нескінченної емпіричної різноманітності. Логічніше буде не зосереджуватися на з'ясуванні точності та надуманості типологій (ідеться про науково сконструйовані моделі типологічних відмінностей), а вміло застосовувати шкалу "простота - складність" для визначення номотетично-ідіографічної межі у кожному окремому випадку.
Функціональна типологія, поведінкові тенденції індивідуальності
Типологічним виміром поведінки є також симпто-мокомплекси, що характеризують досягнення особистістю адаптивного результату в організації своєї взаємодії із середовищем і виявляються у наданні переваг. Це припущення основане на експериментально підтвердженій гіпотезі про наявність стійких сукупностей індивідуально-типологічних ознак, що актуалізуються завдяки двом обставинам - схильності, властивій людині, і дії релевантних стимулів середовища (О. Лібін). Особливості переваг є базовими компонентами провідної тенденції (Л. Собчик), що виражається в стильовій взаємодії людини зі світом. їх розглядають як основні виміри функціональної типології (М. Люшер). Переваги, які формуються в позасвідомій сфері, включають елемент семантики - системи значень поведінкового контексту. Відображаючи значущість для суб'єкта зовнішніх подій і будучи основою функціонування системи суб'єктивних значень, переваги детермінують стильову поведінку.
В організованому російським психологом О. Лібіним дослідженні з використанням батареї тестових методик було обстежено приблизно дві тисячі осіб обох статей, різних віку та професій з метою експериментально-теоретичної перевірки гіпотези, яка стала основою типології векторів поведінки. Ця поведінкова типологія ґрунтується на аналізі стратегій надання переваги як індикатора стійких симптомокомплексів. За результатами концептуального й експериментального аналізу було зафіксовано три провідні тенденції психодинамічного симптомокомплексу, пов'язані із системою індивідуальних переваг та основними векторами поведінки. Ці тенденції, що є параметрами абстрактного рівня пове-дінкової ієрархії, можуть бути співвіднесені з різноманітними вимірами індивідуальності - від властивостей нервової системи до системи орієнтацій. У табл. 2.9 наведено результати аналізу виділених тенденцій у контексті трьох базових конструктів - властивостей нервової системи (В. Небилицин), темпераменту (В. Русалов) та особистісних орієнтацій (М. Неймарк).
Таблиця 2.9
Аналіз поведінкових тенденцій
| Вектор поведінки | Властивості не | Темперамент | Орієнтація |
| Тенденція до комунікативної взаємодії | Сила стосовно збудження | Соціальна ергічність | На інших |
| Тенденція до автономізації | Сенситивність | Соціальна пластичність, загальна емоційність. | На себе |
| Тенденція до предметної маніпуляції | Сила стосовно гальмування | Предметна ергічність, низький соціальний темп і загальна емоційність | На предмет |
Усі тенденції співвідносяться на рівні концепції з такими параметрами індивідуальності:
• розгальмованість - стриманість (Дж. Каган);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особистісні типи“ на сторінці 1. Приємного читання.
