Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом

Диференціальна психологія

Найвідомішою емпіричною класифікацією типів особистості е систематика, запропонована К.-Г. Юнгом. В основі типології - екстраверсія як зверненість до об'єктів навколишнього чи внутрішнього світу та інтроверсія як рефлексія, перешкода контакту з об'єктами, сумнів і недовіра до об'єктів. Інтроверти зосереджені на своєму суб'єктивному стані, вони формують уявлення про світ за власними враженнями і висновками, задумливі, стримані, схильні до самоспоглядання, наділені розвиненою інтуїцією. Екстраверти, навпаки, зорієнтовані назовні, об'єктивні, спостережливі, черпають життєві сили у діяльності. Іноді вважають, що екстраверти товариські, а інтроверти - ні, але це не зовсім правильно, тому що вони по-різному спілкуються, наприклад інтроверт може добре виконувати функції керівника. Психологічній сумісності в процесі спільної діяльності сприяє врівноважування інтровертивних співробітників екстравертивними, відзначав К.-Г. Юнг. Проте по-справжньому зрозуміти один одного можуть тільки люди одного типу.

Юнг пов'язував екстраверсію й інтроверсію з двома способами пристосування до об'єктивного світу, що склалися еволюційно: "Перший шлях - це підвищена плодючість за відносно малої обороноздатності і недовговічності окремого індивіда; другий шлях - це озброєння індивіда різноманітними засобами самозбереження за відносно малої плодючості". Він називав ці типи родючим і ненажерливим. Обидва стилі існування ефективні, але один досягає успіху завдяки встановленню безлічі відносин, а інший - за допомогою їх монополізації.

Екстраверсія - інтроверсія виражають ставлення свідомості до внутрішнього чи зовнішнього світу. Більшість людей є екстравертами; більшість інтровертів - чоловіки. Однак це співвідношення непостійне, простежуються і вікові закономірності. За Юнгом, стійкість людей потребує привласнення об'єктів, ідентифікації з ними, тому першу половину життя вони проживають як екстраверти.

У зрілому й літньому віці людина більше звертається всередину себе, переходячи від життя у світі предметів і явищ до духовного життя. Іноді схильна до інтроверсії людина в другій половині життя може стати екстравертом.

Юнг не пов'язував однозначно екстраверсію - інтроверсію ні з досвідом, ні зі спадковістю, наголошуючи, що в різних соціальних верствах і сім'ях представники екстраверсії - інтроверсії трапляються рівномірно.

Вчення про екстраверсію - інтроверсію з позиції теорії особистісних рис розвивали Дж.-П. Гілфорд, який за допомогою факторного аналізу виокремив його п'ять складників (соціальну інтроверсію, розумову інтроверсію, депресію, схильність до перепадів настрою, безпечність), і Г.-Ю. Айзенк.

Екстраверсія - інтроверсія як ставлення до об'єктів --не єдина підстава для визначення типів. Залежно від способу формування цього відношення можна виокремити вісім психологічних типів (табл. 2.11). Людина, яка у своєму досвіді насамперед спирається на відчуття (сенситив), довіряє своїм органам чуття. Якщо в людини переважає мислення (інтелектуал), то вона прагне отримати відповідь на питання, що таке реальність. Люди третього типу (емоціонали) спираються на почуття, завдяки чому вони передусім визначають, подобається їм об'єкт (явище) чи ні, а питання про те, що він собою становить, для них другорядне. Представники четвертого типу (інтуїтивісти) здатні робити висновки і приймати рішення, зважаючи не тільки на наявну інформацію, а й заповнюючи її брак особливим внутрішнім чуттям, яке Юнг визначав як здатність бачити те, що відбувається "за рогом".

Чотири функції свідомості, за переважанням яких було виокремлено ці типи, перебувають в опозиційних відношеннях: що краще розвинена сфера відчуттів, то слабша інтуїція, а інтелектуали, як правило, гірше орієнтуються у почуттєвому. Це співвідношення допомагає приблизно визначити слабкі місця у представників різних типів. Так, сенситив - реалістичний, але може видатися занадто прагматичним; інтуїтивіст - схильний до ілюзорного сприйняття наявних і майбутніх реалій; інтелектуал не завжди може оцінити ставлення до нього, а емоціонал бентежиться, коли його просять пояснити, що і як він робить, - на його думку, "все і так зрозуміло", а відтворити ланцюжок причин і наслідків йому надто складно.

Крім цих провідних функцій Юнг також виокремлював підлеглі (протилежні провідній, у межах якої людина переживає основні труднощі адаптації) і вторинні (відрізняються від провідної, але не протиставлені їй, як, наприклад, інтуїція стосовно провідного мислення).

