• o графічні або образотворчі: графіки, креслення, плани, схеми, карти;
• o аудіовізуальні: звуко- та відеозапис, кінофільм, діапозитив, фотографія.
Розповсюдження інформаційних матеріалів ведеться спеціальними підрозділами спецслужб та (або) за їх матеріалами - засобами масової інформації.
"Інформаційна зброя" найбільшу небезпеку становить через те, що її застосування має знеособлений характер і легко маскується під заходи захисту. А в разі створення програмних продуктів у великому обсязі, неважко утворити зони по декілька команд, які під час експлуатації програмної системи сформуються в дефект будь-якого типу. Крім того, така зброя дозволяє навіть вести наступальні дії анонімно, без оголошення війни.
Заборонити розроблення й використання інформаційної зброї, як це зроблено щодо хімічної й бактеріологічної зброї, є маловірогідним. Обмежити зусилля багатьох країн у формуванні єдиного глобального інформаційного простору також неможливо.
Поява інформаційної зброї змінила погляди на способи ведення війни й можливий характер війн майбутнього. Ефект від застосування такої зброї порівнюється з ефектом від застосування зброї масового ураження, а вартість значно нижча; вона повніше, ніж традиційна зброя, відповідає зростаючим тенденціям у досягненні державами своїх політичних цілей без прямого використання чисельних армій і безпосереднього знищення живої сили противника.
На сьогодні, в результаті усвідомлення можливостей інформаційної зброї, з'явився термін "Strategic Information Warfare" - "стратегічне інформаційне протиборство".
Інформаційне протиборство, на думку американських фахівців корпорації "Ренд", являє собою "використання державами глобального інформаційного простору й Інфраструктури для проведення стратегічних воєнних операцій і зменшення впливу на власний інформаційний ресурс".
Відмінною ознакою його є класифікація на перше та друге покоління.
Завданням інформаційного протиборства першого покоління є:
• o вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного й військового керування;
• o ведення радіоелектронної боротьби;
• o одержання розвідувальної інформації через перехоплення і розшифрування інформаційних потоків, переданих каналами зв'язку, а також побічними випромінюваннями;
• o здійснювання несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів з наступним їх спотворенням або розкраданням;
• o формування і масове поширення інформаційними каналами противника або глобальними мережами дезінформації для впливу на оцінки, наміри осіб, що приймають рішення;
• o одержання інформації через перехоплення відкритих джерел інформації.
Інформаційне протиборство другого покоління передбачає трохи інший підхід. Ми розглядали його у розділі 1.2 (див. завдання інформаційної війни).
Слід зазначити, що з кінця 1990-х pp. основною тенденцією в розвитку розуміння ролі й місця інформаційного протиборства серед фахівців корпорації "Ренд" є усвідомлення того факту, що стратегічне інформаційне протиборство є самостійним, принципово новим видом стратегічного протиборства, здатним розв'язувати конфлікти без застосування збройної сили.
Важливо, що директивою президента PDD-68 від ЗО січня 1999 р. Білий дім створив нову структуру International Public Information Group (ІРІ), серед завдань якої є професійне використання розвідувальної інформації з метою здійснення впливу "на емоції, мотиви, поведінку іноземних урядів, організацій та окремих громадян".
Таким чином, американські фахівці вважають цілком можливим досягнення в близькому майбутньому суттєвої переваги в інформаційній боротьбі, що, на їх думку, дозволить успішно розв'язувати конфліктні ситуації на свою користь без збройного втручання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості“ на сторінці 4. Приємного читання.
