Суттєві нововведення у правове регулювання ПСБЮ здійснено Лісабонським договором 2007 р.
Лісабонський договір про Європейський союз здійснює переоцінку цінностей ЄС, змінюючи порядок переліку цінностей та завдань Союзу, закріплений у ст. 2 Договору про Європейський союз (у редакції Амстердамського договору), ставлячи окремі цінності та цілі "вище" інших. Так, "збереження й розвиток Союзу як простору свободи, безпеки та юстиції..." переміщається з четвертої позиції у шкалі цінностей на другу.
Відповідно до ст. 63 Лісабонського договору про функціонування ЄС Підрозділ IV (щодо віз, притулку, міграції та інших політик, пов'язаних зі свободою руху осіб) Договору про створення Європейського співтовариства замінює Підрозділ IV під назвою "Простір свободи, безпеки та юстиції", який включає такі частини: загальні положення; політика у сферах прикордонного контролю, притулку та імміграції; судова співпраця в цивільних справах; судова співпраця у кримінальних справах; поліцейська співпраця.
Статтею 61 Договору про функціонування ЄС закріплено, що "Союз є простором свободи, безпеки та юстиції, де шановано засадничі права та враховано різні правові традиції та правові системи держав-членів", а далі перелічено заходи для забезпечення кожної із складових цього простору.
Скасування Лісабонським договором "піларної" структури ЄС поклало край прийняттю паралельних законодавчих актів у рамках першої та третьої опор та поділу процесу прийняття рішень, а також спростило ведення переговорів та укладення угод з третіми державами. Встановлення єдиних правових меж формування ПСБС, дає змогу ЄС діяти в межах Союзу та за його межами як єдиному суб'єкту з єдиним набором правових інструментів.
Скасування поділу на опори дає змогу діяти ЄС як єдиній інституційній структурі, забезпечуючи узгодженість і безперервність діяльності, спрямованої на досягнення цілей Союзу, і, водночас, шанування та розвиток acquis commmautaire.
Відповідно до ст. 68 Договору про функціонування ЄС Європейська Рада як провідний політичний орган Європейського союзу визначає стратегічні настанови законодавчого та оперативного планування в межах ПСБЮ.
Крім цього, Рада ЄС ухвалює заходи, що забезпечують адміністративну співпрацю дотичних служб держав-членів у сфері СБЮ, а також цих служб та Комісії. Рада діє на пропозицію Комісії та після консультації з Європейським парламентом (ст. 74 ДФЄС). Водночас акти у сфері судової співпраці у кримінальних справах та поліцейській співпраці, а також заходи, що забезпечують адміністративну співпрацю у сфері СБЮ, належить ухвалювати на пропозицію Комісії чи з ініціативи чверті держав-членів. Це свідчить про збереження у Лісабонському договорі "рудиментів "піларної" структури.
Відповідно до ст. 71 Договору про функціонування ЄС передбачено створення в рамках Ради ЄС постійного комітету з метою забезпечення в межах Союзу сприяння та зміцнення оперативної співпраці у сфері внутрішньої безпеки. Такий комітет покликаний допомагати та координувати діяльність компетентних органів держав-членів. Про засідання комітету мають бути проінформовані Європейський парламент та національні парламенти держав-членів.
Істотних змін зазнає законодавча гілка влади ЄС. Законодавча інституція ЄС – Європарламент отримує право на участь у спільній з Радою ЄС (так звана процедура "спільного рішення") розробці та ухваленні законодавчих актів, зокрема у сфері СБЮ.
Також розширюється роль національних парламентів держав- членів ЄС. Що стосується сфери СБЮ, то відповідно до ст. 69 Договору про функціонування ЄС національні парламенти держав-членів забезпечують відповідність законодавчих пропозицій та ініціатив у сфері судової співпраці в кримінальних справах та поліцейської співпраці з принципом субсидіарності, відповідно до положень, закладених у Протоколі про застосування принципів субсидіарності та пропорційності.
Що стосується юрисдикції Суду ЄС у сфері ПСБЮ, то відповідно до ст. 267 зазначеного Договору, Суд ЄС має право виносити попередні висновки (преюдиційна процедура), зокрема у сфері свободи, безпеки та юстиції, стосовно: тлумачення Договору про функціонування ЄС; чинності та функціонування актів інституцій ЄС.
Крім цього, згідно зі статтями 259–260 Договору про функціонування ЄС Суд ЄС наділений юрисдикцією щодо розгляду справ (які може подавати як Комісія, так і будь-яка держава-член) про невиконання державою-членом своїх зобов'язань відповідно до положень Підрозділу IV ("Простір свободи, безпеки та юстиції") Договору про функціонування ЄС. При цьому, якщо Суд ЄС визнає, що таке невиконання мало місце, він може накласти на цю державу-члена сплату твердої суми чи пені (у межах, які визначила Комісія).
