Ісламська Республіка Пакистан

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

Фахівці з контролю за розповсюдженням зброї масового ураження і технологій її виробництва вважають, що допомогу в створенні ядерної зброї Пакистану надав Китай. Так, відомо, що поблизу пакистанської столиці за сприяння китайців завершено будівництво заводу з виробництва ракет "Хафт 3". У співробітництві з пакистанськими партнерами китайське керівництво виходить із того, що для КНР основним суперником є Індія, воєнний та економічний потенціал якої останніми роками нарощує свою потужність.

У 1997 р. Наваз Шаріф зробив заяву напередодні своєї поїздки до США, де на зустрічі із тодішнім президентом Б. Клінтоном планувалося обговорення перспектив приєднання Пакистану до

Договору про всебічну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ). З часу як Китай приєднався до ядерного клубу, його склад не змінювався: КНР, Росія, США, Франція, Велика Британія. Державам п'ятірки належало якимось чином реагувати на демарші Пакистану та Індії.

Ісламабад, зокрема, розпочав розробку власних ядерних технологій у відповідь на проведення Індією у 1974 р. випробування ядерного вибухового пристрою. На думку пакистанських учених-атомників, саме ядерні дослідження не дозволили з 1971 р. розгорітися жодній війні з Індією. Відіграло відповідну роль і розміщення індійських тактичних ракет "Притхвіт" уздовж кордону із Пакистаном. Випробування ракет даного класу Делі проводить з 1982 р. "Притхвіт-2" - ракети підвищеної дальності, здатні нести боєголовки вагою в одну тонну на відстань до 250 км. Завдяки тактико-технічним даним цією зброєю можна завдавати удари по столиці Пакистану Ісламабаду і великим містам Лахору, Фейсалабаду, Равалпінді.

Інформація про ядерну програму Ісламабада стала причиною заморожування торгово-економічних відносин між США і Пакистаном у 1990 р. У 1996 р. Сполучені Штати припинили поставки вже оплачених Ісламабадом 28 із 60 замовлених винищувачів-бомбардувальників Р-16. Але після відміни ембарго ці літаки-носії ядерної зброї були передані пакистанській стороні.

Ще раніше Вашингтон звинуватив Пекін у продажу Ісламабаду ракет, потенційних носіїв ядерних зарядів. Тоді китайці це заперечували, а пакистанці підтвердили придбання в КНР ряду ракетних технологій, проте, не уточнили, чи можна їх використовувати для виробництва носіїв ядерних боєголовок. Американські експерти в галузі контролю над озброєнням зверталися ще до президента Б. Клінтона з попередженням про недоцільність поспішних рішень щодо дозволу американським компаніям продавати ядерні компоненти в Китай. Це викликано побоюванням, що Пекін постачає у Пакистан головні складові для створення ядерного реактора, який можна використовувати у виробництві, зокрема ядерної зброї.

Американські експерти вважають, що саме Китай постачає Пакистану значно більшу кількість "важкої води", ніж це потрібно для роботи реактора "Канупи", який перебуває під міжнародним контролем. Експерти висловлюють припущення, що пакистанська сторона може використовувати решту "важкої води" саме для виробництва плутонію на реакторі "Кхушаб". Немає сумнівів у тому, що каталізатором цього звернення експертів до президента США стала заява Н. Шаріфа.

Крім авіації, пакистанські збройні сили мають на озброєнні балістичні ракети, здатні нести ядерні боєголовки. Насамперед це ракети М-11, які активно закуповуються в КНР. Всього Пакистан має 64 одиниці ракет цього класу, більше десятка з них знаходиться в повній бойовій готовності на авіабазі в Саргодхе. У липні 1997 р. Пакистан успішно провів випробування балістичних ракет середньої дальності "Хатар-3", що репрезентують модифіковану модель китайської М-9, з дальністю дії до 800 км. Зазначені ракети можуть бути обладнані ядерними боєголовками і здатні вразити об'єкти в столиці Індії - Делі.

У засобах масової інформації України з'явилися публікації з припущеннями, що "вся ця історія може мати серйозний негативний вплив і на український ВПК. Якщо факт наявності у Пакистану ядерної зброї підтвердиться, американці можуть підняти питання щодо введення ембарго на продаж Ісламабаду будь-якої зброї. Таку позицію може підтримати й Росія, яка ніколи не відчувала симпатій до держави, що підтримує афганських моджахедів і викохала талібів, а також, яка є потенційним противником давнього російського друга - Індії. У цьому випадку українсько-пакистанське військово-технічне співробітництво може припинитися".

Зазначені прогнози дуже близькі до реальності. Так, українська реакція на ядерні випробування в Пакистані та Індії, а також конфлікт навколо українсько-пакистанського танкового контракту (320 шт.) віддалили Пакистан і Україну один від одного. Вважається, що ситуативне зближення між обома державами в минулому: Ісламабад знову в фарватері Вашингтона, а нові масштабні українсько-пакистанські контракти не укладені. Українська сторона почала переорієнтовуватися на індійський ринок. Проте, помилкові в минулому політичні рішення нині виправляти не так просто. Так, під час візиту до Києва у грудні 2001 р. державний міністр закордонних справ Індії в інтерв'ю ЗМІ зазначив: "Делі не має права говорити Києву, який вибір йому слід робити. Проте, Індія завжди висловлюватиме занепокоєння щодо постачань українських танків Пакистану**.

Поряд із зазначеним нинішня кризова ситуація в Афганістані, безумовно, залишається серйозним бар'єром на шляху встановлення прямих міжнародних зв'язків з Пакистаном. Тому активна участь Ісламабада у внутрішньому і міжнародному діалозі по афганській проблемі з метою досягнення угоди по Афганістану, нейтралізації тенденції експансії ідей ісламістського радикалізму в регіоні Центральної Азії максимально відповідала б національно-державним інтересам ІРП. Безумовно, прагнення Пакистану вирішити проблему Афганістану сприяє зростанню двохсторонніх зв'язків, підвищенню міжнародного іміджу Ісламабада, вирішенню його внутрішніх проблем. Проте, викликає великий сумнів можливість і готовність керівництва ІРП знайти політичну мужність і волю для таких серйозних стратегічних кроків. Тому на найближчі роки Пакистан створюватиме значні проблеми для світового співтовариства.

Особливості організації розвідувального співтовариства Пакистану. Серед держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону Пакистан має одну із найдосконаліших і розгалужених структур розвідувальних та контррозвідувальних служб. Це зумовлено низкою чинників, найважливіші серед яких: історичне воєнно-політичне протистояння з Індією: наявність, за офіційними оцінками, відчуття постійної потенційної загрози з боку Індії національній і територіальній безпеці Пакистану; постійне нарощування військового потенціалу Індії, особливо ракетно-ядерної зброї; наявність територіальних претензій з боку Індії до Пакистану; активне здійснення Індією, США, Великою Британією, Францією, ФРН, РФ та Ізраїлем розвідувальних заходів проти Пакистану.

Розвідувальне співтовариство Пакистану складається з:

• o Управління стратегічної розвідки Пакистану (УСРП);

• o Управління військової розвідки Пакистану (УВР);

• o Розвідувального управління військово-повітряних сил Пакистану (РУВПС);

• o Розвідувального управління військово-морських сил Пакистану (РУ ВМС);

• o Розвідувального управління військ спеціального призначення Пакистану (РУ ВСП);

• o Розвідувального управління служби внутрішньої безпеки Пакистану (РУ СВБП);

• o Спеціального відділу Федерального бюро розслідувань МВС Пакистану (СВ ФРБ МВС).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ісламська Республіка Пакистан“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан
  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері