Спосіб залякування (ініціювання страху) полягає у формуванні станів неспокою, депресії або апатії, пробудження страху перед реальною або уявною загрозою, а також перед невідомістю.
Зупинимося на деяких видах страху докладніше. За ступенем реальності загрози розрізняється страх перед реальною І вигаданою небезпекою. Слід зазначити, що страх перед реальною небезпекою (допустимо, перед загрозою смерті або каліцтва) глибший, тому що базується на певному бойовому або життєвому досвіді. Страх перед вигаданою небезпекою також може істотно знизити морально-психологічний стан особистості.
За ступенем усвідомлення загрози розрізняють страх перед усвідомленою, невизначеною небезпекою і перед невідомістю. У ході спостереження за поведінкою індивідів у період бойових дій було відзначено, що чим глибше вони усвідомлюють небезпеку, що насувається, тим більше можливостей для локалізації почуття страху й психологічної підготовки до усунення загрози. Солдатові страшні снаряди супротивника. Він іде в безпечне місце, веде вогонь, не біжить через страх, а вміло уникає небезпеки.
Найбільший страх відчувається перед невизначеною або невідомою небезпекою (тривогою), з якою об'єкт впливу раніше не зустрічався або не має уявлення про небезпеку. Страх перед невідомістю значно знижує бойові можливості військ. Солдати можуть переконатися, що вони уявно піддалися зараженню, якщо зброя масового ураження не застосовувалася. Вже через початкові потрясіння можуть з'явитися ознаки, які нагадують реальні симптоми ураження (слабість, сліпота, нудота), а також острах уживати "заражену" їжу й воду.
Так, у ході вторгнення у Тибет, китайська армія ефективно використовувала прийом "залякування невідомою загрозою".
18 жовтня 1950 р. передові загони китайської армії досягли фортеці Чамдо (гарнізон 3000 воїнів). Бійці, що оборонялися, очікували штурму, але штурму не було. Уночі тібетці прокинулися від вибухів петард та тріскачок і побачили траси ракет. Це призвело до виникнення паніки, що доповнилася домислами й чутками. Начальник гарнізону залишив фортецю, війська пішли за генералом. У ту ніч не було зроблено жодного пострілу. Показати супротивникові будь-що невідоме, здивувати його є переконливим аргументом для його залякування. "Подив.., - за словами М. І. Сєченова, - рідня страху. Ним часто починається ... страх".
Ще одним способом психологічного впливу є емоційне придушення.
Емоційне придушення - спосіб психологічного впливу, що використовується з метою формування в особистості астенічних станів: тривоги, депресії, апатії. Кінцева мета емоційного придушення особистості - паралізація її волі і бездіяльність.
При здійсненні інформаційно-психологічного впливу, залякування й емоційне придушення часто застосовуються комплексно. Залякування спрямоване насамперед на ініціювання реакції страху, паніки серед людей з метою викликати певну поведінку індивіда. Емоційне придушення спрямоване на виклик астенічних станів тривоги, депресії, апатії і, зрештою, бездіяльність особистості та нездатність нею адекватно сприймати дійсність.
Тривога - емоційний стан, що виникає в ситуаціях з невідомим наслідком і пов'язаний з очікуванням несприятливого розвитку подій. Тривога проявляється як безпорадність, невпевненість в собі, безсилля перед зовнішніми факторами з перебільшенням їх могутності й небезпечності.
Депресія - афективний емоційний стан, який характеризується негативним тлом. Людина в стані депресії зазнає важких, нестерпних переживань пригніченості, туги, відчаю. її потяги, мотиви, вольова активність, самооцінка дуже знижені. Зміненим виявляється й відчуття часу, який спливає нестерпно довго. Для поведінки людей у стані депресії є характерними уповільненість, безініціативність, швидка втомлюваність, що в сукупності призводить до раптового падіння життєдіяльності.
Апатія - емоційний стан, що виникає внаслідок утрати перспективи, емоційного придушення, втрати віри в кінцеву мету, керівництво, успіх кампанії і т. ін. Апатія викликає емоційну пасивність, байдужість до навколишнього середовища, знижує фізичну й психічну активність.
Емоційне придушення часто застосовується військами проти мирного населення. Так, у 1982 р. у ході операції військ Ізраїлю
"Мир для Галілеї" на території Лівану здійснювалося емоційне придушення жителів за допомогою "турбуючих дій": безупинне ревіння двигунів, реактивних винищувачів, що переборюють звуковий бар'єр в межах невисокої відстані над містом, тримав людей у постійній напрузі. При цьому безпосереднього бомбардування міст не проводилося.
Маніпуляція - спосіб психологічного впливу, що використовується для досягнення одностороннього виграшу за допомогою прихованого спонукання будь-кого до здійснення певних дій. Можна й визначити поняття "маніпуляція" як вид застосування влади, при якій той, хто володіє нею, впливає на поведінку інших, не розкриваючи характеру очікуваної поведінки.
Для маніпуляції важливо створити ілюзію незалежності об'єкта від стороннього впливу, самостійності прийнятих рішень і дій. Тому особливе значення має мистецтво маніпулювання, рівень володіння навичками й прийомами. Одна з найбільш важливих особливостей маніпулювання - утаємниченість впливу. Спроба маніпуляції лише тоді має шанси на успіх, коли факт впливу не усвідомлюється об'єктом і кінцева мета йому не відома. Можна маніпулювати, граючи і на певних недоліках людини, але вона не повинна знати про це.
Цей спосіб психологічного впливу стоїть трохи осторонь від перерахованих вище. Він розрахований не стільки на груповий об'єкт, скільки на індивідуальну роботу з конкретною людиною. Використання маніпуляції не обмежується воєнним часом, періодами загострення міждержавних відносин і т. ін.
Таким чином, психологічний вплив містить у собі сукупність методів, видів і способів, уміле використання яких дозволяє ефективно впливати на поведінку аудиторії. Вплив на емоційну сферу свідомості об'єкта є важливою складовою інформаційно-психологічного впливу.
Для реалізації інформаційно-психологічного впливу на індивідуальну, групову і масову свідомість використовуються такі джерела, канали поширення й технології (засоби):
• o засоби масової інформації та спеціалізовані засоби інформаційно-пропагандистської спрямованості;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості“ на сторінці 8. Приємного читання.
