Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення

Диференціальна психологія

У межах розуміння інтелекту як цілісності було розроблено теорії інтелекту як єдиної здібності (дво-факторну терію), ієрархічні теорії. Теорію інтелекту як єдиної здібності сформулював Ч. Спірмен. Вона ґрунтується на наявності позитивних кореляційних зв'язків між результатами виконання різних інтелектуальних тестів. Відсутність цих зв'язків у певному дослідженні Спірмен пояснював впливом помилок вимірювання. На його думку, спостережувані кореляції завжди нижчі теоретично очікуваних, а ця відмінність є функцією надійності корельованих тестів. Якщо відкоригувати цей ефект послаблення, величина зв'язків наближатиметься до одиниці.

Основою зв'язку окремих тестів є наявність у кожному з них загального фактора інтелекту (ц). Крім фактора § було виокремлено фактор з, що характеризує специфіку кожного тесту. З огляду на це теорію названо двофакторною теорією інтелекту.

Спірмен вважав, що фактор g - це і є власне інтелект, сутність якого зводиться до індивідуальних відмінностей у розумовій енергії.

Проаналізувавши тести, які найяскравіше представляли загальний фактор, Спірмен дійшов висновку, що рівень розумової енергії проявляється в здатності виявляти зв'язки і співвідношення між елементами власних знань і елементами змісту тестової задачі. Подальші дослідження довели, що максимальне навантаження за фактором g мали такі тести: прогресивні матриці Равена, виявлення закономірності в послідовності цифр або фігур, вербальні аналогії, класифікація фігур, розуміння тексту тощо. Отже, Спірмен зміг розмежувати рівневі властивості інтелекту (показники сформованості основних сенсорно-перцептивних і вербальних функцій) і його комбінаторні властивості (показники здібності виявляти імпліцитно задані в певному змісті зв'язки). Так, уперше було поставлено проблему репродуктивних і продуктивних аспектів інтелектуальної діяльності. Надалі цей підхід розробляли Р. Кеттел, Ф. Вернон, Л. Хамфрейс та ін.

Модель інтелекту К. Спірмена

Рис. 3.1. Модель інтелекту К. Спірмена

Висока кореляція між групами подібних за змістом тестів змушувала визнати наявність здібностей, що різнилися між собою, а це не поєднувалося з ідеєю єдиної основи всіх видів інтелектуальної діяльності, тому погляди Спірмена зазнали критики.

Р. Кеттел, використовуючи великий набір тестів і процедуру факторного аналізу (техніку похилої ротації), отримав певну кількість первинних факторів. Ці дані він узяв як основу для факторного аналізу другого порядку і зміг описати п'ять вторинних факторів. Два з них характеризують g-фактор Спірмена, але вже розділений на такі компоненти:

• 1) gс - кристалізований інтелект, представлений тестами на запас слів, читання, врахування соціальних нормативів та. ін. Він є результатом освіти і різних культурних впливів; його основна функція полягає в накопиченні та організації знань і навичок;

• 2) gf - поточний інтелект, представлений тестами на виявлення закономірності у ряді фігур і цифр, обсяг оперативної пам'яті, просторові операції тощо. Характеризує біологічні можливості нервової системи. Його основна функція - швидко і точно обробляти поточну інформацію.

За Кеттелом, ці два інтелекти мають різні механізми. Згодом з'ясувалося, що поділ загального інтелекту на два типи досить умовний. За даними Кеттела, фактори gс і gf корелювали між собою на рівні г - 0,4- 0,50, причому в ці фактори приблизно з однаковим значенням входили одні й ті самі тести, що виявляють здібність до встановлення семантичних зв'язків (тест аналогій і тест формальних суджень). Л. Хамфрейс, реінтерпретувавши дані Кеттела, отримав єдиний інтелектуально-освітній фактор, який охоплює gс і gf.

Отже, Кеттел виокремив два складники в роботі інтелекту: один зумовлений особливостями будови і функціонування головного мозку, другий - впливом навколишнього середовища. Проте, з урахуванням факту взаємозалежності gс і gf (характерно, що ці два виміри найвище корелюють в осіб, що мають подібний освітній і культурний рівень), знову було порушено питання про природу певного загального механізму, котрий зумовлює наявний рівень як gс, так і gf. Дослідження Кеттела довели складнішу будову інтелекту (рис. 3.2), що змушувало повернутися до ідеї загального інтелекту вже в іншій інтерпретації.

Крім цих базових інтелектуальних здібностей Кеттел ідентифікував додаткові фактори:

• 1) gv - візуалізація (здібність маніпулювати образами під час вирішення дивергентних задач);

• 2) gт - пам'ять (здібність зберігати і відтворювати інформацію);

• 3)gs - швидкість (здібність підтримувати високий темп інтелектуальної діяльності).

