Розумова відсталість і деменція

Диференціальна психологія

Протилежним до інтелектуальної обдарованості полюсом індивідуальних відмінностей є розумова відсталість.

Розумова відсталість - вроджене або набуте недорозвинення когнітивних функцій, кількісні та якісні характеристики якого можуть дуже різнитися.

її слід диференціювати з деменцією (лат. dementia - знищення розуму) - зниженням інтелектуальних функцій. При цьому мають на увазі, що певному захворюванню (наприклад, енцефаліту, епілепсії) передував вищий рівень інтелектуального розвитку. Можна також розглядати деменцію як вторинне зниження інтелекту, що є наслідком хворобливого процесу, який уражує головний мозок. Від цих розладів відрізняють інтелектуальну недостатність, що розвивається внаслідок явної бездоглядності і недостатніх вимог (т. зв. психічний госпіталізм, або дериваційний синдром).

Найважливіші класифікації розумової відсталості і деменції орієнтовані на ступінь тяжкості, причини зниження інтелекту і можливості стимулювання його розвитку.

Класифікація розумової відсталості і деменції залежно від рівня інтелектуального розвитку. Варіанти інтелектуального функціонування розрізняють залежно від показників інтелекту (табл. 3.3). При цьому розглядають весь спектр інтелектуальних здібностей, а не тільки зниження інтелекту.

Перелічені в табл. 3.3 рівні розвитку інтелекту є лише приблизним орієнтиром. Визначення коефіцієнта інтелекту недостатнє для вичерпного опису інтелектуальних здібностей особистості. Певною мірою цьому може допомогти вивчення найважливіших варіантів стану інтелекту:

• 1. Низький інтелект, субдебільність (К} 70-84). Дітям властиві обмежені інтелектуальні можливості, але вони достатньо самостійні в повсякденному житті і часто мають початкову і середню освіту.

• 2. Легка інтелектуальна недостатність (Р70), дебільність ОД 50-69). Такі діти, як правило, відвідують допоміжну школу. їхній практичний інтелект часто вищий, ніж теоретичний, вони здатні до конкретних розумових операцій і засвоєння навчальних навичок.

• 3. Середній ступінь інтелектуального недорозвинення (Р71), імбецильність (19 35-49). Такі діти здебільшого можуть відвідувати спецшколу для осіб із вираженими формами розумової відсталості (практично научу-ваних), де стимулюють розвиток практичних навичок. Вони відстають у психічному розвитку, нездатні до засвоєння соціальних навичок.

Таблиця 3.3

Багатоосьова класифікація психічних розладів у дитячому І підлітковому віці на основі Міжнародної класифікації хвороб МКХ-10.

• 4. Важке інтелектуальне недорозвинення (Г72), виразна імбецильність (І() 20-34). Ці діти частково можуть відвідувати спецшколу для навчання практичним навичкам. Однак у декого з них це викликає великі труднощі, причиною яких часто є супутні дефекти, наприклад паралічі, потворність.

• 5. Найважчий ступінь недорозвинення інтелекту (Р73), 20). У цих дітей зазвичай дуже низька научуваність. У багатьох випадках вони не вміють ні ходити, ні самостійно їсти, говорити, схильні до рухових стереотипів і примітивних реакцій. Вони можуть досягти рівня розвитку півторарічної дитини. їх інтелектуальне функціонування відбувається на сенсомоторному рівні, вони нездатні навчатися за допомогою мови.

Класифікації, що орієнтуються на коефіцієнт інтелекту, мають багато недоліків. Вони не дають змоги точно виміряти рівень розвитку інтелекту за вираженої інтелектуальної недостатності. Наведені в класифікаціях межі Щ є лише грубим орієнтиром, оскільки за різних методів тестування коефіцієнт інтелекту може бути різним у того самого індивіда. Крім того, не лише інтелектуальний рівень впливає на адаптацію розумово відсталої дитини в навколишньому середовищі. Тому необхідно оцінювати й інші форми адаптивної поведінки або особистісні якості, які супроводжують розлад. У бага-тоосьовій класифікації це можливо завдяки наявності різних осей.

Класифікація розумової відсталості і деменції залежно від можливостей розвитку. Залежно від научува-ності було виокремлено дві групи інтелектуального недорозвинення: обмежена научуваність (1(3 приблизно 50-80); ненаучуваність приблизно ЗО-55). Однак вони відображають лише певні аспекти розумової відсталості. Дітям з обох груп властиві:

• тривале об'єктивне зниження научуваності;

• обмежена здібність до систематизації навчального матеріалу;

• уповільнення навчального процесу і обмеженість його в часі;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розумова відсталість і деменція“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади диференціальної психології

  • Зародження науки про індивідуальні відмінності

  • Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології

  • Принципи і методи диференціальної психології

  • Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

  • Психогенетичні методи

  • Історичні методи

  • Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях

  • Математичні методи і продуктивність їх застосування

  • Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження

  • Канали отримання інформації про індивідуальність

  • Вплив середовища і спадковості на людину

  • Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології

  • Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

  • Організм як чинник індивідуальності

  • Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

  • Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей

  • Формальні і змістові властивості індивідуальності

  • Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту

  • Конституційні теорії темпераменту

  • Конституційна типологія особистостей В. Шелдона

  • Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

  • Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка

  • Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  • Психологічні теорії темпераменту

  • Структура темпераменту в теорії В. Русалова

  • Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей

  • Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності

  • Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна

  • Етологія статі

  • Міжстатеві відмінності у психологічних якостях

  • Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

  • Диференціація характеру

  • Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру

  • Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації

  • Типологічний підхід до характеру особистості

  • Особистісні типи

  • Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом

  • Ідіографічний підхід до особистості

  • Факторна структура особистості

  • П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)

  • Диференціальна когнітологія

  • Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

  • Диференціація уявлень і уяви

  • Індивідуальні особливості уваги і пам'яті

  • Стильові характеристики мислення

  • Диференціальна психологія здібностей

  • Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей

  • Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю

  • Типи інтелектуальних здібностей

  • Дивергентні здібності (креативність)

  • Пізнавальні стилі

  • Типи інтелектуальної обдарованості

  • Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості

  • Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості

  • Мудрість як форма інтелектуальної зрілості

  • Геніальність як прояв обдарованості

  • Розумова відсталість і деменція
  • Тестування здібностей особистості

  • Диференціально-психологічні характеристики інтелекту

  • Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту

  • Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення

  • Багатофакторні теорії інтелекту

  • Експериментально-психологічні теорії інтелекту

  • Генетичний підхід до вивчення інтелекту

  • Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту

  • Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту

  • Освітній підхід до вивчення інтелекту

  • Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

  • Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту

  • Регуляційний підхід до розуміння інтелекту

  • Онтологічний підхід до розуміння інтелекту

  • Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей

  • Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

  • Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

  • Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

  • Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості

  • Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей

  • Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів

  • Теорія когнітивного темпу

  • Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

  • Вузькість - широкість категорії

  • Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

  • Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

  • Диференціальна специфіка феномену креативності

  • Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

  • Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту М. Воллаха і Н. Когана

  • Основні концептуальні підходи до креативності

  • Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

  • Механізми і чинники креативності

  • Детермінанти міжтрупових відмінностей

  • Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

  • Вплив статусного рівня на інтелект

  • Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів

  • Специфіка крос-культурних досліджень

  • Культурні відмінності і їх вияви

  • Література