• o обов'язкові умови захисту інформації при наданні послуг передачі даних, зокрема з використанням Інтернету;
• o механізми проведення моніторингу мереж передачі даних виключно на засадах національного та міжнародного законодавства, зокрема положень резолюцій Ради Європи Ептороl 98;
• o обов'язкове збереження Інтернет-провайдерами відомостей про Інтернет-трафік протягом півроку та надання інформації про нього за рішенням суду.
На сьогодні однією із загроз у сфері інформаційної безпеки в Україні є незаконне виробництво, поширення та продаж спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (СТЗ). Стрімкий розвиток інформаційних технологій дає змогу спрогнозувати кількісне і якісне зростання злочинності у сфері високих технологій, зокрема злочинів з використанням спеціальних технічних засобів.
Враховуючи викладене, з метою протидії незаконному обігу та використанню СТЗ пропонуємо:
• 1. Встановити кримінальну відповідальність за несанкціоновану торгівлю, виробництво та розроблення СТЗ (чинним законодавством передбачено відповідальність за незаконне використання, придбання або зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації - ст. 359 КК України та ст. 195-5 КУпАП).
• 2. Обмежити кількість державних структур, до складу яких входять підрозділи технічного документування - залишити право мати такі підрозділи лише СБ України.
• 3. Запровадити обов'язкове ліцензування ДССЗІ електронно-обчислювальної техніки для організацій, підприємств, установ, де обробляється інформація з обмеженим доступом, яка є власністю держави, (ІзОД). Посилити контроль за дотриманням вимог щодо категорування технічного обладнання та приміщень, де проводиться обробка ІзОД.
• 4. Розглянути можливість регулярного проведення ДССЗІ перевірок об'єктів, де обробляється ІзОД, яка є власністю держави;
• 5. СБ України організувати тісну взаємодію з органами МВС, Державної митної служби, СЗР та ГУР МО (Головним управлінням розвідки Міністерства оборони) України з метою виявлення каналів незаконного ввезення в державу СТЗ іноземного виробництва.
Транснаціональний характер комп'ютерної злочинності зумовив прийняття та ратифікацію країнами-членами Ради Європи Конвенції про кіберзлочинність, прийнятої 23 листопада 2001 р. (далі Конвенція). Україна ратифікувала її у вересні 2005 року. Отже, українське законодавство (зокрема, норми чинного КК України) згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України, повинно бути приведено у відповідність до її положень. Вважаємо за необхідне висунути такі пропозиції з удосконалення українського законодавства з протидії кіберзлочинності:
1. Розділ XIV Кримінального кодексу України "Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації" потребує розмежування на окремі групи. Злочини, безпосереднім об'єктом яких є інформація з обмеженим доступом, доцільно помістити в окремий розділ (це буде відповідати положенням Конвенції), або об'єднати з розділом XVI (скоригувавши при цьому назву розділу XIV, виключивши слова "охорони державної таємниці"). Відповідно назву розділу пропонується викласти в такій редакції: "Злочини проти інформаційної безпеки".
При конструюванні диспозицій статей зазначеного розділу слід використовувати кримінально-правові норми бланкетного характеру, що дозволить значно скоротити чисельність статей у межах розділу та уникнути необхідності постійної синхронізації норм кримінального та Інформаційного законодавства.
• 2. В новий розділ "Злочини проти інформаційної безпеки" КК України включити норми про відповідальність за:
– o умисне перехоплення технічними засобами, без права на це, інформації шляхом фіксації електромагнітних випромінювань комп'ютерної системи, яка містить в собі такі дані (ст. З Конвенції);
– o умисне несанкціоноване уведення, зміні, знищення або приховування комп'ютерних даних, яке призводить до створення недійсних даних (ст. 7 Конвенції).
• 3. Доповнити чинні КК України та КУпАП України нормами, які б передбачали відповідальність юридичних осіб, якщо злочинне діяння вчинено в їхніх інтересах відповідно до ст. 12-13 Конвенції (наприклад, розповсюдження вірусів в інтересах організації-власника та розробника антивірусних програм, загальні підстави відповідальності за яке передбачені ст. 361-1 КК України). За вчинення таких діянь вбачається за можливе передбачити штраф, позбавлення ліцензії на право заняття окремими видами діяльності або ліквідацію юридичної особи. Як підставу для розмежування злочинів і адміністративних правопорушень, а також диференціації покарань можна використати граничну межу розмірів збитків, спричинених діянням (наприклад, збитки на суму 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Отже, ефективна реалізація нових норм вітчизняного законодавства потребує вжиття відповідних організаційних заходів, зокрема:
• o розвитку з огляду на транснаціональний характер комп'ютерних злочинів міжнародної взаємодії правоохоронних та спеціальних органів у цій сфері;
• o створення спільного для правоохоронних органів обліку осіб (фізичних та юридичних), які робили спроби або без установленого дозволу проникали в комп'ютерні системи, а також причетних до інших правопорушень у сфері інформаційних технологій;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері“ на сторінці 5. Приємного читання.