Таблиця 2.11

Психологічні типи за К.-Г. Юнгом

ТипОсновні особливості
123
Екстравертні раціональні типи: діють розумно; події оцінюють не завжди раціональноЕкстрав е ртний раціональний (мислительний тип)Орієнтований на об'єктивну дійсність, представлену в інтелектуальній формі. Пригнічує всі залежні від емоцій прояви. Почуття надмірно естетизовані
Екстраверт-ний емоційний (чуттєвий) типЦінує і любить все, що можна об'єктивно добре оцінити ("розумні" шлюби). Пригнічує логічні аргументи. Найчастіше спостерігається серед жінок
Екстравертні ірраціональні типи: об'єктивні події і явища переживають якЕкстра-вертний сенситивний ("відчуваючий") типКерується реалістичним відчуттям факту. Пов'язаність з об'єктом може бути безмежною, призводити до компульсій і вивільняти нав'язливі передчуття (внаслідок пригнічення інтуїції)
закономірні; їм властиве прагнення до згоди, навіть якщо це суперечить розумним аргументамЕкстра-вертний інтуїтивний типПсихічне пристосування відбувається природно і майже несвідомо; мислення, сприйняття і почуття пригнічуються. Відчуття є лише опорою для споглядання. Інтуїція прагне якнайповнішого розкриття можливостей, тому перенесення з однієї ситуації на інші ускладнене, а факти йдуть від суб'єкта
Інтровертні раціональні типи: розумна думка ґрунтується не на об'єктивному, а на суб'єктивному чиннику, що оточення може сприймати як прояв егоїзмуІнтровертний раціональний (мислительний) типПеребуває під впливом ідей суб'єктивного походження. Холодно ставиться до об'єктів. Переоцінювання себе як суб'єкта мислення супроводжується страхом перед іншими людьми (особливо протилежної статі)
Інтровертний емоційний (чуттєвий) тип"Гармонійно знічені", перебувають під владою незрозумілих іншим почуттів. Найчастіше властивий жінкам, у таких людей можливі неврози за типом виснаження

Закінчення таблиці 2.11

123
Інтровертні ірраціональні типи: некомунікабельні, упереджені. 3 раціонального погляду найменше користі приносять у практичному житті, але в контексті історичного розвитку - двигуни культуриІнтровертний сенситивний ("відчуваючий") типОрієнтується переважно за інтенсивністю суб'єктивної частини відчуття (порушена пропорційність між об'єктом і відчуттям). Людина діє згідно зі своїми неусвідомлюваними зразками. Перебуває в ілюзорному міфологічному світі. Пригнічена інтуїція може прориватися у свідомість у формі істеричних уявлень про об'єкти, що призводить до виснаження
Інтровертний інтуїтивний типЧітко сприймає все, що відбувається на задніх планах свідомості, відкриває нові можливості, не шукаючи зв'язків між об'єктом і собою. Перебуває під владою архетипів, містик-мрійник. Можливі нав'язливі іпохондричні стани, спричинені "проривом" чуттєвого екстравертного начала

Визначивши тип особистості, можна логічно добудовувати її "тіньову протилежність": так, у екстравертного сенситива протилежністю буде інтровертний інтуїтивіст. Основні вразливі ділянки визначають, орієнтуючись на тип "підлеглої" особистості, яка, "прориваючись", призводить до виникнення різних неврозів. Тому корисно розвивати і вправляти підлеглі функції, забезпечуючи їм можливість "легального прояву". "Чистих типів" практично не існує, і кожна людина має деякі ознаки кожного з них. Проте виникнення проблем зумовлює дефіцит певних психічних функцій. Теорія Юнга належить до класичних учень про типи особистості, що відповідають вимогам до складання наукових класифікацій. У практичній психології частіше використовують емпіричні класифікації, що допомагають розуміти істотні особливості особистості сучасної людини.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади диференціальної психології

  • Зародження науки про індивідуальні відмінності

  • Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології

  • Принципи і методи диференціальної психології

  • Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

  • Психогенетичні методи

  • Історичні методи

  • Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях

  • Математичні методи і продуктивність їх застосування

  • Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження

  • Канали отримання інформації про індивідуальність

  • Вплив середовища і спадковості на людину

  • Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології

  • Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

  • Організм як чинник індивідуальності

  • Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

  • Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей

  • Формальні і змістові властивості індивідуальності

  • Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту

  • Конституційні теорії темпераменту

  • Конституційна типологія особистостей В. Шелдона

  • Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

  • Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка

  • Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  • Психологічні теорії темпераменту

  • Структура темпераменту в теорії В. Русалова

  • Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей

  • Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності

  • Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна

  • Етологія статі

  • Міжстатеві відмінності у психологічних якостях

  • Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

  • Диференціація характеру

  • Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру

  • Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації

  • Типологічний підхід до характеру особистості

  • Особистісні типи

  • Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом
  • Ідіографічний підхід до особистості

  • Факторна структура особистості

  • П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)

  • Диференціальна когнітологія

  • Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

  • Диференціація уявлень і уяви

  • Індивідуальні особливості уваги і пам'яті

  • Стильові характеристики мислення

  • Диференціальна психологія здібностей

  • Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей

  • Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю

  • Типи інтелектуальних здібностей

  • Дивергентні здібності (креативність)

  • Пізнавальні стилі

  • Типи інтелектуальної обдарованості

  • Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості

  • Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості

  • Мудрість як форма інтелектуальної зрілості

  • Геніальність як прояв обдарованості

  • Розумова відсталість і деменція

  • Тестування здібностей особистості

  • Диференціально-психологічні характеристики інтелекту

  • Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту

  • Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення

  • Багатофакторні теорії інтелекту

  • Експериментально-психологічні теорії інтелекту

  • Генетичний підхід до вивчення інтелекту

  • Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту

  • Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту

  • Освітній підхід до вивчення інтелекту

  • Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

  • Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту

  • Регуляційний підхід до розуміння інтелекту

  • Онтологічний підхід до розуміння інтелекту

  • Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей

  • Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

  • Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

  • Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

  • Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості

  • Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей

  • Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів

  • Теорія когнітивного темпу

  • Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

  • Вузькість - широкість категорії

  • Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

  • Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

  • Диференціальна специфіка феномену креативності

  • Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

  • Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту М. Воллаха і Н. Когана

  • Основні концептуальні підходи до креативності

  • Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

  • Механізми і чинники креативності

  • Детермінанти міжтрупових відмінностей

  • Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

  • Вплив статусного рівня на інтелект

  • Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів

  • Специфіка крос-культурних досліджень

  • Культурні відмінності і їх вияви

  • Література