Водночас у Договорі зазначається, що, здійснюючи компетенцію щодо положень у сфері судового співробітництва у кримінальних справах та поліцейського співробітництва, Суд ЄС не має юрисдикції контролювати чинність чи пропорційність операцій поліції чи інших правоохоронних органів держави-члена чи виконання обов'язків держави-члена стосовно підтримування правопорядку та забезпечення внутрішньої безпеки (ст. 276 Договору про функціонування ЄС).
Відповідно до ст. 265 ДФЄС держави-члени та установи ЄС можуть подати позов до Суду ЄС про бездіяльність інститутів, органів, служб та агенцій ЄС. У свою чергу ст. 263 передбачено повноваження Суду ЄС переглядати правомірність законодавчих актів, актів Ради, Комісії (окрім рекомендацій та висновків), а також актів Європарламенту, органів, служб та агенцій Союзу, що мають правові наслідки для третіх сторін (зокрема фізичних осіб).
Що стосується інструментарію співробітництва у сфері СБЮ, Лісабонський договір передбачив регулювання ПСБЮ, зокрема співробітництва поліції та судів держав-членів у кримінально-правовій сфері шляхом ухвалення європейських регламентів директив та рішень, які на відміну від рамкових рішень (інструментарію, запровадженого Амстердамським договором), мають верховенство над національним правом та силу закону в державах-членах ЄС.
З метою використання всіх можливостей, які відкриває Лісабонський договір щодо зміцнення ПСБЮ, 11 грудня 2009 р. на засіданні Європейської Ради було прийнято Стокгольмську програму "Відкрита та безпечна Європа на службі та захисті громадян", термін дії якої – 2010–2014 pp., а також План дій щодо імплементації Стокгольмської програми.
Зазначена багаторічна програма має на меті розвиток ПСБЮ, який відповідає потребам та інтересам людей, що проживають на території ЄС. Це зумовлює визначення Стокгольмською програмою шести політичних пріоритетів: "сприяння громадянству та забезпеченню фундаментальних прав" (ПСБЮ має бути єдиним простором, в межах якого забезпечуються фундаментальні права та допомога особливо уразливим категоріям людей, реальні можливості отримання громадянства ЄС, а також продовжується розширення Шенгенського простору); "Європа: права та справедливості" (створення простору юстиції має бути спрямоване на усунення існуючого фрагментарного підходу, запровадження механізмів, які спрощують доступ до правосуддя та усувають бар'єри на шляху вільного руху судових рішень); "Європа, що захищає" (передбачається розробка стратегії внутрішньої безпеки, яка має сприяти посиленню захисту громадян, зокрема, від організованої злочинності, тероризму та інших загроз); "доступ до Європи у глобалізованому світі" (забезпечення раціонального та ефективного доступу таких категорій громадян, як бізнесмени, туристи, студенти, працівники, особи, які потребують міжнародного захисту та інших категорій, що мають законний інтерес до такого доступу); Європа відповідальності, солідарності та партнерства у сфері міграції та притулку (розвиток далекоглядної спільної міграційної політики визначається пріоритетною сферою політики); "роль Європи у глобалізованому світі – зовнішній вимір" (наголошується на необхідності інтеграції політики у сфері свободи, безпеки та юстиції у загальні політики ЄС та, передусім, у всі аспекти зовнішньої політики ЄС).
Отже, заснування та розвиток простору свободи, безпеки та юстиції в рамках ЄС – це складний та тривалий процес. З набранням чинності Лісабонським договором завершується поступовий перехід сфер "свободи", "безпеки" та "юстиції" з міжурядової співпраці (відповідно до Маастрихтського договору) до компетенції "функціонування Європейського союзу" (який наділений міжнародною правосуб'єктністю). Підпорядкування ПСБЮ цілям та принципам діяльності Європейського союзу – це не формальне скасування "піларної" структури, а цілий комплекс інституційних та процедурних реформ, які дають змогу ЄС: встановити єдині правові рамки та інституційну структуру формування ПСБЮ; покласти край прийняттю паралельних законодавчих актів ЄС; запровадити єдину, ефективну процедуру прийняття рішень; спростити ведення переговорів та укладення угод з третіми державами; діяти в межах Союзу та за його межами як єдиному суб'єкту з єдиним набором правових інструментів. За таких умов Лісабонський договір сприятиме більш доступній, ефективній, відкритій та демократичній діяльності ЄС у сфері СБЮ.
Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу“ на сторінці 2. Приємного читання.