Зразок завдань тесту CFIT

Дж. Равен, працюючи над проблемою джерел розумової відсталості і використовуючи при цьому інтелектуальну шкалу Стенфорд - Біне, відзначив її громіздкість і складність інтерпретації отриманих результатів. Він вважав, що розумові здібності охоплюють продуктивний компонент (здатність виявляти зв'язки і відносини, робити висновки, безпосередньо не представлені в заданій ситуації) і репродуктивний (здатність використовувати минулий досвід і засвоєну інформацію).

Намагаючись знайти спосіб вимірювання продуктивних можливостей інтелекту, Равен створив тест "Прогресивні матриці", орієнтований на діагностування здібності до виявлення закономірностей в організації серій геометричних фігур, що послідовно ускладнюються (рис. 3.3). Равен вважав, що він дає змогу вимірювати здібності до систематизованого мислення. Діагностовані за допомогою цих матриць продуктивні властивості інтелекту набагато придатніший для прогнозування інтелектуальних досягнень людини порівняно з репродуктивними властивостями, діагностованими за допомогою вербальних тестів на зразок тесту запасу слів. Згодом результати тесту "Прогресивні матриці" стали інтерпретувати як показники здібності до научуваності на основі узагальнення (концептуалізації) власного досвіду за відсутності вказівок ззовні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади диференціальної психології

  • Зародження науки про індивідуальні відмінності

  • Становлення концептуальних ідей, завдань, методів і напрямів диференціальної психології

  • Принципи і методи диференціальної психології

  • Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології

  • Психогенетичні методи

  • Історичні методи

  • Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях

  • Математичні методи і продуктивність їх застосування

  • Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження

  • Канали отримання інформації про індивідуальність

  • Вплив середовища і спадковості на людину

  • Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології

  • Людина як представник біологічного виду Homo sapiens

  • Організм як чинник індивідуальності

  • Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

  • Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей

  • Формальні і змістові властивості індивідуальності

  • Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту

  • Конституційні теорії темпераменту

  • Конституційна типологія особистостей В. Шелдона

  • Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

  • Уявлення про темперамент Г.-Ю. Айзенка

  • Спеціальні типи вищої нервової діяльності за І. Павловим

  • Психологічні теорії темпераменту

  • Структура темпераменту в теорії В. Русалова

  • Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей

  • Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності

  • Еволюційна теорія статевого диморфізму В. Геодакяна

  • Етологія статі

  • Міжстатеві відмінності у психологічних якостях

  • Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок

  • Диференціація характеру

  • Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру

  • Акцентуації характеру як реакція особистості на фрустрації

  • Типологічний підхід до характеру особистості

  • Особистісні типи

  • Класифікація психологічних типів за К.Г Юнгом

  • Ідіографічний підхід до особистості

  • Факторна структура особистості

  • П'ятифакторна модель вивчення особистості (РРМ)

  • Диференціальна когнітологія

  • Психомоторні стилі як комплекс форм моторної активності

  • Диференціація уявлень і уяви

  • Індивідуальні особливості уваги і пам'яті

  • Стильові характеристики мислення

  • Диференціальна психологія здібностей

  • Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей

  • Зв'язок здібностей із їх задатками і обдарованістю

  • Типи інтелектуальних здібностей

  • Дивергентні здібності (креативність)

  • Пізнавальні стилі

  • Типи інтелектуальної обдарованості

  • Психічні механізми компетентності, таланту і мудрості як форм інтелектуальної обдарованості

  • Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості

  • Мудрість як форма інтелектуальної зрілості

  • Геніальність як прояв обдарованості

  • Розумова відсталість і деменція

  • Тестування здібностей особистості

  • Диференціально-психологічні характеристики інтелекту

  • Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту

  • Теорії, що грунтуються на розумінні інтелекту як цілісного утворення
  • Багатофакторні теорії інтелекту

  • Експериментально-психологічні теорії інтелекту

  • Генетичний підхід до вивчення інтелекту

  • Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту

  • Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту

  • Освітній підхід до вивчення інтелекту

  • Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

  • Функціонально-рівневий підхід до розуміння інтелекту

  • Регуляційний підхід до розуміння інтелекту

  • Онтологічний підхід до розуміння інтелекту

  • Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей

  • Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей

  • Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту

  • Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності

  • Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості

  • Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей

  • Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів

  • Теорія когнітивного темпу

  • Психологічна характеристика основних когнітивних стилів

  • Вузькість - широкість категорії

  • Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності

  • Когнітивні стилі у структурі індивідуальності

  • Диференціальна специфіка феномену креативності

  • Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту

  • Концепція взаємозв'язку креативності та інтелекту М. Воллаха і Н. Когана

  • Основні концептуальні підходи до креативності

  • Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю

  • Механізми і чинники креативності

  • Детермінанти міжтрупових відмінностей

  • Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище

  • Вплив статусного рівня на інтелект

  • Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів

  • Специфіка крос-культурних досліджень

  • Культурні відмінності і їх вияви

  • Література