П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)

Диференціальна психологія

Спроба створити факторну теорію особистості була здійснена наприкінці 80-х років XX ст. в межах лексичної моделі, побудованої на основі досліджень Олпорта, Кеттела, Терстоуна. Основна ідея полягала в тому, що всі істотні психологічні і поведінкові відмінності обов'язково фіксуються в мові, а отже, достатньо вивчити побутові і літературні вирази, що стосуються опису людини, її поведінки, рис тощо, щоб бути впевненим у відображенні системотвірного ядра особистості. Однак визначити співвідношення різних характеристик без запровадження вертикального і горизонтального вимірів, які задають основу ієрархії усередині системи особистості, майже неможливо. Модель ґрунтувалася на змінних, що найпопулярніше представлені в мові. "Мовну особистість" уявляли такою, що складається з п'яти найстійкіших факторів. До них належать:

• 1) екстраверсія (включеність) - товариськість, напористість або спокій, пасивність;

• 2) доброзичливість (приємність) - доброта, довірливість, теплота або ворожість, егоїзм, недовірливість;

• 3) сумлінність (надійність) - організованість, ґрунтовність, надійність або безтурботність, недбалість, ненадійність;

• 4) емоційна стабільність - розслаблення, врівноваженість, стійкість або невротизм - нервозність, пригніченість, дратівливість;

• 5) культурність, відкритість до досвіду - спонтанність, креативність або обмеженість, посередність, вузькість інтересів.

П'ятифакторну модель підтвердили і психометричні дослідження. її активно розробляють, тому що виділені фактори мають високу конвергентну валідність. Ця теорія ґрунтується на таких постулатах:

• 1) усіх дорослих людей можна охарактеризувати комбінацією особистісних рис, що впливають на думки, почуття і поведінку (про індивідуальність);

• 2) риси особистості є ендогенними базовими тенденціями (про походження);

• 3) риси розвиваються в дитинстві, остаточно формуються в дорослому віці і зберігають свою незмінність в адаптованих суб'єктів (про розвиток);

• 4) риси організовані ієрархічно, від вузьких і специфічних до широких, більш загальних диспозицій (про структуру).

За змістом і методологічно модель подібна до спеціальної теорії індивідуальності, яку розвивають у вітчизняній психологічній науці. Важливо усвідомлювати, що теорії рис - проміжний між типологічним та ідіографічним (клінічним) підхід до вивчення індивідуальності. Проте будь-яка теорія має свої обмеження евристичних можливостей. Тому, визначивши рису як ситуаційно стійкий прояв, слід і це твердження поставити під сумнів. Кеттел, усвідомлюючи складність прогнозування людської поведінки, пропонував використовувати для цього просте рівняння специфікації:

де R- специфічна реакція людини у відповідь, S - стимулююча ситуація, а Р - структура особистості.

Внесення поправок відображає принципову можливість виділення, вивчення, вимірювання і прогнозування рис особистості.

Для створення цілісної моделі особистості необхідне об'єднання обох тенденцій - "вертикальної" і "горизонтальної". Використання ієрархічної шкали для вимірювання рис у цьому контексті дуже ефективне, але необхідно враховувати й горизонтальні тенденції, що позначають базові джерела класифікації. Вертикальні відносини Між властивостями легко помітити лише у деяких випадках аналізу особистісних властивостей, закодованих у природній людській мові, а горизонтальні - очевидні для багатьох. Тому справою майбутнього є визначення в описі особистості граней, що належать до детальніших, індивідуалізованіших, ніж п'ять базових факторів, ієрархічних рівнів.

На відміну від наголошування на проекції поведінкових особливостей у лексичних закономірностях, у п'ятифакторній моделі враховують, що особистісні шкали розробляли для вимірювання найважливіших індивідуальних відмінностей, виявлених в особистісних теоріях. Автори психометричного підходу - сучасні американські психологи Р. МакКрей і П. Коста - наводять багато даних, що характеризують взаємозв'язки вимірювань Б^М з найважливішими параметрами, загальними для багатьох особистісних шкал, що описують темпераментальні, еволюційні, психопатологічні, мотиваційні, міжособистісні характеристики на основі факторно-аналітичних, типологічних і крос-культурних моделей.

Отже, за результатами психометричного вивчення п'яти базових особистісних факторів можна дійти висновків, що усі досліджувані фактори мають високу конвергентну валідність, підтверджену великою кількістю експериментальних даних; кожний з п'яти факторів має глибоке концептуальне коріння в різних психологічних концепціях; позначені цими факторами риси перспективні для аналізу особистості.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади диференціальної психології

  • Зародження науки про індивідуальні відмінності

  • Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології

  • Принципи і методи диференціальної психології

  • Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

  • Психогенетичні методи

  • Історичні методи

  • Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях

  • Математичні методи і продуктивність їх застосування

  • Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження

  • Канали отримання інформації про індивідуальність

  • Вплив середовища і спадковості на людину

  • Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології

  • Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

  • Організм як чинник індивідуальності

  • Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

  • Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей

  • Формальні і змістові властивості індивідуальності

  • Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту

  • Конституційні теорії темпераменту

  • Конституційна типологія особистостей В. Шелдона

  • Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

  • Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка

  • Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  • Психологічні теорії темпераменту

  • Структура темпераменту в теорії В. Русалова

  • Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей

  • Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності

  • Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна

  • Етологія статі

  • Міжстатеві відмінності у психологічних якостях

  • Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

  • Диференціація характеру

  • Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру

  • Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації

  • Типологічний підхід до характеру особистості

  • Особистісні типи

  • Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом

  • Ідіографічний підхід до особистості

  • Факторна структура особистості

  • П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)
  • Диференціальна когнітологія

  • Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

  • Диференціація уявлень і уяви

  • Індивідуальні особливості уваги і пам'яті

  • Стильові характеристики мислення

  • Диференціальна психологія здібностей

  • Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей

  • Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю

  • Типи інтелектуальних здібностей

  • Дивергентні здібності (креативність)

  • Пізнавальні стилі

  • Типи інтелектуальної обдарованості

  • Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості

  • Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості

  • Мудрість як форма інтелектуальної зрілості

  • Геніальність як прояв обдарованості

  • Розумова відсталість і деменція

  • Тестування здібностей особистості

  • Диференціально-психологічні характеристики інтелекту

  • Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту

  • Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення

  • Багатофакторні теорії інтелекту

  • Експериментально-психологічні теорії інтелекту

  • Генетичний підхід до вивчення інтелекту

  • Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту

  • Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту

  • Освітній підхід до вивчення інтелекту

  • Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

  • Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту

  • Регуляційний підхід до розуміння інтелекту

  • Онтологічний підхід до розуміння інтелекту

  • Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей

  • Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

  • Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

  • Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

  • Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості

  • Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей

  • Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів

  • Теорія когнітивного темпу

  • Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

  • Вузькість - широкість категорії

  • Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

  • Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

  • Диференціальна специфіка феномену креативності

  • Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

  • Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту М. Воллаха і Н. Когана

  • Основні концептуальні підходи до креативності

  • Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

  • Механізми і чинники креативності

  • Детермінанти міжтрупових відмінностей

  • Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

  • Вплив статусного рівня на інтелект

  • Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів

  • Специфіка крос-культурних досліджень

  • Культурні відмінності і їх вияви

  • Література