Зазначену ознаку довгостроковості може і повинно забезпечити законодавче регулювання найважливіших суспільних відносин. При цьому необхідно виходити із спрямованості нормативно-правових актів на досягнення практичного результату - формування ефективного механізму забезпечення інформаційної безпеки. Останній є системою взаємопов'язаних елементів, які забезпечують захист та розвиток інформаційного простору відповідно до національних інтересів.
У цьому механізмі повинні бути враховані національні інтереси в інформаційному середовищі, внутрішні та зовнішні загрози цим інтересам і передбачена система засобів із виявлення та нейтралізації загроз.
З огляду на структуру інформаційного середовища (простору) забезпечення інформаційної безпеки передбачає захист таких елементів:
• o інформації з обмеженим доступом;
• o систем і засобів передавання та зберігання інформації;
• o інформаційного простору від поширення інформації, зміст якої через неповноту, недостовірність тощо суперечить національним інтересам держави.
До елементів системи забезпечення інформаційної безпеки (у вузькому розумінні) відносяться:
• o нормативно-правові акти, які регламентують суспільні відносини в інформаційній сфері та встановлюють юридичну відповідальність у випадку їх порушення;
• o державні та недержавні організації, які забезпечують продукцією ринок інформаційних послуг (ЗМІ, інформаційні агенції, служби, аналітичні та дослідні організації, власники каналів електронного зв'язку, Інтернет-провайдери, кіноіндустрія та індустрія розваг тощо);
• o сукупність спеціально уповноважених органів держави, які контролюють дотримання інформаційного законодавства (окремі підрозділи СБУ, Міністерство транспорту та зв'язку, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет телебачення і радіомовлення України,
Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, органи прокуратури);
o практична діяльність зазначених суб'єктів, спрямована на розвиток вітчизняного інформаційного простору.
У широкому розумінні до системи забезпечення Інформаційної безпеки необхідно віднести Верховну Раду України та її законодавчу діяльність, Президента України, регуляторні та контролюючі державні органи, споживачів інформації та інших суб'єктів.
Правове регулювання у сфері інформаційної безпеки буде тією чи іншою мірою стосуватися закріплених у Конституції прав особи на інформацію, положень про демократичний устрій, плюралізм думок тощо, законодавства про інформацію, про забезпечення національної (державної) безпеки, охорону державної та комерційної таємниці, діяльність засобів масової інформації, інтернету, а також питань захисту інформації з обмеженим доступом.
Пропозиції щодо вдосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки держави:
• 1. Доцільним убачається об'єднання (інкорпорації чи коди* фікації) нормативних актів, які регламентують інформаційну діяльність в Україні:
– o Закон України "Про інформацію";
– o Закон України "Про телебачення і радіомовлення";
– o Закон України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України";
– o Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні";
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері“ на сторінці 2. Приємного читання.
